Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 464/2759/16-ц
провадження № 61-7380св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року у складі судді Радченко Е. А. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.; касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 , на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») про повернення банківського вкладу та стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 09 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладений договір банківського вкладу на вимогу «Активні гроші» № НОМЕР_1 , за умовами якого банк прийняв на зберігання від ОСОБА_1 банківський вклад у розмірі 292 199,20 грн зі сплатою 15 % річних.
06 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладений договір банківського вкладу № НОМЕР_2 , згідно з яким АТ «УкрСиббанк» прийняв на зберігання вклад у розмірі 246 646,00 грн зі сплатою 15 % річних.
25 лютого 2009 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № НОМЕР_3 , відповідно до умов якого банк прийняв на зберігання 793 893,17 грн зі сплатою 15 % річних.
03 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УкрСиббанк» із вимогою про повернення грошових коштів за вказаними вище договорами банківського вкладу у розмірі 1 332 738,37 грн та процентів, нарахованих за користування вкладами. Однак зазначена вимога ОСОБА_1 залишена АТ «УкрСиббанк» без виконання через відсутність коштів на рахунках позивача.
З урахуванням уточнених позовних вимог (а. с. 42-46, том 2) позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за договором банківського вкладу на вимогу «Активні гроші» від 09 грудня 2008 року № НОМЕР_1 у розмірі 1 527 912,51 грн, до складу якої входить заборгованість за основним зобов'язанням - 187 800,00 грн, проценти - 239 946,66 грн, 3 % річних - 13 367,25 грн, інфляційні втрати - 61 410,60 грн та пеня - 1 025 388,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 за строковим договором банківського вкладу на вимогу «Активні гроші» від 09 грудня 2008 року № НОМЕР_1 заборгованість за основним зобов'язанням - 187 800,00 грн, проценти - 239 946,66 грн, 3 % річних - 13 367,25 грн, інфляційні втрати - 61 410,60 грн та пеню - 1 025 388,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли цивільно-правові правовідносини на підставі договорів банківського вкладу. Питання про ступінь вини працівників банку, які привласнили грошові кошти на депозитних рахунках, не впливає на обов'язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором. Врахувавши той факт, що зняття коштів з рахунку позивача було здійснено не позивачем, та взявши до уваги обов'язок банку зберігати кошти позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення банківського вкладу з урахуванням процентів за користування коштами протягом всього часу існування договору підлягають задоволенню. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних витрат, суд врахував пункт 3.1 договору від 09 грудня 2008 року, яким передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. А тому позивач на підставі статті 625 ЦК України має право на отримання сум, передбачених цією статтею. Крім того, суд зазначив, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, у зв'язку із чим відповідач несе відповідальність, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року змінено в частині стягнення з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 пені та зменшено її розмір до 200 000,00 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість за договором банківського вкладу, проценти, 3 % річних та інфляційні втрати. Однак при визначенні розміру пені суд першої інстанції не застосував положення частини третьої статті 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, зокрема, якщо він значно перевищує розмір збитків. Колегія суддів суду апеляційної інстанції, вважає, що при розміщенні на депозитному рахунку коштів у розмірі 187 800,00 грн, стягненні з відповідача процентів у розмірі 239 946,66 грн, 3 % річних у розмірі 13 367,25 грн та інфляційних втрат у розмірі 61 410,60 грн, стягнення пені у розмірі 1 025 388,00 грн є надмірно великим порівняно із збитками, а тому вона підлягає зменшенню до 200 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У лютому 2018 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково - стягнути банківський вклад - 187 800,00 грн й проценти за користування вкладом - 239 946,66 грн, у іншій частині заявлених позовних вимог банк просив відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що незаконне зняття коштів з рахунку позивача внаслідок вчинення злочину є шкодою, завданою внаслідок злочину, у зв'язку із чим правовідносини між сторонами є деліктними, а не договірними. Суди неправомірно та за відсутності вини банку притягнули його до відповідальності за порушення зобов'язання за договором банківського вкладу у вигляді пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
У лютому 2018 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вкладник за договором банківського вкладу є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - сплату пені у розмірі 3 % річних вартості послуги за кожен день прострочення. Крім того, банк не заявляв клопотання про зменшення розміру пені, а тому суд апеляційної інстанції неправомірно застосував вимоги частини третьої статті 551 ЦК України.
Короткий зміст позиції учасників справи щодо касаційних скарг
У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк», у якому просив залишити цю касаційну скаргу без задоволення.
У квітні 2018 року АТ «УкрСиббанк» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило залишити її без задоволення.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «УкрСиббанк» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року й витребувано її матеріали із Сихівського районного суду м. Львова.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 , на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладений договір банківського вкладу на вимогу «Активні гроші» № НОМЕР_1 , за умовами якого банк прийняв на зберігання від ОСОБА_1 банківський вклад у розмірі 292 199,20 грн зі сплатою 15 % річних.
06 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладений договір банківського вкладу № НОМЕР_2 , згідно з яким АТ «УкрСиббанк» прийняв на зберігання вклад у розмірі 246 646,00 грн зі сплатою 15 % річних.
25 лютого 2009 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу № НОМЕР_3 , відповідно до умов якого банк прийняв на зберігання 793 893,17 грн зі сплатою 15 % річних.
03 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УкрСиббанк» із вимогою про повернення грошових коштів за вказаними вище договорами банківського вкладу у розмірі 1 332 738,37 грн та процентів, нарахованих за користування вкладами. Однак зазначена вимога ОСОБА_1 залишена АТ «УкрСиббанк» без виконання через відсутність коштів на рахунках позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що кошти з рахунку позивача № НОМЕР_1 було знято не позивачем, а працівниками АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які поставили свої підписи в документах «Заява на видачу готівки», що підтверджується висновком експерта від 11 серпня 2015 року № 6/269, складеним внаслідок проведення судової почеркознавчої експертизи у межах кримінального провадження № 12015140030000087.
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 12015140030000087 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою-п'ятою статті 191, частинами першою, другою статті 366 КК України, а саме: перебуваючи на посаді начальника відділення ТТ № 864 АКІБ «УкрСиббанк» вона разом з іншими працівниками банку, які шляхом обману та незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділи коштами клієнтів банку, в тому числі й коштами позивача, знявши їх з депозитних рахунків, з приводу чого АТ «УкрСиббанк» звернулося до правоохоронних органів з відповідною заявою.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився апеляційний суд, правомірно виходив із того, що між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові правовідносини з приводу відкриття та розміщення грошових коштів на депозитних рахунках, тому питання про ступінь вини працівників банку, які привласнили вказані кошти, не впливає на обов'язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з банку суми банківського вкладу у розмірі 187 800,00 грн й процентів за користування вкладом - 239 946,66 грн, нарахованих за період з 09 січня 2009 року до 17 липня 2017 року (дата подання до суду уточнення позовних вимог), є обґрунтованими та доведеними належними доказами, які відповідачем не були спростовані.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).
Частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
За таких підстав суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши порушення виконання банком умов договору, дійшли правильного висновку про застосування до спірних правовідносин статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 025 388,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу береться прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні.
Таким чином, суд першої інстанції суд дійшов правильного висновку про стягнення з банку відповідно до частини другої статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 13 367,25 грн та інфляційних втрат у розмірі 61 410,60 грн.
Крім цього, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та змінюючи його в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з банку, апеляційний суд виходив із того, що частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З урахуванням того, що сума вкладу становить 187 800,00 грн, проценти за користування вкладом - 239 946,66 грн; 3 % річних -
13 367,25 грн, а інфляційні втрати - 61 410,60 грн, стягнення пені на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1 025 388,00 грн є неправомірним, оскільки порушує принцип пропорційності, тому її розмір обґрунтовано зменшено до 200 000,00 грн.
Висновки, зроблені за наслідком розгляду цієї справи, відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14?64цс19).
Доводи касаційних скарг про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, висновків судів не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» і касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк