печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53813/17-ц
05 жовтня 2018 року суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення терористичних актів в смт. Новотошківське,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
В зв'язку з недотриманням вимог чинного законодавства при подачі позовної заяви, ухвалою від 14.09.2017 її залишено без руху та направлено позивачу для усунення недоліків.
Зазначена ухвала Печерського районного суду м. Києва 25.09.2018 була вручена представнику позивача.
03.10.2018 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про усунення недоліків, в якій вказуває, що позов стосується відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення (терористичного акту), передбаченого ст. 258 КК України, а тому позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Разом з тим, аналіз п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільняються від сплати судового збору у разі надання позивачем до суду доказів, що матеріальні збитки, які він просить стягнути, завдані саме у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
Так, наданий позивачем витяг з кримінального провадження № 12014050150003143 підтверджує лише факт реєстрації відповідної заяви (повідомлення) у Єдиному реєстрі досудових розслідувань та не може бути належним доказом встановлення у передбаченому законом порядку кримінального правопорушення, внаслідок якого позивачу завдано матеріальних збитків.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки позивач у встановлений строк не усунув виявлених судом недоліків, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
При цьому, суд роз'яснює, що згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.185, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення терористичних актів в смт. Новотошківське,- вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Р.В. Новак