Єдиний унікальний номер 0514/5009/2012 Номер провадження 22-ц/804/2256/19
27 серпня 2019 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Будулуци М.С.,
суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря судового засідання Сергєєвої К.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2019 року в цивільній справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (справа № 0514/5009/2012, суддя Здоровиця О.В., повний текст ухвали постановлено 26 червня 2019 в м. Добропілля Донецької області),-
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2019 року в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми боргу по кредитному договору в розмірі 19 058грн. 55 коп. та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання в рамках цивільної справи № 2/0514/894/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Із вказаною ухвалою суду не погодилось Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норма процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву Банку.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» вказав, що висновок суду про те, що заявником не зазначено поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та втрати виконавчого листа, є помилковим. Державна виконавча служба не направила належним чином (рекомендованим листом із повідомленням про вручення) на адресу АТ КБ «Приватбанк» копію постанови про повернення виконавчого листа, доказів на спростування вказаної обставини органами ДВС суду не надано. Отже, виконавчий лист було втрачено з вини органів ДВС, а Банк не був повідомлений належним чином про повернення виконавчого листа.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», діючого на момент повернення виконавчого листа, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Відповідно до ч. 5 розділу 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року № 1401-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Згідно ч.1 ст. 12 Закону України № 1401-VIII, виконавчі документ и можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Оскільки , 08 травня 2014 року було прийнято постанову про повернення виконавчого документ а стягувачу, та втрачено під час поштового пересилання (відсутні докази вручення її стягувачу), то строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущено з поважних причин.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Оскільки, виконавчий лист було втрачено та він не знаходиться ні у стягувача, ні у відділі державної виконавчої служби, то це унеможливлює виконання рішення та порушує майнові права АТ КБ «Приватбанк».
Боржник ОСОБА_1 в запереченні на апеляційну скаргу, яка за своєї формою є відзивом на апеляційну скаргу, вважав, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягає, оскільки доводи скарги є безпідставні (а.с. 65).
В судове засідання апеляційного суду представник Банку, боржник ОСОБА_1 не з'явилися, але про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.70, 71, 76). Представник АТ КБ «Приватбанк» в письмовій заяві просив розглянути справу без його участі та винести постанову, якою скасувати ухвалу суду першої інстанції (а.с. 73 - 75).
Апеляційний суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки, відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлені наступні неоспорені обставини.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2012 року в цивільній справі № 0514/5009/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з боржника ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» стягнута сума боргу за кредитним договором № DOMRX01300206 від 07 грудня 2006 року в розмірі 19 058,55 грн. (а.с. 13).
З копії виконавчого листа про стягнення зазначеної заборгованості вбачається, що виконавчий лист був виданий 22 серпня 2012 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області, строк пред'явлення його до викання - до 22 серпня 2013 року (а.с. 8-9).
Як вбачається з копії постанови державного виконавця Добропільського міськрайонного відділу ДВС від 08 травня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 19 058,55 грн. 08 травня .2014 року було повернуто стягувачу на підставі його заяви від 08 травня 2014 року, в якій він відмовився від здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням. В строк до 08 травня 2015 року виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання (а.с. 6).
Факт відмови банка від здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням представником заявника в судовому засідання не заперечувався.
Судом також встановлено, що в провадженні Добропільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області виконавчі листи № 2/0514/894/2012 відносно ОСОБА_1 не перебувають, що підтверджується письмовим повідомленням Добропільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області від 25 січня 2019 року за вих. № 14.27/22-1033 (а.с. 7).
Зі змісту заяви представника АТ КБ «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа від 09 квітня 2019 року вбачається, що виконавчого листа у стягувача не має, а повернутий державним виконавцем виконавчий лист стягувач не отримував. Наведене також підтвердив в судовому засіданні представник заявник.
Суд дійшов висновку, що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 19 058,55 грн., раніше виданий Добропільським міськрайонним судом Донецької області в рамках цивільної справи №2/0514/894/2012, є втраченим.
Відповідно до п.17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як зазначив суд, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Згідно з ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Вказані норми закону свідчать про те, що суб'єкт звернення до суду, звертаючись з заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен довести перед судом, що причини пропуску є поважними, тобто існували такі об'єктивні причини, які перешкоджали пред'явити виконавчий лист до виконання раніше.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи справу, суд зазначив, що будь-яких даних або доказів того, що банк в силу об'єктивних причин, не зміг своєчасно пред'явити до виконання виконавчий лист, суду не надано. Також в заяві не обґрунтовано, чому Банк, 08 травня 2014 року відмовившись від здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, достовірно знаючи про те, що у зв'язку з даною відмовою йому буде повернуто виконавчий документ, звернувся до суду за видачею його дублікату через 5 років з цього моменту, не поцікавившись жодного разу за такий довгий проміжок часу про місцезнаходження виконавчого листа та причини його неотримання з органу ДВС. Наведене свідчить про байдуже ставлення стягувача та його незаінтересованість до пред'явлення виконавчого листа для примусового виконання.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Банком не наведено поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та судом не встановлено обставин, які б вказували про наявність об'єктивних перешкод для отримання дублікату виконавчого листа протягом цього часу, а безпідставне поновлення процесуальних строків є порушенням правової визначеності.
Суд вважав, що підстави для видачі дублікату виконавчого листа відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами частини 1 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або подання державного виконавця. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили; перевірити чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин; чи пред'являв стягувач виконавчий лист до виконання; обставин втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується.
Під час розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого документа суд зобов'язаний з'ясувати, чи є воно чинним та не було скасовано, чи виконано рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного; також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий документ.
Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документу повинно бути надано відповідні докази - довідки органів зв'язку або державного виконавця, які заявником не надано.
З матеріалів справи вбачається, рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2012 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Рішення набрало законної сили 21 серпня 2018 року. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 22 серпня 2013 року (а.с. 8 - 9, 12, 13 - 14).
На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист на примусове виконання даного рішення, який було пред'явлено для виконання до відділу ДВС Добропільського МРУЮ.
Постановою державного виконавця ВДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції від 08 травня 2014 року виконавчий лист № 2-894, виданний Добропільським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 19 058 грн. 55 коп., повернуто стягувачу. Виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 08 травня 2015 року (а.с. 6).
Згідно довідки Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 25 січня 2019 року за вих. № 14.27/22-1033, за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження, журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю виконавчі листи № 2/0514/894/2012 відносно ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» у Добропільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби, не перебувають (а.с. 7).
Звертаючись до районного суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, заявник стверджував, що Банк до 2019 року не отримував постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві та оригінал виконавчого документа. На виконанні у відділі ДВС зазначені документи не перебувають, доказів направлення виконавчого листа на адресу стягувача відділ ДВС не надав. А тому зазначені обставини, на думку заявника, свідчать про фактичну втрату виконавчого документа.
Однак, з тексту копії постанови про повернення виконавчого листа стягувачу вбачається, згідно заяви стягувача від 08 травня 2014 року останній відмовився від здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням, та 08 травня 2014 року на підставі п. 4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист повернуто стягувачу (а.с. 6).
В матеріалах справи відсутні та представником заявника не надано будь-яких належних доказів на підтвердження втрати виконавчого документа, обставини його втрати, що є суттєвим для вирішення питання щодо наявності підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
Посилання апелянта на те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущений з поважних причин не підтверджено належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого документу, пославшись на їх безпідставність.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив обставини справи, встановленим фактам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк».
Ухвала суду першої інстанції прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: