22 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 755/8479/18
провадження № 51-375 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт Вовковинці Деражнянського району
Хмельницької області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 16 квітня 2018 року приблизно об 11.00 на вул. Петра Запорожця, 26 у м. Києві повторно, незаконно придбав наркотичний засіб - метадон, масою 0,142 г, та зберігав його при собі для власного вживання без мети збуту до моменту вилучення працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_7 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував усіх доводів його апеляційної скарги, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою в частині безпідставності застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений і його захисник проти касаційної скарги прокурора заперечили.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Щодо доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з мотивувальної частини вироку та ухвали, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суди у відповідності до вимог зазначеної статті, крім тяжкості злочину, відсутності обтяжуючих обставин і наявності обставини, яка пом'якшує покарання - щирого каяття, врахували також дані про його особу, критичне ставлення до вчиненого, наявність міцних соціальних зв'язків і необхідність постійного догляду за онкохворою матір'ю.
Крім того, суди проаналізували наявність у ОСОБА_7 непогашених судимостей за аналогічні злочини та обґрунтовано зазначили, що це не є безумовною підставою, яка виключає можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, враховуючи його вірний соціальний напрямок поведінки та принцип індивідуалізації покарання.
Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення суду про можливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів уважає призначене засудженому ОСОБА_7 покарання справедливим, підстав для скасування судового рішення через його м'якість не вбачає.
Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, яка за своїм змістом є аналогічною до його касаційної скарги, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3