печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40013/17-ц
Категорія 58
(ЗАОЧНЕ)
01 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Новака Р.В.
при секретарі - Сердюк К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Волинь», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ БАР" про зобов'язання припинити дії, що порушують право на знак для товарів та послуг та відшкодування збитків,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача в якому просить суд ухвалити рішення ячким, заборонити відповідачапм будь-яким чином та будь-де використовувати зареєстрований знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 від 11.04.2011 року), а також позначення схожі з ним до ступеня змішування, в тому числі, при наданні та пропонуванні до продажу власних послуг, веденні господарської діяльності, оздобленні приміщень, рекламуванні, веденні ділової документації, в мережі Інтернет, будь-яких закладах; зобов'язати відповідачів припинити використання зареєстрованого знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 від 11.04.2011 року) на всіх, в тому числі профільних, сторінках закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у місті Луцьк, в мережі Інтернет та соціальних мережах; зобов'язати відповідачів змінити назву ресторанно-розважального закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у місті Луцьк та назву сайту (доменного імені) таким чином, щоб вона не містила зареєстрованого знака«ІНФОРМАЦІЯ_1» (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 від 11.04.2011 року) та стягнути із відповідачів солідарно на його користь збитки у розмірі 2317,18 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог послався на те, що починаючи з 2015 року відповідачі використовують належний йому знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» у власній господарській діяльності в розважально-ресторанному закладі «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в торгівельно-розважальному комплексі «Гранд Волинь» на 8 поверсі по вулиці Волі, 42, в місті Луцьку, в тому числі, шляхом його розміщення в приміщенні закладу в якості предметів інтер'єру, в меню ресторану, на сторінках Інтернету та в соціальних мережах, що підтверджується відповідними доказами, доданими до позовної заяви, про що стало відомо позивачеві в лютому 2017 року. При цьому, позивач зазначає, що відповідач не має права інтелектуальної власності на знак, в тому числі, й права користування та надання іншим особам цього права, оскільки відповідні права належать лише позивачеві з 2010 року, а він ніколи не надавав відповідачеві дозвіл на його використання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2017 було відкрито провадження по даній справі, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 13.07.2017 було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
На виконання п. 9 Перехідних положень ЦПК України судом у справі 23.04.2018 у справі проведено підготовче судове засідання, та справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не було проведено, оскільки зазначені клопотання заявлені не були.
В судове засідання позивач не з'явився, до канцелярії суду надійшла заява від представника позивача, у якій останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справи за відсутності представника позивача.
В судове засідання відповідачі та третя особа не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.
За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами заочного загального позовного провадження відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, позивач не заперечує щодо такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 02.12.2010 до Державної служби інтелектуальної власності України було подано заявку про реєстрацію знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» в Україні, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті Українського інституту інтелектуальної власності в розділі БД «Зареєстровані знаки для товарів і послуг». З цієї дати, у відповідності до положень ст. 500 ЦК України позивач набув право попереднього користувача на знак.
У подальшому, 11.04.2011 за поданою заявкою вказаний знак було зареєстровано Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, що підтверджується відповідним свідоцтвом НОМЕР_2, яке є чинним.
Відповідно до положень ст.ст. 494, 495 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.
Після набуття права інтелектуальної власності на знак, в 2011 році позивачем було надано ТОВ «СкайБар» (ідентифікаційний код: 37507922) право його використання у власній господарській діяльності з метою рекламування та реалізації власних товарів і послуг, в тому числі шляхом нанесення його на будь-який товар чи упаковку, в якій міститься такий товар, розміщення вивісок, реклами, використання його в мережі Інтернет, проспектах, рахунках, на бланках та іншій діловій документації, кореспонденції, будь-яких друкованих виданнях, приміщеннях закладів відпочинку та дозвілля.
З часу надання позивачем відповідного права, ТОВ «СкайБар» використовує зареєстрований знак у власному ресторанно-розважальному комплексі «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в м. Києві по вул. Червоноармійській, 5.
