79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" серпня 2019 р. Справа №926/2025/18
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя: Бойко С.М.,
суддів: Мирутенка О.І.,
Якімець Г.Г.,
розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства “Укртрансгаз” 1001ВИХ-19-2194 від 20.05.2019
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.04.2019, суддя Ніколаєв М.І., повний текст рішення складено - 24.04.2019.
за позовом акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ
до відповідача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз”, м. Чернівці
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
про стягнення заборгованості в сумі 44 832,98 грн.
короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2018 року акціонерне товариство “Укртрансгаз” звернулось в Господарський суд Чернівецької області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення заборгованості в розмірі 44 832,98 грн., а саме: 31 007,66 грн. основного боргу, 2 716,78 грн. 3% річних та 11 108,54 грн. інфляційних втрат за період з 21.11.2015 по 22.10.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за №1109011174/П46 від 28.09.2011, які надані у жовтні 2015 року.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 526, 530, 536, 612, 625, 953 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.04.2019 відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову, судовий збір покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що за умовами договору №1109011174/П46 від 28.09.2011 не передбачено права позивача коригувати обсяги газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат відповідача, а тому відсутні правові підстави для стягнення 31 007,66 грн. основного боргу. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2 716,78 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 108,54 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги а повному обсязі, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Позивач вважає, що відмова відповідача від підписання коригуючого акту №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР та скріплення його печаткою, не призводять до звільнення відповідача від виконання обов'язку, передбаченого п.5.5 договору щодо оплати наданих за договором послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу в жовтні 2015 року в обсязі 5742,159 тис. м.куб. на загальну суму 31 007,66 грн., оскільки згідно п. 3.4 договору передбачено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Скаржник також посилається на порушення судом першої інстанції застосування положень п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Звертає увагу суду, що у спірних правовідносинах відповідачу були відомі усі фактичні дані щодо обсягів отриманого ним у жовтні 2015 року природного газу та його ціни для проведення відповідних розрахунків, а тому акт №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР лише фіксує обсяг переданого газу та відповідно до п.5.5 договору є підставою саме для остаточних розрахунків між сторонами.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.
Третя особа не скористалася своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (газотранспортне підприємство) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за № 1109011174/П46 від 28.09.2011.
06.03.2012 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, якою внесено зміни щодо планового обсягу транспортування природного газу та банківських реквізитів замовника.
13.04.2012 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, якою внесено зміни щодо місцезнаходження та банківських реквізитів сторін.
Додатковою угодою № 3 від 17.01.2013 сторони домовились внести в договір зміни та доповнення та виклали договір в новій редакції, зокрема в тексті договору слова дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» замінено словами публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз».
Відповідно до п.1.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013) газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.
Згідно п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди від 17.01.2013) газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільчій мережі.
Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п.п. 3.1 - 3.4 договору в редакції додаткової угоди від 17.01.2013).
Розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди від 17.01.2013).
Тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору. Розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.п. 5.2 - 5.4 договору в редакції додаткової угоди від 17.01.2013).
Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої передоплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначені вказані дані, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах (пп. 5.5 договору в редакції додаткової угоди від 17.01.2013).
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди від 17.01.2013).
Відповідно до 1.2. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 20.06.2014 газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.
Таким чином, за умовами зазначеного договору між сторонами у справі існують зобов'язання щодо надання та отримання послуг транспортування газу промисловим споживачам, в тому числі в період жовтня 2015 року.
01.10.2014 додатковою угодою №5 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011174/П46 сторони внесли зміни до п. 12 договору щодо реквізитів газотранспортного підприємства - публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз».
Сторонами не заперечується факт існування правовідносин на підставі договору від 28.09.2011 року на транспортування природного газу магістральними трубопроводами у жовтні 2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем оформлений акт наданих послуг за жовтень 2015 року на обсяг 20,356 тис.куб.м.
Акт підписаний та скріплений печаткою. Розбіжності між сторонами відсутні.
Станом на 31.10.2018 року між сторонами підписаний та оформлений акт звірки розрахунків, з якого вбачається відсутність заборгованості за договором від 28.09.2011.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору в жовтні 2015 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 5742,159 тис.м.куб. на загальну суму 31007,66 грн. для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, в підтвердження чого складено коригуючий акт №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР без дати, підписаний начальником Управління реалізації та розрахунків за надані послуги з транспортування та зберігання природного газу ПАТ "Укртрансгаз".
Листом від 23.06.2016 №9132/12 ПАТ «Укртрансгаз» надіслало ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» для підписання два примірники коригуючого акту №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у жовтні 2015 року в обсязі 5 742,159 тис.куб.м. на суму 31 007,66 грн.
Коригуючий акт за жовтень 2015 року отримано відповідачем 29.06.2016 року та залишено без реагування.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» не підписало коригуючий акт №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР наданих послуг та не оплатило послуги надані у жовтні 2015 року на суму 31 007,66 грн., що стало підставою подання даного позову.
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями статей 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до умов договору № 1109011174/П46 від 28.09.2011, в редакції, викладеній сторонами додатковою угодою №3 від 17.01.2013, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Згідно п. 1.2. договору, в редакції, викладеній сторонами в додатковій угоді №4 від 20.06.2014, газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.
Відповідно п. 2.1. договору, в редакції, викладеній сторонами додатковою угодою № 3 від 17.01.2013, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги).
Згідно п 2.5. договору, в редакції, викладеній сторонами додатковою угодою №3 від 17.01.2013, приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється сторонами відповідно до порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Наказом Міністерства та вугільної промисловості України від 02.12.2013 № 882, функції Оператора Єдиної газотранспортної системи України було покладено на публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», тобто на позивача.
Доступ до Єдиної газотранспортної системи України затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.04.2012 № 420 «Про затвердження Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України» (далі за текстом - Порядок № 420) втратив чинність 27.11.2015 на підставі постанови НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем».
Враховуючи вищевикладене, починаючи з липня 2015 року:
1) за договором № 1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод) позивачем надавались послуги з транспортування природного газу, що використовувався відповідачем для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання;
2) за договором № 1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод) підставою для транспортування газу мали бути обсяги газу, підтверджені позивачем, який виконував функції Оператора Єдиної газотранспортної системи України;
3) за договором № 1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод) транспортування природного газу здійснювалось з дотриманням Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України.
При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі, в жовтні 2015 року ним було надано відповідачеві в рамках договору № 1109011174/П46 від 28.09.2011 послуги транспортування природного газу, який в обсязі 5742,159 тис.куб.м. було використано відповідачем для власних виробничо-технологічних витрат та нормовані втрати, що підтверджується Реєстром реалізації природного газу споживачам соціальної сфери тощо по ПАТ «Чернівцігаз» за жовтень 2015 року.
Даний реєстр є підтвердженням розподілу відповідачем газу в жовтні 2015 року виключно для забезпечення природним газом соціальної сфери області. Втім, у даному Реєстрі не містяться відомості, яким би підтверджувався факт транспортування позивачем природного газу у промисловій сфері та на власні потреби відповідача.
За приписами ч.1 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Так, згідно з п. 3.1. Порядку № 420, транспортування газу здійснюється на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, умови якого мають відповідати Типовому договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Згідно з п. 3.2. Порядку № 420, порядок укладення договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для споживачів (крім населення) визначається правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими НКРЕ.
Як передбачено абз. 3 п. 1.3. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ від 13.09.2012 № 1181 (далі за текстом Правила № 1181), яка втратила чинність 27.11.2015 року на підставі постанови НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», зміст якого відповідає змісту абз. 4 п. 1.3. Порядку № 420, виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати - це нормативна кількість газу, яка визначається на здійснення технологічних процесів при видобуванні, підготовці до передачі в ЄГТСУ, транспортуванні, розподілі та зберіганні (закачування, зберігання, відбір) природного газу в межах ЄГТСУ.
Згідно приписів п. 3.2. Правил № 1181, розрахунки втрат і витрат проводяться відповідно до Методики визначення виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за № 570/7891 та № 571/7892 відповідно (зі змінами) (далі за текстом - методика 1 та методика 2).
Отже, зазначеними методиками 1 та 2 визначені наступні поняття:
Виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.
Виробничо-технологічні (нормовані) витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов'язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих та капітально відремонтованих об'єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.
Проте, як зазначено в обох методиках, власні потреби підприємств газового господарства - це витрати газу, безпосередньо не пов'язані з технологічним процесом транспортування газу; витрати на опалення, гаряче водопостачання, вентиляцію приміщень та закладів, які перебувають на балансі підприємств з газопостачання та газифікації. Обсяги витрат газу на власні потреби та для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання не включаються до розрахунків виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, передбачених цими Методиками.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач безпідставно стверджує про правомірність надання відповідачеві в жовтні 2015 року послуг транспортування природного газу, який був використаний відповідачем для власних виробничо-технологічних витрат саме на виконання умов договору №1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод).
Крім того, як випливає з матеріалів справи позивач до 27.11.2015 виконував окрім функцій газотранспортного підприємства також і функції Оператора Єдиної газотранспортної системи України, покладені на нього наказом Міненерго від 02.12.2013 № 882.
Завдання, функції і права Оператора ЄГТСУ встановлені розділом II Порядку № 420. Зокрема, згідно п. 2.1. головним завданням Оператора ЄГТСУ є оперативно-диспетчерське управління ЄГТСУ шляхом балансування обсягами закачування, зберігання, відбору, транспортування та розподілу природного газу з метою забезпечення постачання природного газу споживачам України відповідно до укладених договорів. Оператор здійснює балансування обсягів природного газу та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою з транспортування, зберігання та розподілу газу з метою здійснення відповідних заходів, що впливають на співвідношення обсягів природного газу, що надійшли до газотранспортної системи, і обсягів природного газу, розподілених та поставлених споживачам, що забезпечують у Єдиній газотранспортній системі України тиск, який не загрожує безпеці та експлуатаційній ефективності системи, забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України.
До функцій Оператора ЄГТСУ згідно п. 2.2. Порядку № 420 належать зокрема:
- формування місячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу;
- формування планового розподілу природного газу споживачам;
- здійснення балансування між обсягами надходження газу до ЄГТСУ (від ГДП (газодобувних підприємств), за міжнародними угодами, за зовнішньоекономічними контрактами та за рахунок відбору газу з ПСГ (підземних сховищ газу) та обсягами подачі газу з ЄГТСУ (реалізація газу споживачам України, транзиту територією України та закачування до ПСГ);
- облік відбору газу з ПСГ, його закачування до ПСГ та залишків у ПСГ у розрізі власників природного газу згідно з укладеними договорами на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу;
- обробка та аналіз оперативної інформації щодо надходження, транспортування, розподілу, постачання природного газу;
- формування планових та фактичних обсягів відбору та закачування газу з/до ПСГ (по кожному замовнику) з урахуванням оформлених актів приймання-передачі газу;
- документальне оформлення руху газу замовників до ПСГ тощо.
Відповідно до пп. 2.4.1. п. 2.4. Порядку № 420, Оператор ЄГТСУ зобов'язаний здійснювати координацію діяльності диспетчерських служб Газотранспортного підприємства, Газодобувного підприємства та Газорозподільного підприємства щодо балансування обсягів транспортування газу споживачам України та його транзиту територією України.
Згідно п. 2.9. Порядку № 420, балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ забезпечується:
-фізичним балансуванням;
-комерційним балансуванням;
-заміщенням обсягів газу.
Головною метою фізичного балансування є врівноваження кількості газу, що подається до ЄГТСУ та відбирається з ЄГТСУ, шляхом поточного корування роботою ЄГТСУ. У разі виявлення незбалансованої кількості газу, переданого до ЄГТСУ або одержаного з ЄГТСУ, Оператор здійснює заходи, що мають на меті стабілізувати роботу ЄГТСУ, використовуючи такі інструменти: регулювання об'єму надходження газу в ЄГТСУ (пунктах входу та/або виходу з ЄГТСУ); регулювання об'єму природного газу, який зберігається у ПСГ (пп. 2.9.1. Порядку № 420).
Головною метою комерційного балансування є встановлення на підставі документального оформлення даних відповідності між фактичним надходженням і фактичним розподіленням газу за звітний місяць по кожному постачальнику газу.
Перевищення розподілення над його надходженням є негативним дисбалансом, а перевищення надходження газу над його розподіленням - позитивним дисбалансом. Загальний облік дисбалансів проводить Оператор, який інформує постачальників та газорозподільне підприємство про наявність дисбалансу за звітний місяць (пп. 2.9.2. Порядку № 420).
Згідно пп. 2.9.2.2. Порядку № 420, при негативному дисбалансі постачальник (за винятком гарантованого постачальника) зобов'язаний до 7 числа місяця, наступного за звітним, відібрати з ПСГ газ, який належить йому, у тому числі страховий запас, в обсязі, достатньому для покриття негативного дисбалансу, та документально оформити з газозберігаючим підприємством такий відбір або провести закупівлю газу в обсязі дисбалансу у Власника газу та/або у постачальника, що має позитивний дисбаланс, і документально оформити таку закупівлю.
У разі невиконання постачальником, що має негативний дисбаланс, вимог пп. 2.9.2.2. Оператор здійснює відбір з ПСГ газу постачальника в обсязі дисбалансу та оформляє в односторонньому порядку передачу газу постачальнику в обсязі дисбалансу, у тому числі шляхом заміщення. При цьому постачальник має здійснити розрахунок з Газозберігаючим підприємством за відбір газу з ПСГ на загальних умовах (пп. 2.9.2.3.).
Таким чином, позивач, як Оператор ЄГТСУ, в жовтні 2015 року, в разі виникнення негативного дисбалансу, мав виконати оперативно-диспетчерські функції управління газотранспортною системою та здійснити комерційне балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ.
Проте, позивач не здійснив жодних заходів комерційного балансування протягом жовтня 2015 року, що свідчить про відсутність будь-яких претензій в нього до відповідача.
