Справа № 303/6747/18
Закарпатський апеляційний суд
21.08.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/540/19, за апеляційною скаргою, яку подала прокурор Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2019 року.
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Мукачево, зареєстрований та проживаючий у АДРЕСА_1 , гр. України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий,
визнаний винним і йому призначено покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 105 КК України ОСОБА_7 звільнено від покарання із застосуванням щодо нього примусового заходу виховного характеру у виді застереження.
Речовий доказ: 2 автомобільні дверці до автомобіля марки «ВАЗ 21013», жовтого кольору, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, повернуто потерпілому ОСОБА_8 ..
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
23 березня 2018 року приблизно о 01-й годині, перебуваючи по вул. Данила Галицького, 61, у м. Мукачево обвинувачений ОСОБА_7 , маючи на меті умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-21013» жовтого кольору, номерний знак « НОМЕР_1 », який належить потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, знаходячись на загальному паркувальному майданчику, розташованому за вищевказаною адресою, через незачинені передні водійські дверці проник до салону автомобіля, де з'єднавши електропроводи системи запалювання двигуна незаконно заволодів даним автомобілем, вартість якого, згідно висновку експерта-оцінювача ТОВ Ріалті-О від 11.10.2018 становить 11813 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
В апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України, прокурор вказує на те, що вирок є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що, застосовуючи щодо обвинуваченого ОСОБА_7 примусові заходи виховного характеру, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 105 КК України суд звільняє неповнолітнього від покарання без визначення його виду та розміру. Просить вирок змінити, виключивши з його резолютивної частини формулювання про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а в решті вирок залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу; перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , неявка яких з урахуванням положень ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що про час та місце розгляду апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_9 повідомлені відповідно до вимог закону; що від вказаних вище осіб не надходило заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи на інший термін та про поважність причин їх неявки на розгляд справи, а також те, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого.
Відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються : формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення ; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів ; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення ; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання ; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому ; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду ; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до п. п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в складеному слідчим і затвердженому прокурором обвинувальному акті має міститись виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме про подію кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі й об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин ; постановлений вирок містить істотні недоліки, зокрема, викладені у ньому висновки не підтверджені наведеними у ньому доказами, які були досліджені під час судового розгляду, у зв'язку із чим такий не може бути визнано законним та обґрунтованим, що під час розгляду кримінального провадження не дана належна оцінка направленому прокурором до суду обвинувальному акту, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист. Тому апеляційна скарги в частині незаконності та необґрунтованості вироку підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, у мотивувальній частині вироку не вказується на те, які саме дії вчинив обвинувачений ОСОБА_7 , що кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння ним транспортним засобом ; не вказується і на те у чому саме полягає протиправне вилучення автомобіля у власника чи користувача (потерпілого ОСОБА_8 ).
У вироку також не наведені докази у підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованих йому вказаних вище дій - незаконне заволодіння транспортним засобом, зокрема, докази, які підтверджують, що ОСОБА_7 , проникнувши до салону автомобіля, з'єднавши електропроводи системи запалювання двигуна, від'їжджав із місця, де знаходився транспортний засіб, що автомобіль був виявлений в іншому місці, а не у тому, де його залишив потерпілий.
Окрім того, зі змісту показань обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що вину в скоєнні інкримінованого йому діяння він визнав повністю, у вчиненому розкаявся й не вбачається, що, проникнувши до салону автомобіля, з'єднавши електропроводи системи запалювання двигуна, він від'їжджав з місця, де знаходився транспортний засіб.
З матеріалів судового провадження також вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 не приймав участь у підготовчому судовому засіданні, що такі не містять відомостей у підтвердження факту належного повідомлення потерпілого про час та місце розгляду кримінального провадження - 05.03.2019, тому викладений у вироку висновок суду про належне повідомлення потерпілого про час та місце розгляду справи не відповідає фактичним обставинам справи, не підтверджується матеріалами судового провадження.
Розгляд судового провадження за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412, ст. 415 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів також вважає, що неявка потерпілого ОСОБА_8 у судове засідання, а також відсутність у матеріалах судового провадження доказів, що підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінально-карних дій, перешкоджають апеляційному суду прийти до висновку про те, де саме був виявлений належний потерпілому транспортний засіб - у місці, де його залишив потерпілий чи в іншому місці, - породжують обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованих йому діянь.
Матеріали судового провадження також не містять відомостей про те, де саме 23.03.2019 приблизно о 01-й годині було виявлено належний потерпілому ОСОБА_8 автомобіль марки «ВАЗ-21013» жовтого кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », яким, відповідно до обвинувального акта, незаконно заволодів ОСОБА_7 - по АДРЕСА_2 чи в іншому місці.
Посилаючись у вироку на те, що вину обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджують «інші наявні у справі докази» суд не зазначив, які саме докази підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України й які відомості містяться в інших доказах.
Окрім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що судом першої інстанції не прийнято рішення щодо поданої 04.12.2018 батьком обвинуваченого ОСОБА_10 письмової заяви про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності з передачею його під нагляд батькам.
Постанова про приєднання у даному кримінальному провадженні речовими доказами 2 автомобільних дверок також породжує обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України кримінального правопорушення.
Колегія суддів також вважає, що зазначене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_7 , яке слідчий та прокурор вважали встановленим, також не містить посилання на вчинення ним конкретних дій, що кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом ; не містить відомостей про те у чому саме полягає протиправне вилучення автомобіля у власника чи користувача, на яке вказується вище як недоліки мотивувальної частини вироку ( а. с. 1 - 3 ).
Указані вище порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає істотними, такими, що призвели до порушення права обвинуваченого на захист - права захищатись від обвинувачення яке є конкретним та зрозумілим і не містить суперечностей.
Указане вище також свідчить про неповноту при дослідженні пред'явлених стороною обвинувачення доказів, про невідповідність викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи, про невмотивованість висновків суду викладених в обвинувальному вироку щодо ОСОБА_7 .
Отже, судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке колегія суддів апеляційного суду не може виправити, використовуючи свої повноваження.
У зв'язку з наведеним, указані вище порушення вимог КПК України, які допустив суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно ст. ст. 412, 415 КПК України, колегія суддів вважає істотними, такими, що тягнуть скасування судового рішення із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Крім того, указані вище порушення, які допущені слідчим при складанні обвинувального акта, прокурором - при його затвердженні, на думку апеляційного суду також є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів обвинуваченого, зокрема, порушують його право знати у чому його обвинувачують, і у свою чергу перешкоджають суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження та можуть суттєво вплинути на постановлення законного та обґрунтованого судового рішення, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про неконкретність обвинувачення та, відповідно, порушення права обвинуваченого на захист і яке дає підстави для розгляду обвинувального акта в підготовчому судовому засіданні.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду обвинувального акта в підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції необхідно врахувати вказані вище вказівки суду апеляційної інстанції, які, відповідно до ст. 415 КПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує і те, що сторона обвинувачення не заявляла клопотань про дослідження апеляційним судом доказів з метою усунення неповноти, суперечностей у доказах, а також те, що КПК України не містить положень, які би передбачали можливість для прокурора змінювати чи доповнювати в апеляційному суді пред'явлене винній особі обвинувачення.
Оскільки прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не заявлялось, тому колегія суддів, відповідно до ст. 419 КПК України, рішення у цій частині не приймає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подала прокурор Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2019 року щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 289 КК України ОСОБА_7 скасувати, призначивши новий розгляд обвинувального акта зі стадії підготовчого судового засідання в Мукачівському міськрайонному суді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: