ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.08.2019Справа № 910/529/19
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко Г. П.,
за участю секретаря - Лебович А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 13)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, проспект Науки, 8)
Про стягнення 397 996, 27 грн
За участю представників учасників справи:
Від позивача: Мельник Ю. В. (ордер КС № 320904);
Від відповідача: Дрозд Т. О. (відповідно до статуту № 22/11/18 від 22.11.2018 та протоколу загальних зборів б/н від 01.02.2018);
вільний слухач: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 )
Дочірнє підприємство "Бест Альтернатива" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю "ЕКО" (далі - відповідач) про стягнення 397 996, 27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 11708К від 01.02.2013, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 397996, 27 грн заборгованості, з яких 292036,64 грн основної заборгованості, 83625, 77 грн інфляції та 22333,86 грн трьох відсотків річних, а також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/529/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду на 26.02.2019.
15.02.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив суму заборгованості визначену позивачем.
Засідання призначене на 26.02.2019 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Бондаренко Г. П. на лікарняному.
Ухвалою - повідомленням від 04.03.2019 суд повідомив учасників справи про призначення судового засідання по справі на 28.03.2019.
27.03.2019 Позивачем через відділ канцелярії суду подана бухгалтерська довідка з копіями первинних документів за договором № 11708 від 01.02.2013.
В судовому засіданні 28.03.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 23.04.2019, встановити позивачу строк до 12.04.2019 для подання відповіді на відзив на позов, а відповідачу - строк до 22.04.2019 для подання суду заперечень на відповідь на відзив.
04.04.2019 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшла заява, в якій відповідач просив суд забезпечити проведення судових засідань у справі № 910/529/19 за участю члена виконавчого органу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» Дрозд Тетяни Олександрівни, яка діє на підставі статуту.
15.04.2019 від позивач надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що: стосовно 20 000, 00 грн - необхідно визнати, що позовні вимоги мають бути зменшені на цю суму; стосовно - 24 429, 99 грн - необхідно зазначити, що дана сума складається із вартості оборотної тари і вона не є предметом договору.
В судовому засіданні 23.04.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 30.05.2019.
13.05.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив від 15.04.2019 у справі № 910/529/19, в яких відповідач, зокрема, просив суд закрити провадження у справі № 910/529/19.
29.05.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про перенесення дати судового засідання на більш пізній термін.
В судовому засіданні 30.05.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 09.07.2019.
В судовому засіданні 09.07.2019 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 06.08.2019 та зобов'язав представника позивача надати до суду правильний розрахунок та попередив представника позивача, що у разі ненадання правильних розрахунків позов буде залишено без розгляду.
15.07.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/529/19, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/529/19, у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення спору у Господарському суді міста Києва по справі № 910/5920/19.
30.07.2019 від позивача через відділ канцелярії господарського суду надійшли пояснення по невідповідності підсумкових даних наданих в бухгалтерській довідці № 132-2 від 05.10.2018 та в позовній заяві № 24 від 15.01.2019 щодо існуючого боргу ТОВ «ЕКО» за договором № 11708 від 01.02.2013.
В судовому засіданні 06.08.2019 суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та про закриття провадження у справі, відмовив в їх задоволенні, з таких підстав.
Так, клопотання відповідача про закриття провадження у справі вмотивоване тим, що вимоги про стягнення боргу в розмірі 793 129, 20 грн між тими ж сторонами вже були предметом розгляду господарських судів та стосовно них є рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/4507/18 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/9013/18, що набрали законної сили.
Відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття (припинення) провадження у справі - це форма завершення справи, зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Як про це вже зазначалося вище, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Оскільки предметом позову у справі № 910/529/19 є стягнення заборгованості за договором поставки № 11708К від 01.02.2013, а предметами позову у справах № 910/4507/18 та № 910/9013/18 є стягнення заборгованості за договором поставки №13874К від 01.04.2016 та за договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0061/13 від 30.12.2012 відповідно, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі, адже предмет спору між сторонами не відсутній і у даній справі іншим, ніж у господарських справах № 910/4507/18 та № 910/9013/18.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі обґрунтоване неможливістю розгляду даної справи до вирішення спору у Господарському суді міста Києва у справі № 910/5920/19.
Відповідно до ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Предметом позову у справі № 910/5920/19 є вимоги про стягнення заборгованості за договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0061/13 від 30.12.2012, відповідно у зазначеній справі не встановлюються обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі. Відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
09.08.2019 від відповідача через відділ канцелярії надійшли пояснення по суті у справі № 910/529/19.
В судове засідання 20.08.2019 учасники справи прибули та надали суду усні пояснення по суті справи в яких, позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач проти просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд міста Києва -
Як підтверджено матеріалами справи, 01.02.2013 між позивачем, як постачальником. та відповідачем, як покупцем був укладений договір поставки № 11708к (далі за текстом - договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у договорі.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної та іншої обов'язкової та визначеної чинним законодавством України, товарно-супровідної та транспортно- супровідної документації на товар (п. 2.2. договору).
У разі відповідності поставки товару умовам договору покупець підписує видаткову накладну та товарно-транспортну накладні на поставлений товар. Дата поставки товару повинна відповідати даті видаткової накладної на товар (п. 5.11. договору).
В п. 5.16 договору сторони погодили, що покупець має беззастережне право на свій розсуд повернути постачальнику поставлений ним за договором товар, з наведених нижче підстав, в тому числі, але не обмежуючись:
- товар, який не користується попитом у кінцевого споживача;
- товар, у якого закінчився термін реалізації/термін придатності;
- товар, не реалізований покупцем на момент направлення покупцем повідомлення постачальнику про припинення дії договору;
- товар, який під час перевірки покупцем та/або уповноваженими контролюючими державними органами в період реалізації або вибіркової перевірки, виявився неякісним, або не відповідним вимогам до маркування, пакування, стандартів, тощо;
- товар, що був повернутий кінцевим споживачем;
- акційний товар по закінченню періоду проведення акції;
- сезонний товар по закінченню відповідного сезону;
- в зв'язку із змінами в чинному законодавстві України, або у разі припинення рішення суб'єктами владних повноважень, державними органами виконавчої влади з питань регуляторної політики, контролю тощо про заборону або призупинення реалізації (обігу) товару, зміну вимог до вигляду, споживчих якостей, маркування, пакування товару, тощо;
- за письмовою угодою сторін;
- в інших випадках, що передбачені договором;
- з інших причин, на розсуд покупця, погоджених з постачальником.
Покупець надсилає постачальнику повідомлення про повернення товару, в якому зазначає вид та кількість товару, що підлягає поверненню, місце і час його передачі постачальнику (п. 5.17 договору).
Постачальник, отримавши повідомлення покупця на підставах та умовах, визначених п. 5.16 та 5.17, зобов'язаний вивезти зазначений у ньому товар одночасно зі здійсненням найближчої наступної поставки, але не пізніше 21 календарного дня з моменту направлення повідомлення покупцем. Повернення товару оформляється відповідною накладною. Вартість товару, що повертається покупцем, зараховується ним в рахунок зменшення заборгованості покупця перед постачальником за договором.
Відповідно до п. 7.1. договору кількість поворотної тари зазначається у товаросупровідних документах на товар. Поворотна тара не продається покупцеві залишається у власності постачальника, якщо не мається іншого узгодження сторін.
Вартість споживчої тари, в яку розфасований товар і в якій він реалізується кінцевому споживачеві, а також транспортна тара, яка підлягає одноразовому використанню, включена у вартість товару та поверненню постачальнику не підлягає (п. 7.3. договору).
Відповідно до п. 8.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар на свій вибір та в такі строки:
По закінченню 45 календарних днів з дати поставки товару постачальником (8.1.1.).
По мірі реалізації товару кінцевому споживачу, не пізніше -- календарних днів з дати реалізації поставленого товару (8.1.2.).
Згідно з п. 8.3. договору при порушенні постачальником умов договору, які тягнуть нарахування постачальнику покупцем неустойки (штрафу, пені) або інших оперативно - господарських санкцій, визначених договором, або при виникненні у постачальника перед покупцем інших грошових зобов'язань за договором або за іншими договорами, укладеними між постачальником і покупцем, покупець має право зменшити суму оплати, які належать постачальнику на суми зустрічних грошових зобов'язань постачальника перед покупцем, шляхом проведення згідно вимог чинного законодавства заліку зустрічних грошових зобов'язань, за винятком випадків, коли це заборонено чинним законодавством України.
Загальна ціна договору складається з сум поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару на умовах договору (за винятком повернутого), зазначених у видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін (п. 8.6. договору).
У разі порушення стороною договору строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення (п. 10.1. договору).
Згідно з п. 10.4. договору покупець вправі провести залік зустрічних грошових зобов'язань в порядку, передбаченому в п. 8.3. договору та/або призупинити, без попереднього повідомлення постачальника, виконання грошових зобов'язань перед постачальником за договором при виникненні у постачальника простроченої грошової заборгованості перед покупцем за іншими договорами, укладеними між сторонами (про надання послуг, виконання робіт, тощо).
Договір набуває чинності після його підписання сторонами договору і діє до 31.12.2013, а в частині невиконання зобов'язань сторін, що виникли на момент дії договору - до їх повного виконання (п. 12.1. договору).
Згідно з п. 12.4 договору якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору, визначеному пунктом 12.1. договору, жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір припинити дію договору, даний договір вважається продовженим на наступний рік.
На виконання умов договору позивач в період з 01.02.2013 по 02.11.2016 поставляв відповідачу обумовлений договором товар, загалом за вказаний період позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 505 101, 37 грн (за 2013 рік - 381 210, 68 грн; за 2014 рік - 1095 345, 41; за 2015 рік - 1526712, 96 грн; за 2016 рік - 501832, 32 грн), який був прийнятий відповідачем. На підтвердженні відповідних обставин позивачем надані в матеріали справи відповідні копії первинних документів.
Зокрема, позивачем на виконання договору було поставлено відповідачу в період з 17.02.2016 по 02.11.2016 товар на суму 397 996, 27 грн за видатковими накладними: № Б-00000540 від 17.02.2016 на суму 103779, 36 грн; № Б-00000899 від 16.03.2016 на суму 91 625, 28 грн; № Б-00001013 від 23.03.2016 на суму 108266,40 грн; № Б-00001108 від 30.03.2016 на суму 12788, 88 грн; № Б-00003746 від 02.11.2016 на суму 19 786, 08 грн. Відповідач поставку товару по вищевказаним накладним не заперечує.
Товар. поставлений відповідачу в період з 01.02.2013 по 02.11.2016 був частково оплачений на загальну суму 2718729, 00 грн, частково повернутий відповідачем позивачу на суму 27430, 68 грн, а також сторонами частково проведено залік зустрічних грошових зобов'язань в порядку, передбаченому в п. 8.3. договору щодо заборгованості по оплаті відповідного товару на загальну суму 486905, 05 грн, що підтверджується наявними у справі копіями первинних документів за договором.
За твердженням позивача, відповідачем неналежним чином виконані його зобов'язання по оплаті поставленого товару, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 292036, 64 грн. За розрахунком позивача не оплаченими є накладні, за якими позивачем поставлено відповідачу товар в період з 17.02.2016 по 02.11.2016.
Предметом позову у даній справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 292036, 64 грн основної заборгованості за договором, 83 625, 77 грн інфляційних втрат за травень 2016 року - вересень 2018 року та 22 333, 86 грн 3 % річних за період прострочення з 04.05.2016 по 29.12.2018. також позивач просить покласти на відповідача 5 969, 95 грн судового збору та 41 500, 00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідач заперечує розмір заборгованості, визначений позивачем, за договором, та зазначає що борг у сумі 292 036, 64 грн повинен бути зменшений на суму 20 000, 00 грн за рахунок проведеної оплати за договором за платіжним дорученням № 21927 від 05.05.2014, яке не було враховане позивачем та за рахунок повернення товару на суму 24 429, 99 грн, яке не було враховане позивачем, оскільки відповідачем повернуто було товару на загальну суму 51 860,67 грн, а не, як зазначає позивач, на суму 27 430, 68 грн. Також відповідач заперечив суму на яку йому було поставлено позивачем товар за договором, за твердженням відповідача за договором позивач поставив йому товар на суму 3 485 315, 29 грн (товар по видатковій накладній № Б-00003746 від 02.11.2016 на суму 19 786, 08 грн був поставлений відповідачу, за його твердженням по договору № 13874к від 01.04.2016). Крім того, відповідач зазначає, що вимоги позивача заявлені у даній справі вже були предметом судового розгляду, зокрема, у справах № 910/4507/18 та № 910/9013/18.
