Справа №359/2737/17
Провадження №2/359/81/2019
16 серпня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Моргушко Л.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
за участю відповідача ОСОБА_2 ,
за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на квартиру,
встановив:
І. Зміст позовних вимог та ставлення учасників цивільного процесу до пред'явленого позову.
1. В квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом та посилається на те, що в період часу з 22 січня 2011 року до 22 травня 2014 року він перебував в шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу за позивачем було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак цей об'єкт нерухомого майна був придбаний не за спільні грошові кошти подружжя, а за особисті грошові кошти ОСОБА_5 , який є батьком позивача. Тому ОСОБА_4 просить суд визнати за ним право особистої власності на квартиру
АДРЕСА_1. 2 . У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.
3. ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 не визнають позов та заперечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що ОСОБА_7 , який є батьком відповідача, за особисті грошові кошти придбавав будівельні матеріали та виконував ремонтні роботи в спірній квартирі. Вона придбавалась для проживання сім'ї, яка на той час складалась з обох сторін та їх малолітньої дочки ОСОБА_8 Тому ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просять суд відмовити у задоволенні позову.
4. Крім того, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.131).
ІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
5. 22 січня 2011 року сторони уклали шлюб, після реєстрації якого відповідачу було присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_8 Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 червня 2011 року (а.с.128).
6. 1 грудня 2011 року ОСОБА_4 уклав з ТОВ «ФК «Житлоінвест-Гарант» договір №В-3/234/29 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А (а.с.161-164), за яким позивач зобов'язався сплатити грошові кошти в розмірі 466460 гривень, а ТОВ «ФК «Житлоінвест-Гарант» зобов'язалось організувати будівництво квартири АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_4 документи, необхідні для державної реєстрації за ним права власності на вказану квартиру.
7. 15 грудня 2011 року ОСОБА_5 уклав з ПАТ «ОТП Банк» кредитний договір №009/ 8145/11 (а.с.10-14), за яким ПАТ «ОТП Банк» надав кредит в розмірі 326190 гривень для придбання квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 зобов'язався щомісячно до 15 грудня 2020 року повертати кредит по частинам та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 20,50% річних.
8. В той же день ТОВ «Житлоінвест-Гарант» видало ОСОБА_4 довідку №370 про сплату повної вартості вказаної квартири та право позивача на набуття права власності на цей об'єкт нерухомого майна (а.с.165).
9. 15 грудня 2011 року ТОВ «Транспромсервіс» передало у володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією акта прийому-передачі квартири (а.с.166).
10. Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №1456 від 26 грудня 2011 року (а.с.88) за позивачем було оформлено право власності на квартиру
АДРЕСА_1. 11 . 17 січня 2012 року на підставі цього рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.50)
12. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 22 травня 2014 року (а.с.129) шлюб між сторонами був розірваний.
13. З довідки в.о. керуючого відділенням «Політехнічне» АТ «ОТП Банк» №009-3/1016 від 17 листопада 2014 року (а.с.72) вбачається, що ОСОБА_5 достроково виконав грошові зобов'язання за кредитним договором №009/8145/11 від 15 грудня 2011 року.
14. 8 червня 2019 року ОСОБА_2 вдруге уклала шлюб з ОСОБА_11 . Після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ». Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 8 червня 2019 року.
15. Ці обставини свідчать про те, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються главою 7 «Право особистої приватної власності дружини та чоловіка», главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» СК України, а також главою 5 «Докази та доказування» ЦПК України.
ІІІ. Норми права та стала судова практика, якими керується суд при вирішенні спору.
а. норми матеріального права та стала судова практика.
16. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
17. Згідно з п.3 ч.1 ст.57 цього Кодексу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
18. Як роз'яснив Верховний Суд в постанові від 7 лютого 2018 року у справі №654/5243/ 14-ц, якщо спірне майно набуто учасниками справи в період перебування в шлюбі, але зареєстровано на одного подружжя, це не позбавляє іншого з подружжя права на частку в такому майні. Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхід-них для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17.
б. норми процесуального права.
19. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
20. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
21. Відповідно до ч.1-ч.2, ч.4 ст.77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтвердь-жують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
22. Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
ІV. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
23. Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбала в період часу, коли ОСОБА_4 перебував у шлюбі з відповідачем. Тому набуття сторонами спільної сумісної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна презюмується, якщо протилежне не буде доведено позивачем.
24. Всупереч ч.1 ст.84 ЦПК України ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 не подали жодного доказу на підтвердження того, що спірна квартира була придбана за особисті грошові кошти позивача. Навпаки, доводи пред'явленого позову ґрунтуються лише на тому, що вказаний об'єкт нерухомого майна був придбаний виключно за грошові кошти ОСОБА_5 , які не вважаються особистими грошовими коштами позивача.
25. З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання за ОСОБА_4 права особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутні. Тому у задоволенні пред'явленого ним позову належить відмовити.
V. Доводи та докази учасників цивільного процесу, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
а. оцінка доказів позивача.
26. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він є батьком позивача. Свідок ОСОБА_5 стверджує, що квартира АДРЕСА_1 була придбана виключно за його особисті грошові кошти, більшу частину з яких він був вимушений взяти в кредит. Свідок ОСОБА_5 самостійно погасив кредит. Ні його син ОСОБА_4 , ні його колишня невістка ОСОБА_2 не витрачали жодних грошових коштів на придбання спірної квартири.
27. Однак передача грошових коштів в такому великому розмірі, як 466460 гривень, не може підтверджуватись показаннями свідків. Ця обставина свідчить про те, що показання свідка ОСОБА_5 є недопустимим доказом в розумінні ст.78 ЦПК України. Крім того, придбання квартири за особисті грошові кошти ОСОБА_5 може бути підставою виключно для оспорювання договору про участь у Фонді фінансування будівництва в частині інвестора, а також визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на квартиру та виданого на підставі нього свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а не визнання за зовсім іншою особою, якою є позивач, права особистої власності на спірну квартиру. Ця обставина також свідчить про те, що показання свідка ОСОБА_5 не стосуються предмета доказування за пред'явленим позовом та є неналежним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України.
28. З цих же підстав неналежними доказами є довідки про доходи ОСОБА_5 та утримання з них податків (а.с.75-80).
б. оцінка доводів та доказів відповідача.
29. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він є батьком відповідач. Свідок ОСОБА_7 стверджує про те, що він за особисті грошові кошти придбавав будівельні матеріали та виконував ремонтні роботи в спірній квартирі.
30. Водночас, здійснення ремонту квартири може бути підставою лише для стягнення витрат на виконання будівельних робіт та придбання будівельних матеріалів, а не визнання речового права на вказаний об'єкт нерухомого майна. Ця обставина переконливо свідчить про те, що показання свідка ОСОБА_7 також не стосуються предмета доказування за пред'явленим позовом та є неналежним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України.
31. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.11 постанови №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
32. Встановлено, що підстави для визнання за ОСОБА_4 права особистої власності на квартиру відсутні. Тому у задоволенні пред'явленого ним позову належить відмовити саме у зв'язку з його безпідставністю, а не закінченням строку позовної давності. Підстави для задоволення поданої ОСОБА_2 заяви про застосування наслідків спливу вказаного строку відсутні.
VІ. Розподіл судових витрат.
33. Як вбачається з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ОСОБА_4 сплатив судовий збір в загальному розмірі 6928 гривень 61 копійки (551,21 + 6377,40). Ця обставина підтверджується квитанціями (а.с.1, 24). Однак у задоволенні пред'явленого позову відмовлено в повному обсязі.
34. З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу витрат на оплату судового збору відсутні.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на квартиру відмовити.
Повний текст рішення суду складений 27 серпня 2019 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець