Справа № 369/4590/19
Провадження № 2/369/2697/19
Іменем України
03.07.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Медведського М.Д.,
за участю секретаря - Головатюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації , -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 07 грудня 2013 року між ним громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в місті Києві було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1086 в Книзі реєстрації шлюбів. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ставши дружиною Позивача Відповідачка разом з дітьми отримала можливість зареєструватись за адресою : АДРЕСА_1 .
Згідно довідки форми 3 за № 219 від 27 лютого 2019 року, ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , де займає загальну площу 192 кв.м.Власник особового рахунку ОСОБА_1 Будинок належить домовласнику.
На вказаній житловій площі зареєстровано три особи, в тому числі : ОСОБА_2 , 1989 року народження, ОСОБА_3 , 2013 року народження, ОСОБА_4 ,2015 року народження.
23 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, оскільки сімейне життя між ним та Відповідачем призвело до припинення шлюбних відносин, спільне господарство не велося, шлюбні відносини були припинені, збереження сім'ї було не можливо і суперечило інтересам подружжя.
За досягнутою згодою між Позивачем та Відповідачем її спільні діти проживають з матір'ю.
Згідно заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2017 року було задоволене позов ОСОБА_1 , та шлюб зареєстрований 07 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1086,- розірвано.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 26 липня 2013 року ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 , набув у власність один цілий житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості за адресою : АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 .
Після розлучення Відповідач не проживає в даному будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має і взагалі будинком вона не цікавиться.
Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу він жодним чином не чинив. Сервітуту на право користування будинком АДРЕСА_1 встановлено не було. Йому відомо, що відповідач проживає після розлучення у АДРЕСА_2 .
Тому на підставі вищевказаного просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації за вказаною адресою.
Позивач у судове засідання не з'явився, представник позивача до суду направив заяву у якій позовні вимоги підтримав, просив його задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Києво-Святошинського районного суду Київської області.
За письмовою згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову у зв'язку з наступним.
Як встановлено в судовому засіданні, 07 грудня 2013 року між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в місті Києві було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1086 в Книзі реєстрації шлюбів. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ставши дружиною Позивача Відповідачка разом з дітьми отримала можливість зареєструватись за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2017 року було задоволене позов ОСОБА_1 , та шлюб зареєстрований 07 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1086,- розірвано.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості за адресою : АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 .
Після розлучення Відповідач не проживає в даному будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має і взагалі будинком вона не цікавиться.
Конституція України в статті 47 закріплює право кожної людини на житло.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу Української РСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Зі змісту статті 53 ЖК України вбачається, що жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Згідно довідки форми 3 за № 219 від 27 лютого 2019 року, відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , де займає загальну площу 192 кв.м.Власник особового рахунку ОСОБА_1 Будинок належить домовласнику.
Судом встановлено, що всі витрати по утриманню квартири несе позивач, відповідачі не сплачують плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню квартири та не приймають участі в її утриманні.
Відповідач втратив інтерес до квартири, у добровільному порядку залишивши її як своє місце проживання.
Зі змісту статті 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Крім того Пленум Верховного суду України в свої постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, зазначив, що судовому розгляду підлягають спори пов'язанні з договором найму житлового приміщення, і зокрема, про визнання і втрату права на жиле приміщення… У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Докази про те, що відповідачці чинилися перешкоди у доступі до будинку суду не надано.
Все вищевикладене на переконання суду об'єктивно підтверджує твердження позивача про факт відсутності відповідачки у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, а тому його позовна вимога про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі по 768,40 грн.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст. 71-72 ЖК України, Постанови Пленуму Верхового суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, керуючись ст.ст. 3, 10, 14, 57, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 - 764,80 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.Д. Медведський