Дослідивши та оцінивши поданий позивачем коригуючий акт №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР як доказ на підтвердження факту надання послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача в жовтні 2015 року в обсязі 5742,159 тис.куб.м. на загальну суму 31007,66 грн. з ПДВ, який надісланий на адресу відповідача лише листом від 23.06.2016, суд встановив, що цей акт не може бути належним та допустимим в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем здійснено коригування обсягів наданих послуг з транспортування природного газу в порушення умов п. 3.2, 3.3, 3.4, 5.4 договору №1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод).
Зазначеними вище пунктами договору від 28.09.2011, покладеного в обґрунтування заявленого позову, не передбачено складання позивачем в односторонньому порядку коригуючих актів послуг транспортування для промислових споживачів, не надано й обґрунтувань, який саме акт наданих послуг підлягає коригуванню актом №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР, як і самого акта.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на Реєстр реалізації природного газу споживачам соціальної сфери, тощо по ПАТ "Чернівцігаз" за жовтень 2015, оскільки вказаний документ не може бути підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в даному випадку послуг транспортування природного газу.
Суд також звертає увагу, що умовами договору №1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод) послуги позивача відповідачу надаються з транспортування газу для промислових споживачів, а не для соціальної сфери. Складання, пред'явлення на оплату та зобов'язання по оплаті виробничо-технологічних витрати та нормованих втрат умовами договору взагалі не передбачено.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фіксування 5742,159 тис. куб. м газу, закупленого відповідачем саме для потреб промислових споживачів, здійснення транспортування якого вчинялось позивачем в жовтні 2015 року саме на умовах договору №1109011174/П46 від 28.09.2011.
Інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують обставини та факти виникнення обов'язку відповідача по оплаті акту №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР складеного позивачем на умовах договору №1109011174/П46 від 28.09.2011 матеріали справи не містять, позивачем до позовних матеріалів не надано.
Крім цього, як вбачається з доданих до пояснень третьої особи документів, в жовтні 2015 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України не постачало відповідачу природній газ, що підтверджується:
- договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-248-ВТВ, що укладений між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та відповідачем;
- актами приймання - передачі природного газу для виробничо- технологічних витрат та нормованих втрат за період з лютий - вересень 2015 року та листопад - грудень 2015 року;
- листом від 24.11.2015 №26-8066/1.2-15 про повернення без оформлення акта приймання- передачі природного газу за жовтень 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту існування зобов'язання у відповідача по оплаті коригуючого акту №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР, так і факту неправомірної несплати відповідачем у жовтні 2015 року обсягу газу 5742,159 тис. куб. м. саме за умовами договору №1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод), а тому відсутні підстави для стягнення визначеної позивачем вартості основного боргу в розмірі 31007,66 грн.
Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення, окрім суми основного боргу, ще 3% річних у розмірі 2 716,78 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 108,54 грн. за порушення зобов'язань оплати відповідачем послуг жовтень 2015 року по коригуючому акту №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР.
Приписами ст. ст. 13,14 ЦК України законодавчо закріплено, що цивільні права та цивільні обов'язки здійснюються та виконуються в межах наданих договором або актами цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язкових для неї.
Враховуючи відсутність за умовами договору №1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод) права позивача на здійснення коригувань обсягів газу для виробничо-технологічних витрати та нормованих втрат відповідача, відсутності прав на складання такого акту за умовами договору, а як наслідок відсутність обов'язку відповідача на підписання та оплату такого акту, вимоги позивача про стягнення основного боргу на підставі договору №1109011174/П46 від 28.09.2011 (з урахуванням додаткових угод) та акту №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР є безпідставними, недоведеними та не грунтуються на умовах договору або актах законодавства. А тому вимоги про стягнення річних та інфляційних збитків, обґрунтовані ст.625 ЦК України та наявністю невиконання відповідачем грошових зобов'язань, задоволенню не підлягають.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що він у відповідності до вимог п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України відкоригував свої податкові зобов'язання за жовтень 2015 року на підставі акту про надання послуг №10-15-1109011174/П46/ВТВ/КОР складеного в 2016 році та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки позивачем не надано як суду першої так і апеляційної інстанції належних та допустимих доказів відповідного коригування.
Окрім того це корегування щодо податкових зобов'язань позивача не змінює встановлених правовідносин сторін за укладеним договором.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.
Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга акціонерного товариства “Укртрансгаз” підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.04.2019 - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 2643,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №6377 від 20.05.2019.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу акціонерного товариства “Укртрансгаз” 1001ВИХ-19-2194 від 20.05.2019 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.04.2019 в справі №926/2025/18 залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 2643,00 грн. покладається на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Бойко С.М.
Судді: Мирутенко О.Л.
Якімець Г.Г.