Як зазначає позивач у своєму позові, він ніколи не надавав згоду на використання знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» у жодних його варіаціях, інтерпретаціях або ж модифікаціях для комерційного використання жодній іншій фізичній або юридичній особі, окрім як ТОВ «СкайБар» (ідентифікаційний код: 37507922).
Разом з тим, в лютому 2017 року позивачу стало відомо про неправомірне використання належного йому знака, в тому числі, шляхом включення його до назви розважально-ресторанного закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщеного в торгівельно-розважальному комплексі «Гранд Волинь» на 8 поверсі по вулиці Волі, 42, в місті Луцьку , з метою надання власних послуг, ідентифікації розважального закладу та його реклами. Належний позивачеві знак використовується у вказаному закладі на вивісках, в якості деталей інтер'єру, в мережі Інтернет, в тому числі на сайті ресторану та в соціальних мережах.
Відповідно до наявної інформації, розміщеної в мережі Інтернет, заклад «ІНФОРМАЦІЯ_1» у місті Луцьк, здійснює власну господарську діяльність на ринку ресторанно-розважальних
фуршетів, конференцій, концертів, дискотек та інші послуги, тотожні тим, які пропонуються закладом «ІНФОРМАЦІЯ_1» в місті Києві, що підтверджується роздруківками з інтернет сторінок.
З інформації, яка міститься в загальному доступі в мережі Інтернет, стало відомо, що вказаний вище заклад функціонує щонайменше з 18.03.2015, що підтверджується роздруківкою із сайту новин http://volynpost.com/, тобто використання спірного знака здійснювалось вже після того, як позивачем було набуто на нього права інтелектуальної власності.
Використання знака у предметах інтер'єру закладу, зокрема на скляних поверхнях, звукових стійках, стінах закладу, прапорах, у меню харчування та напоїв підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.
Крім того, здійснення господарської діяльності вказаним вище закладом, а отже, й регулярність порушення права інтелектуальної власності позивача, підтверджується зокрема, новинними повідомленнями на різних інтернет-ресурсах, в тому числі у соціальних мережах на профільних сторінках закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1», так і актуальними рекламними матеріалами закладу.
Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником будівлі торгового комплексу (І черга торгово-готельного комплексу) літера А-8 загальною площею 7 501,5 кв.м., розташованого по проспекту Волі, 42 в м. Луцьку , є ТОВ «Гранд Волинь», ідентифікаційний код: 33273561.
Право власності на вказаний об'єкт нерухомості набуто ним 21.11.2012 на підставі свідоцтва про право власності № 793-2 від 21.11.2012 року, виданим виконавчим комітетом Луцької міської ради.
Листом № 768/ФОП/03-20-40-01-23 від 22.06.2017 Головним управлінням ДФС у Волинській області повідомлено адвоката позивача про те, що за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 42, згідно Ліцензійного реєстру, зареєстроване місце торгівлі - бар «СКАЙ БАР ФЕМЕЛІ», ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями в якому видано суб'єкту господарювання ОСОБА_2 .
Зазначені докази підтверджують те, що саме ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність у закладі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у м. Луцьку по проспекту Волі, 42 (ТРК «Гранд Волинь»), яке знаходиться в належній ТОВ «Гранд-Волинь» будівлі, внаслідок чого, права інтелектуальної власності позивача шляхом незаконного використання належного йому знака порушуються відповідачами спільно.
Як зазначив позивач у своєму позові протягом розгляду справи, жодного дозволу на використання торговельної марки позивач відповідачам не надавав.
Згідно з абзацом 3 п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», серед інших, використанням знака визнається застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Також в п. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Статтею 426 ЦК України передбачені способи використання об'єкту права інтелектуальної власності, а саме використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
У відповідності зі статтею 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
За змістом ст. ст. 16, 432 ЦК України способами захисту прав інтелектуальної власності є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Як вбачається з матеріалів справи, належний позивачу знак створено шляхом поєднання двох слів на англійській мові: «Sky» - перекладається на українську мову як «небо», та «bаг» - перекладається, як бар в значенні закладу із роздрібною торгівлею напоями. Разом ці два слова перекладаються як «бар у небі» та читаються як одне слово.
Вказані асоціації можуть надавати переваги закладу у м. Луцьку при здійсненні власної господарської діяльності за допомогою відомої назви вже популярного закладу в м. Києві, сприяють рекламуванню власних послуг. Натомість, для власників закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у місті Києві таке ототожнення має негативні наслідки, оскільки можливі недоліки в роботі закладу в місті Луцьк негативно відображатимуться на їхньому комерційному іміджі та ототожнюватимуться з функціонуванням їхнього закладу.
У зв'язку із встановленими порушеннями, в лютому 2017 року ФОП ОСОБА_2 було направлено вимогу про негайне припинення порушення права інтелектуальної власності позивача, однак відповіді на вказану вимогу позивачем отримано не було, а порушення не припинено на момент вирішення спору судом.
У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Виходячи з вищевикладеного та відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» позивачу належить виключне право на використання знаків для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Як зазначено в п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від
04.06.2010 року № 5, п. 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 року № 12, сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що позивач відповідного дозволу на використання знаку для товарів і послуг відповідачам не надавав.
Доказів щодо правомірності такого використання з боку відповідача, суду також надано не було.
З огляду на викладене вище та проаналізувавши наявні матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про незаконне використання відповідачами без дозволу позивача його знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідачів припинити порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, пов'язаної з використанням спірного знаку, то вона задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, де збитками є в тому числі й доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення упущеної вигоди, позивач посилається на те, що внаслідок незаконного використання відповідачем належного позивачеві знаку без укладення ліцензійного договору та несплати відповідної винагороди, останньому завдано збитків у вигляді тієї винагороди, яку він міг би отримати, в разі, якщо б відповідачем правомірно використовувався зареєстрований знак на підставі договору із позивачем.
Зокрема, наводячи розрахунок суми упущеної вигоди, позивач зазначив, що ТОВ «СкайБар» у м. Києві сплачує позивачеві за використання знаку 1000,00 грн. в рік на підставі ліцензійного договору, який було додано представником позивача до матеріалів справи.
Враховуючи передбачений ліцензійним договором розмір винагороди, за період з 2015 року по 11.07.2017, позивач міг би отримати грошову винагороду від відповідача за використання останнім знаку у розмірі 2317,81 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України тієї ж статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під котрою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі настання певних обставин.
Серед іншого позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку (грошової винагороди) на підставі доданого ліцензійного договору № 12/04-11 від 12.04.2011.
Дослідивши надані докази суд вважає що наведені позивачем розрахунки є обґрунтованими, та такими, які позивач мав би отримати за період з 2015 року по 11.07.2017 у випадку правомірної поведінки відповідачів.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідачів упущеної вигоди підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі
560,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 426, 431, 432, 450, 495 ЦК України, ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.ст. 4,5, 10, 12, 43, 48, 81, 141, 258, 263, 265, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Волинь», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ БАР" про зобов'язання припинити дії, що порушують право на знак для товарів та послуг та відшкодування збитків - задовольнити.
Заборонити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд-Волинь» будь-яким чином та будь-де використовувати зареєстрований знак «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також позначення схожі з ним до ступеня змішування, в тому числі, при наданні та пропонуванні до продажу власних послуг, веденні господарської діяльності, оздобленні приміщень, рекламуванні, веденні ділової документації, в мережі Інтернет, будь-яких закладах
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Волинь» припинити використання зареєстрованого знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 11.04.2011) на всіх, в тому числі профільних, сторінках закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у місті Луцьк, в мережі Інтернет та соціальних мережах.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Волинь» змінити назву ресторанно-розважального закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у місті Луцьк, та назву сайту (доменного імені) таким чином, щоб вони не містили зареєстрованого знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 11.04.2011).
Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Волинь» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 2317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн. 81 коп.
Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Волинь» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів
з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКП НОМЕР_1 .
Відповідачі: Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Волинь» (43024, Волинська обл., м. Луцьк, проспект Молоді, 2, ідентифікаційний код: 33273561)
Третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ БАР", 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 5, прим. 20В, літ "А", код ЄДРПОУ 37507922.
Суддя Р.В. Новак