79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" серпня 2019 р. Справа №909/192/19
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя: Бойко С.М.,
суддів: Матущака О.І.,
Якімець Г.Г.,
розглянув апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації за № 1417/02-19/05 від 17.05.2019
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2019, суддя Михайлишин В.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено - 02.05.2019
за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії, м. Івано-Франківськ
до відповідача Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації, Івано-Франківська область, м. Снятин
про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 63 467,75 грн.
короткий зміст позовних вимог.
У березні 2019 року публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії звернулось в Господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 63 467,75 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії в період з січня по грудень 2018 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам телекомунікаційних послуг на загальну суму 63 467, 75 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, однак відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території м. Снятин Івано-Франківської області, всупереч вимог чинного законодавства не відшкодовано за рахунок державних субвенцій, понесені позивачем витрати на вищевказані послуги.
Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 11, 318, 525, 526, 601 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 5, 12, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 48, 91 Бюджетного кодексу України та ст. 63 Закону України "Про телекомунікації".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2019 позов публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 63 467,75 грн. - задоволено частково. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії - 60 941,89 грн. заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги та 1 844,54 грн. - судового збору.
Рішення суду першої інстанції в частині здоволених позовних вимог обгрунтовано тим, що позивач - оператор телекомунікацій - зобов'язаний за змістом законодавчих приписів у сфері державних соціальних стандартів і гарантій, надавати окремим категоріям громадян пільги з послуг зв'язку, виконав свої зобов'язання, яким кореспондується обов'язок держави в особі її органів, яким є відповідач, відшкодувати такі пільги. Поряд з цим, суд зазначив, що зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, що проживають на території м. Снятин, виникли безпосередньо із закону, а відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
В решті позовних вимог про стягнення з Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії 2 525,86 грн. - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем у зведений розрахунок заборгованості видатків відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на комунікаційні послуги на 2018 рік безпідставно включено нарахування пільг померлим особам в розмірі 2 525,86 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідач зазначає, що до цих правовідносин не можуть застосовуватись норми цивільного законодавства, так як між сторонами відсутні господарські відносини, справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Зазначає, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян. Судом не взято до уваги, що Управління соцзахисту є неприбутковою організацією, яка є виконавчим органом Снятинської районної державної адміністрації, тобто є виконавчим органом місцевого самоврядування.
Вважає, що договір про відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення між сторонами не укладався, не підписано актів виконаних робіт, актів звірок розрахунків за надані послуги.
Позивач не скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Івано-Франківська філія ПАТ "Укртелеком", є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам. Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" з 01.01.2018 по 31.12.2018 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у м. Снятин, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про охорону дитинства", якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги), на загальну суму 63 467,75 грн.
Наведене підтверджується зведеним розрахунком заборгованості видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в Снятинському районі Івано-Франківської області (а.с. 11-12) та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у кожному місяці 2018 року (а.с. 13-48), які надіслані відповідачу листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та описами вкладення (а.с. 52-67).
Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації витрати, пов'язані з наданням пільг, не відшкодувало, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів на пільгових умовах відповідно до пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункт 4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства", пункту 6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Закон України "Про телекомунікації" та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Вказані положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян. Визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного Кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За змістом підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 102 Бюджетного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).
Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509, частинами 3 та 4 статті 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Таким чином у ПАТ "Укртелеком" виникло право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Отже, суд першої інстанції правильно вказав, що Управління праці та соцзахисту населення Снятинської районної державної адміністрації зобов'язано здійснити розрахунки з Публічним акціонерним товариством АТ "Укртелеком" щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2018 році не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Право Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" видатків на ці потреби не передбачав, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного вище Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.
Частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішеннях Європейського Суду з прав людини ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Доводи апелянта про те, що даний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства суд вважає безпідставними враховуючи наступне. Відносини, які виникають між бюджетними установами та небюджетними підприємствами із залученням бюджетних коштів, не є бюджетними, та відносяться до цивільно-правових. В даному випадку між сторонами відсутні публічно - правові відносини, отже і відсутні правові підстави для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим, для таких цивільно-правових відносин характерна юридична рівність сторін. Тобто бюджетна установа, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь яких привілеїв чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань у відносинах, зокрема, з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах.
Посилання апелянта на те, що договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення за встановлення та користування телефоном, у 2018 році між сторонами не укладався не спростовує висновку про виникнення між сторонами господарських зобов'язань у сфері господарювання з підстав, передбачених ст 173 ГК України в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не компенсовано вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній законодавством категорії населення на території Снятинського району Івано-Франківської області у період з січня по грудень 2018 року, що становить 60 941,89 грн., а тому вимога про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 60 941,89 грн. є обгрунтованою та підлягає до задоволення судом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Апелянтом не спростувано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2019 - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 1921,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №12 від 07.06.2019.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації за № 1417/02-19/05 від 17.05.2019 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2019 в справі №909/192/19 залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 1921,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Бойко С.М.
Судді: Матущак О.І.
Якімець Г.Г.