проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" серпня 2019 р. Справа № 922/1331/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.
та за участю:
від позивача - Вельма І.О. (довіреність № 220/534 від 03.12.2018);
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України (вх.№1774Х/2) на ухвалу, постановлену Господарським судом Харківської області від 20.05.2019 у складі судді Аріт К.В, повний текст ухвали складено 23.05.2019 у приміщенні Господарського суду Харківської області у справі №922/1331/18
за позовом Міністерства оборони України, м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг", м. Чугуїв Харківської області,
про стягнення 4454844,90 грн,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2019 у справі №922/1331/18 заяву ТОВ "ЄФГ Трейдинг" (вх.№10516 від 26.04.2019) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 у справі №922/1331/18 задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1331/18 від 02.10.2018 строком до 25.02.2020.
Позивач з ухвалою не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЄФГ Трейдинг" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у повному обсязі. Поновити Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 20.05.2019.
Автоматизованою системою розподілу справ (скарг) між суддями визначено колегію суддів для розгляду даної справи : головуючий суддя Пуль О.А,, суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В. (витяг з протоколу 07.06.2019).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених недоліків скарги, а саме: надати докази сплати судового збору з звернення зі скаргою у розмірі 1921,00 грн.
До апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшла заява про усунення недоліків скарги 21.06.2019.
У зв'язку з відпусткою судді - доповідача Пуль О.А. та необхідністю розгляду даної заяви на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду автоматизованою системою розподілу справ (скарг) між суддями визначено колегію суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В. (втяг з протоколу від 25.06.2019).
Судом у визначеному автоматизованою системою складі встановлено, що до Східного апеляційного господарського суду 21.06.2019 (тобто в межах встановленого Законом та судом строку від заявника апеляційної скарги надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Враховуючи наведене, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 поновлено апелянту строк для звернення зі скаргою та відкрито апеляційне провадження і призначено справу до розгляду в судовому засіданні 25.07.2019.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Шевель О.В. та Фоміної В.О. на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду автоматизованою системою розподілу справ (скарг) між суддями визначено колегію суддів у складі : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О. (витяг з протоколу 25.07.2019).
В судовому засіданні 25.07.2019 представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі та наполягав на задоволенні скарги. Представник відповідача заперечував проти вимог та доводів апелянта та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, яку вважає законною та обґрунтованою.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи зміну складу суду в день слухання справи, суд дійшов висновку про неможливість закінчення розгляду скарги в даному судовому засіданні та з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 21.08.2019, про що під особистий підпис повідомлено представників сторін.
20.08.2019 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить перенести судове засідання з розгляду даної справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю його представника у іншому судовому процесі з розгляду іншої справи.
В судове засідання 21.08.2019 прибув представник позивача, який заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважав за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Східний апеляційний господарський суд у складі, визначеному автоматизованою системою розподілу справ (скарг) між суддями 25.07.2019, розглянувши клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно частини 14 статті 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається з початку.
Так, апеляційне провадження за скаргою Міністерства оборони України відкрито ухвалою суду від 27.06.2019, однак, у зв'язку зі зміною складу суду 25.07.2019 до початку розгляду справи по суті, строки розгляду справи розпочалися з початку. Отже, відповідно до положень процесуального закону з 25.07.2019 протягом тридцяти днів апеляційна скарга на ухвалу суду повинна бути розглянута. Тобто, встановлений процесуальним законом строк розгляду справи закінчується 24.08.2019.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що з моменту відкриття апеляційного провадження відповідач мав достатньо часу та можливості для підготовки та висловлення своєї позиції у справі, у встановлений в ухвалі про відкриття апеляційного провадження строк (до 22.07.2019) відзив на апеляційну скаргу відповідач не подав.
Крім того, судом враховано те, що доводи і заперечення щодо апеляційної скарги висловлені представником відповідача під час судового засідання в апеляційному господарському суді 25.07.2019. Щодо часу та місця наступного судового засідання представники сторін під особистий підпис завчасно повідомлені в судовому засіданні 25.07.2019 (отже, більш ніж за 20 днів до судового засідання). До того ж, судова колегія зазначає, що відповідач у разі необхідності мав можливість забезпечити явку до судового засідання іншого представника.
Також, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що явка представників сторін до судового засідання не визнавалась обов'язковою, про що зазначено в ухвалах суду.
Враховуючи закінчення встановленого процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, забезпечення сторонам можливості реалізації їх процесуальних прав, належне та завчасне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про перенесення судового засідання та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 21.08.2019 представник позивача (заявника апеляційної скарги) підтримав вимоги скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство оборони України звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача 4454844,90 грн пені за договором на постачання для державних потреб нафти і дистилянтів для техніки спеціального призначення.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 у справі № 922/1331/18 позовні вимоги задоволені повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд зазначив, про порушення відповідачем строків виконання договору.
З такими висновками погодились суди апеляційної та касаційної інстанції : постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та постановою Верховного Суду від 26.03.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 у справі № 922/1331/18 залишено без змін.
26.04.2019 відповідач ТОВ "ЄФГ Трейдинг" звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою, в якій просить суд надати ТОВ "ЄФГ Трейдинг" відстрочку у виконанні рішення від 02.10.2018 у справі № 922/1331/18 про стягнення пені в розмірі 4 4545 844,90 грн за порушення умов договору та витрат зі сплати судового збору у розмірі 66822,67 грн строком до 25.02.2020 року.
В обґрунтування поданої заяви Боржник зазначає, що беручи зобов'язання (подаючи заявку на участь у державних закупівлях) ТОВ "ЄФГ Трейдинг" за лотом №2 щодо закупівлі нафти і дистилятів виходило із правомірного розрахунку того, що відповідно до ст.7 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", договір державних закупівель буде укладено у строк не раніше ніж через чотири робочі дні та не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу про намір укласти договір про закупівлю - тобто 06.04.2017 і на виконання зобов'язань у постачальника буде не менше 55 календарних днів.
Проте, договір був укладений лише 15.05.2017, що призвело до неможливості виконати його умови у строк.
Стягувачем порушено умови Договору в частині розрахунків, а саме, проведено розрахунки з порушенням п.4.1 Договору та замість розрахунків в межах 30 днів з моменту отримання товару він розрахувався з прострочкою 118 днів, чим сприяв неможливості виконати договір в повному обсязі.
У зв'язку з чим Боржник зазначає, що має право на отримання від стягувача по Договору 5774360,92 грн., з яких 4590340,48 грн. інфляційних, 1184020,44 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язань.
Крім того, ТОВ "ЄФГ Трейдинг" при укладенні договору в порядку забезпечення своїх зобов'язань по Договору надало Гарантію ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" від 15.03.2017. Відповідно до даної гарантії ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" виступив гарантом належного виконання договору боржником. 23.04.2018 Гарант за кошти боржника сплатив на користь стягувача суму гарантії в розмірі 609975600 грн. "за неналежне виконання умов договору", в розмірі, що значно перевищує розмір нарахованої пені.
Тобто, понесені витрати, а саме, сплата банківської гарантії на рахунок стягувача в розмірі 6099756 грн., отримані, але не відшкодовані збитки з боку позивача (стягувача) на користь відповідача в розмірі 5774360,92 грн. вже поставили відповідача (боржника) у скрутне становище, а подальша виплата боргу за рішенням по справі №922/1331/18 призведе до банкрутства підприємства боржника.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2019 заяву ТОВ "ЄФГ Трейдинг" задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 у справі № 922/1331/18 до 25.02.2020.
Задовольняючи заяву про відстрочення та відстрочуючи виконання рішення, місцевий господарський суд вважав, що вказані заявником обставини свідчать про неможливість своєчасного та повного виконання ним своїх зобов'язань. Тому надання відстрочки підприємству, яке здійснює господарську діяльність у вищевказаних умовах, строком меншим ніж 1 рік є вкрай необхідним заходом.
Суд надав боржнику відстрочку виконання рішення суду строком менше одного року з дня ухвалення ухвали суду про відстрочення. Суд зазначив, що ним враховано матеріальні інтереси обох сторін, а також неналежне виконання умов Договору з боку стягувача, винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою позивач (стягувач) вказує на те, що зазначені відповідачем (боржником) в заяві про надання відстрочки виконання рішення обставини, які прийняті місцевим господарським судом в якості підстав для задоволення заяви, не є такими, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та підстави постановлення оскаржуваної ухвали і обставини, на яких ґрунтуються висновки місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Із заяви боржника (відповідача) про надання відстрочення виконання рішення вбачається, що такими обставинами боржник вказує:
1. боржник сплатив штрафні санкції стягувачу в розмірі значно більшому ніж передбачено судовими рішеннями, тобто інтереси стягувача не порушуються.
Такими санкціями боржник вважає сплату банківської гарантії.
Однак, апеляційний господарський суд вважає, що сплата боржником банківської гарантії не є обставиною, з якою закон пов'язує можливість та право отримання відстрочки у виконанні рішення суду.
Так, відповідно до п. 1 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, який передбачає, що банк - гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі висування бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Під поняттям "вимоги" згідно Положення слід розуміти лист або повідомлення з вимогою до банку - гаранта або банку - контргаранта сплатити кошти за гарантією.
Разом з тим, згідно до ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, банківська гарантія та неустойка не є тотожними поняттями. Навпаки, банківська гарантія та неустойка є різними за своєю правовою природою механізмами.
Банківська гарантія є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Штрафні санкції є мірою відповідальності за неналежне виконання взятого на себе зобов'язання та компенсацією кредитору (стягувачу) за таке порушення.
Крім того, ані в заяві боржника, ані в оскаржуваній ухвалі жодним чином не обґрунтовано та не мотивовано яким чином сплата банківської гарантії утруднює чи унеможливлює виконання рішення суду.
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом помилково прийнято в якості підстави для надання відстрочення виконання рішення твердження заявника (боржника) на те, що він має зустрічні грошові вимоги до стягувача. Так, наявність зустрічних грошових зобов'язань не є обставиною, з якою Закон пов'язує право та можливість на отримання відстрочення виконання рішення суду.
Посилання боржника на скрутне матеріальне становище не підтверджено жодними доказами. Боржником не надано фінансових звітів, балансів, виписок з банківських рахунків, які б свідчили про відсутність на них коштів, відомостей щодо наявності відкритих виконавчих проваджень щодо його підприємства тощо. Отже, зазначені посилання є виключно твердженнями боржника, які не доведені та не підтверджені у встановленому законом порядку.
Однак, положення процесуального закону покладають на учасників судового процесу обов'язок довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 74 ГПК України).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали про задоволення заяви про надання відстрочки у виконанні рішення суду не належним чином досліджені обставини справи. Так, місцевий господарський суд, надаючи відстрочку виконання рішення, погоджується з заявником (боржником) щодо незначної ступіні вини відповідача у даних правовідносинах. Однак, такі висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, суперечать висновкам Верховного Суду, зробленим касаційним господарським судом при перегляді рішення та постанови апеляційного господарського суду по суті справи. У постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 922/1331/19 зазначено: "відповідачем не надано належних та допустимих доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язань за Договором" (п. 40 Постанови, а.с.151 т. 2).
За висновком апеляційного господарського суду посилання місцевого господарського суду на відсутність значних інфляційних процесів у економіці держави, відсутність порушення інтересів стягувача; можливість уберегти боржника (відповідача) від банкрутства не ґрунтується на належних та допустимих доказах, а тому, не може бути підставою для наявності підстав для задоволення заяви та надання відстрочення.
Так, як встановлено та зазначено вище заявником (відповідачем, боржником) не надано жодних доказів, які б свідчили про важке фінансове становище, неможливість виконати рішення суду на момент звернення з заявою про надання відстрочення.
Отже, заявником не наведено обставин, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення та не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду.
Зазначені обставини залишені поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до помилкових висновків, покладених в основу оскаржуваної ухвали.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на наступне.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, відстрочення рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З викладених норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В ч. 5. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до п. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 1. ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначено вище, рішення Господарського суду Харківської області ухвалено за участю представників сторін в судовому засіданні 02.10.2018.
Отже, надання відстрочки такого рішення в будь якому випадку відповідно до прямої вказівки процесуального закону не може перевищувати 02.10.2019.
Водночас, заявник (боржник) у поданій заяві просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 року у справі № 922/1331/18 до 25.02.2020 року, тобто поза межами строку, встановленого вимогами ч. 5 ст. 331 ГПК України, оскільки згадана норма не ставить в залежність початок перебігу річного строку для відстрочення виконання судового рішення з моментом винесення рішення про таке відстрочення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня його ухвалення.
Зазначений висновок базується також на аналізі положень статті 331 ГПК України. Оскільки частиною 7 статті 331 ГПК України передбачено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення постановляється ухвала. Тоді, як частина 5 регламентує, що відстрочення може бути надано не більше ніж на рік з моменту постановлення такого рішення, ухвали, постанови. Тобто, не більше ніж на рік з моменту ухвалення (постановлення) саме того рішення, ухвали та постанови, виконання якого просить відстрочити заявник.
Однак, місцевий господарський суд в порушення зазначеної норми процесуального закону надав відстрочку виконання рішення поза межами строку, встановленого п. 5 частини 331 ГПК України.
Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової норми форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Неналежне дослідження судом обставин справи, визнання встановленими обставин, які не підтверджені належними доказами, порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду про надання відстрочки виконання рішення суду.
В той же час, заявником у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі, отже підстави для задоволення такої заяви відсутні.
Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, що є підставою для задоволення її вимог.
Керуючись, статтями 271, 273, п. 2 статті 275, п. 1, 2, 4 ч. 1 статті 277, 281, 282, 283 ГПК України Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.05.2019 у справі № 922/1331/18 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ЄФГ Трейдинг" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 у справі № 922/1331/18.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.08.2019.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Т.Д. Геза
Суддя Н.О. Мартюхіна