1[1]
Справа № 33/824/1327/2019
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
18 липня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Онищука М.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2019 року,
Відповідно до постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2019 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. на користь держави.
Як встановлено постановою судді, 06.11.2018 року о 16 годині 10 хвилин водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_1 , по вул. Петропавлівській, 14 в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість рухів під час ходи, неприродна блідість обличчя), від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2019 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування поданої скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що Києво-Святошинським районним судом при розгляді справи щодо нього не забезпечено виконання завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення в частині всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення та не враховано даних щодо особи правопорушника.
Зокрема, як вказує апелянт, ухвалюючи постанову, суд керувався виключно даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 200423, не прийнявши при цьому до уваги його доводів, не опитавши свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також працівників поліції, які складали щодо нього протокол.
Крім того, як зазначає апелянт, суд не звернув уваги, під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на його пояснення щодо упередженого ставлення працівників поліції до нього у зв'язку з неприязними відносинами, а також на те, що він не перебував за кермом транспортного засобу і не керував ним, що могли б підтвердити суду свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
На думку апелянта, суд не звернув уваги і на те, що бланки пояснень свідків, що долучені до матеріалів справи, однотипні, надруковані під шаблон, що лише вказує на упереджений підхід поліцейських до фіксації та складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення і ці обставини слід було перевірити судом шляхом допиту свідків у судовому засіданні, допиту поліцейських, які складали матеріали справи про адміністративне правопорушення та переглядом записів їх нагрудних камер.
Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно вимог, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказаною нормою дійсно встановлена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, незважаючи на обставини, наведені в оскаржуваній постанові, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять в собі беззаперечних доказів на підтвердження того, що останній, будучи особою, яка, як прямо передбачено законом, керує транспортним засобом, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки відповідна вимога поліцейського щодо проходження такого огляду може стосуватися не будь-якої особи, яка знаходиться в транспортному засобі або біля нього, а лише водія, який керував цим транспортним засобом.
Як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 200423 від 06 листопада 2018 року серії БД № 167973, який було складено щодо ОСОБА_1 , сам по собі не може бути визнано беззаперечним доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки він не містить достовірної інформації про те, що ОСОБА_1 перед тим, як йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, керував автомобілем марки «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_1 .
Зокрема, матеріали справи, перш за все протокол про адміністративне правопорушення, не містять жодних даних не лише про рух вказаного вище автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а й про передбачені законом підстави його зупинки працівниками поліції.
Більш того, наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані, а навпаки підтверджені, в тому числі поясненнями допитаних в суді апеляційної інстанції свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , твердження ОСОБА_1 про те, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, останній заявляв про те, що він не керував транспортним засобом, в якому знаходився, про що зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищенаведене вважаю, що працівники патрульної поліції не мали законних підстав вимагати від ОСОБА_1 пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки в даному конкретному випадку він не був водієм, а відповідно до вимог, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України, такому огляду підлягають лише водії.
Факт знаходження ОСОБА_1 в автомобілі, який не рухався, за відсутності будь-яких об'єктивних даних про те, що він керував або почав керувати цим автомобілем, не давав поліцейським підстав, у разі виявлення у нього ознак будь-якого сп'яніння, не тільки для вимоги проходження огляду на стан сп'яніння, а й для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в цьому випадку він не може бути визнаний суб'єктом відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наведені обставини дозволяють стверджувати про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять у собі належних та допустимих доказів, які б дозволили зробити висновок про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції може нести лише водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, а не особа, яка лише знаходилася в транспортному засобі або була біля нього.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суддіКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2019 року - скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП,у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього- закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Омельченко М.М.