1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 20 серпня 2019 року, апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року,
за участі: представника власника майна ОСОБА_12 ,
Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 , та накладено арешт на майно, а саме: на предмети схожі на грошові кошти в національній валюті гривня в розмірі 554070 гривень, вилучені у ОСОБА_6 ; 1700 доларів США вилучені у ОСОБА_10 ; 26245 гривень вилучені у ОСОБА_11 ; 300000 гривень вилучені у ОСОБА_14 та 170920 гривень, вилучені у ОСОБА_8 .
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що у ході досудового розслідування виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вказані грошові кошти, оскільки вони можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі сліди або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі можуть бути предметом, що були об'єктом вчинення кримінально протиправних дій або могли бути набуті кримінально протиправним, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокати ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року в частині накладення арешту на грошові кошти осіб, інтереси яких вони представляють, і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку на апеляційне оскарження, то представники зазначають, що розгляд клопотання прокурора відбувався за відсутності власників майна та їх представників. При цьому ОСОБА_5 отримав копію прийнятого рішення 28 травня 2019 року, а інші дізналися про її зміст 07 серпня 2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Автори апеляційних скарг вважають ухвалу слідчого судді необґрунтованою, безпідставною, та такою, що постановлена без урахування об'єктивних обставин по справі.
Так, в апеляційних скаргах, звертається увага на те, що прокурором не доведено відповідність вилучених у згаданих осіб грошових коштів критеріям ст. 98 КПК України, і сама лише постанова про їх визнання речовими доказами не може про це свідчити, зважаючи на те, що наявні усі документи, які підтверджують законність походження вилучених у ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 грошових коштів.
Також, адвокат ОСОБА_5 зазначає про те, що ОСОБА_6 не має жодного відношення до протиправної діяльності зазначених в ухвалах суду про проведення обшуку та арешт вилученого майна осіб; з ОСОБА_15 не знайомий; з моменту початку кримінального провадження № 42018000000002894 або з моменту вилучення майна жодного разу не допитувався та про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлявся, у зв'язку з чим не зрозуміло з яких підстав прокурор прийшов до висновку, що вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти використовуються для вчинення кримінальних правопорушень або здобуті злочинним шляхом.
Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що відповідно до ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, клопотання прокурора було задоволено частково і в частині відшукання грошових коштів було відмовлено.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання було завчасно проінформовано Генеральну прокуратуру України, а адвокат ОСОБА_7 надіслав заяву про розгляд його апеляційної скарги за його відсутності, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутності згаданих осіб, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу подану в інтересах ОСОБА_6 , та просив її задовольнити поновивши строк на апеляційне оскарження, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, розгляд клопотання прокурора відбувався слідчим суддею за відсутності власників майна та їх представників, і даних про отримання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , завіреної копії оскаржуваної ухвали матеріали провадження не містять, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
З матеріалів провадження видно, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого 20 листопада 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018000000002894, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ДФС України зловживаючи своїм службовим становищем здійснюють протиправну діяльність шляхом створення об'єктів господарювання з ознаками фіктивності пов'язану з наданням послуг підприємствам реального сектору економіки з правомірного формування податкового кредиту з ПДВ, виведенню безготівкових коштів та товарно-матеріальних цінностей у не контрольований державою тіньовий сектор економіки, чим завдали шкоди державі в особливо великому розмірі, що передувала легалізації (відмивання) грошових коштів.
Також встановлено, що в період з 2013 року ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інші невстановлені особи за попередньою змовою із службовими особами ДФС України та співробітниками прикордонної служби здійснюють легалізацію (відмивання) грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, шляхом їх незаконного переміщення через Державний кордон України.
19 квітня 2019 року, прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: на предмети схожі на грошові кошти в національній валюті гривня в розмірі 554070 гривень, вилучені у ОСОБА_6 ; 1700 доларів США вилучені у ОСОБА_10 ,; 26245 гривень вилучені у ОСОБА_11 ; 300000 гривень вилучені у ОСОБА_14 та 170920 гривень, вилучені у ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року згадане клопотання прокурора задоволено.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, зважаючи на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42018000000002894, про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора та дослідивши матеріали додані до нього, прийшов до правильного висновку, що вказані грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на них є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
При цьому слідчим суддею було враховано постанову прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 від 19 квітня 2019 року про визнання грошових коштів речовим доказом.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З ухвали слідчого судді вбачається що, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доводи викладенні в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Посилання авторів апеляційних скарг на законність походження вилучених під час обшуку грошових коштів, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, враховуючи вищевикладене, прокурором в достатній мірі доведено відповідність згаданих грошових коштів критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Доводи адвоката ОСОБА_5 про те, що ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку прокурору відмовлено у відшуканні грошових коштів, також не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки вказані грошові кошти є тимчасово вилученим майном і визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищевказані грошові кошти вилучені у ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадані грошові кошти, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Також, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Переконливих доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, авторами апеляційних скарг не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги представників власників майна, навіть з урахуванням усіх викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити адвокату ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу слідчого Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 , та накладено арешт на майно, а саме: на предмети схожі на грошові кошти в національній валюті гривня в розмірі 554070 гривень, вилучені у ОСОБА_6 ; 1700 доларів США вилучені у ОСОБА_10 ; 26245 гривень вилучені у ОСОБА_11 ; 300000 гривень вилучені у ОСОБА_14 та 170920 гривень, вилучені у ОСОБА_8 , - залишити без змін, а апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/3444/2019 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_19 Доповідач: ОСОБА_1