В свою чергу позивач заперечив проти доводів відповідача, вказавши, що за договором поставка була здійснена на загальну суму 3505101, 37 грн, що підтверджується первинними документами. Також позивач зазначив, що сума 24 429, 99 грн (на яку, за твердженням відповідача, було здійснено повернення товару за договором) складається із вартості оборотної тари, яка при поставці товару обліковувалася, однак залишалася, за умовами договору, у власності позивача. Водночас позивач погодився, що на 20 000, 00 грн дійсно необхідно зменшити позовні вимоги.
Спір між сторонами виник щодо розміру заборгованості за договором у відповідача перед позивачем.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу в період з в період з 01.02.2013 по 02.11.2016 товар на загальну суму 3505101, 37 грн грн, що підтверджується матеріалами справи, які відповідач в силу положень п. 8.1. договору був зобов'язаний оплатити в строк, що не перевищує 45 календарних днів з дати поставки товару.
Судом було досліджено положення п. 8.1. договору та інші положення договору та враховано, що у договорі відсутній механізм визначення дати реалізації товару, що стало підставою для висновку про зобов'язання відповідача здійснити оплату поставленого товару у строк, що не перевищує 45 календарних днів саме з дати поставки товару, а не дати реалізації товару.
Дослідивши надані сторонами докази суд встановив, що в період з 01.02.2013 по 02.11.2016 відповідачем було оплачено грошових коштів за поставлений за договором товар загалом на суму 2718729, 00 грн, товар на загальну суму 27 430, 68 грн було повернуто позивачу, а також між сторонами було підписано угод про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 486 905, 05 грн.
Враховуючи вищезазначене, відповідачем поставлений за договором товар був оплачений частково на суму 3 233 064, 73 грн (2 718 729, 00 + 27 430, 68 + 486 905, 05 = 3 233 064, 73), відповідно станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 272 036, 64 грн (3 505 101, 37 - 3 233 064, 73 = 272 036, 64) (за видатковими накладними: № Б-00000540 від 17.02.2016 на суму 103 779, 36 грн (фактична сума боргу 39 570, 00 грн); № Б-00000899 від 16.03.2016 на суму 91 625, 28 грн; № Б-00001013 від 23.03.2016 на суму 108 266, 40 грн; № Б-00001108 від 30.03.2016 на суму 12 788, 88 грн; № Б-00003746 від 02.11.2016 на суму 19 786, 08 грн), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 272 036, 64 грн відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 272 036, 64 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 8.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 272 036, 64 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо повернення ним товару за договором на суму 51 860, 67 грн, а не як зазначає позивач на суму 27 430, 68 грн, з тих підстав, що на підтвердження своїх доводів відповідач не надав суду відповідних первинних документів.
Так само суд відхиляє і доводи відповідача, що за договором позивачем йому було поставлено товар на загальну суму 3 485 315, 29 грн, а не 3 505 101, 37 грн, як зазначає позивач, оскільки поставка товару на суму 3 505 101, 37 грн підтверджена копіями первинних документів, наявних у матеріалах справи, із яких чітко вбачається за яким саме договором була здійснена поставка.
Доводи відповідача з посиланнями на бухгалтерську довідку позивача № 132-2 від 05.10.2018, стосовно того, що заборгованість за договором вже була предметом судового розгляду (справи № 910/4507/18 та № 910/9013/18), і відповідно відсутні підстави для стягнення такої заборгованості у межах розгляду даної справи також відхиляються судом, оскільки бухгалтерська довідка позивача № 132-2 від 05.10.2018 не є первинним документом. Предметом позову у даній справі є заборгованість за договором поставки № 11708К від 01.02.2013, і така заборгованість не була предметом позову у справах № 910/4507/18 та № 910/9013/18, при цьому наявність заборгованості за договором поставки № 11708К від 01.02.2013 в розмірі 272036, 64 грн підтверджена наявними у справі копіями первинних документів.
Отже відповідні доводи відповідача, які останній наводив в своїх запереченнях проти задоволення позовних вимог не доведені та не обґрунтовані.
Доводи стосовно здійснення оплат по договору на 20000, 00 грн більше ніж розрахував позивач були враховані судом при визначенні загальної суми здійснених відповідачем за договором оплат.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду: 3 % річних в сумі 20 741, 02 грн за період прострочення з 04.05.2016 по 29.12.2018 та інфляційні втрати в сумі 75 311, 67 грн за травень 2016 року - вересень 2018 року. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивач здійснив вказаний розрахунок, виходячи із суми основної заборгованості відповідача в розмірі 292 036,64 грн, що не відповідає обставинам встановленим судом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем частково спростовані заявлені позовні вимоги позивача щодо розміру основної заборгованості.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 272 036, 64 грн основної заборгованості, 20 741, 02 грн 3 % річних та 75 311, 67 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги в частині стягнення 20 000, 00 грн основної заборгованості, 1 592, 84 грн 3 % річних та 8 314, 10 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають, як недоведені та необґрунтовані.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу (підготовку матеріалів справи, складання позовної заяви, забезпечення ведення справи у суді, та сплати гонорару адвокатському об'єднанню) у розмірі 41 500, 00 грн.
На підтвердження зазначених витрат в розмірі 41 500, 00 грн, до матеріалів справи позивачем надані Договір № 01/20 про надання правничої допомоги від 20.12.2018 та платіжне доручення № 4899 від 08.01.2019 на суму 41 500,00 грн.
Договір № 01/20 про надання правничої допомоги від 20.12.2018,укладений між позивачем, як клієнтом та Адвокатським об'єднанням "Фактор права", як адвокатським об'єднанням. Відповідно до п. 1.1. договору № 01/20 про надання правничої допомоги від 20.12.2018 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське об'єднання призначає: Адвоката Мельника Юрія Віталійовича (п. 2.8. договору № 01/20 про надання правничої допомоги від 20.12.2018). Оплата за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Конкретний перелік послуг оформлюється відповідними додатками до договору (п. 4.2. договору № 01/20 про надання правничої допомоги від 20.12.2018). Сума, вказана в п. 4.2. договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.6. договору № 01/20 про надання правничої допомоги від 20.12.2018). Відповідно до додатку № 1 до договору № 01/20 про надання правничої допомоги від 20.12.2018 у рамках судового процесу із ТОВ "ЕКО" надається такий перелік послуг: ознайомлення з матеріалами та первинна консультація клієнта - 1 000, 00 грн, складання позовної заяви щодо повернення дебіторської заборгованості - 8 500, 00 грн, участь у судовому засіданні (судодень) - 2 000, 00 грн, гонорар за задоволення позовних вимог у розмірі 10 %, але не менше 30 000, 00 грн.
В судових засіданнях по справі приймав участь Мельник Юрій Віталійович на підставі ордера серія КС № 32 0904 від 20.12.2018.
Відшкодування витрат на правничу допомогу здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, а також приймаючи до уваги поведінку адвоката позивача в судовому процесі [в розрахунку сум, що підлягають стягненню з відповідача повністю поклався на розсуд суду; після встановлення факту неврахування 20 000, 00 грн в оплату заборгованості відповідача не здійснив перерахунок позовних вимог; не приймав участь у здійсненні розрахунків, оскільки всі довідки готувалися головним бухгалтером позивача; на двох засіданнях із шести по справі був відсутній] суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат. При цьому, суд зазначає, що так званий "гонорар успіху" у розмірі 30000,00 грн., з огляду на предмет спору, був прогнозований, а дії представника позивача не сприяли швидкому вирішенню спору, отже такий розмір гонорару є необґрунтованим та неспівмірним ціні позову.
Отже, суд вважає за необхідне прийняти зменшити витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн (складання позовної заяви - 2 000, 00 грн (три сторінки), ознайомлення з матеріалами справи та первинна консультація - 1 000, 00 грн; участь в судових засіданнях - 2 000, 00 грн; гонорар за задоволення позовних вимог - 10 000, 00 грн).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 397 996, 27 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Дочірнього підприємства "Бест Альтернатива" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 13; ідентифікаційний код 24583590) 272 036 (двісті сімдесят дві тисячі тридцять шість) грн 64 коп. основної заборгованості, 20 741 (двадцять тисяч сімсот сорок одну) грн 02 коп. 3 % річних, 75 311 (сімдесят п'ять тисяч триста одинадцять) грн 67 коп. інфляційних втрат, 5 521 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн судового збору та 13 872, 84 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 84 коп. витрат на адвокатську допомогу.
3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 20 000, 00 грн основного боргу, 1 592, 84 грн 3 % річних та 8 314, 10 грн інфляційних втрат, - відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 28.08.2019.
Суддя Г.П. Бондаренко