Іменем України
27 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2391/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - І відповідач), Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - ІІ відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 19 червня 2019 року б/н (арк. спр. 23-28) просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 09 лютого 2017 року № 1208/50995/1190/21 про припинення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату страхових виплат та сплатити заборгованість з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з 01 березня 2017 року на рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 01 червня 2014 року перебуває на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області як особа, переміщена з району проведення антитерористичної операції, на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
14 червня 2016 року позивач звернувся з заявою про продовження страхових виплат. З 01 липня 2016 року страхові виплати позивачу були продовжені. З березня 2017 року позивачу припинили страхові виплати без надання пояснень. 15 травня 2019 року позивач звернувся до Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області з заявою щодо пояснення причин невиплати страхових виплат. 17 травня 2019 року позивач отримав відповідь на заяву, в якій повідомлялось, що на вимогу постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" 16 грудня 2016 року відділення надіслало звернення до управління праці та соціального захисту населення в місті Лисичанську щодо перевірки достовірності фактичного місця проживання. 06 лютого 2017 року відділення отримало витяг з протоколу засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 31 про відмову позивачу у страхових виплатах.
Так, на підставі цього рішення відділенням прийнято постанову від 09 лютого 2017 року № 1208/50995/1190/21 про припинення щомісячних страхових виплат з 01 березня 2017 року.
Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право на соціальне забезпечення.
З посиланням на норму частини першої статті 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою передбачено, що виплата страхових виплат припиняється: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством, позивач вважає, що припинення виплати страхових виплат відповідачем з 01 березня 2017 року є протиправним, а тому він звернувся з цим позовом до суду і є підстави задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області позов не визнали, про що 16 липня 2019 року та 30 липня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідними реєстраційними №№ 37479/2019, 40271/2019 подали відзиви на позовну заяву від 15 липня 2019 року № 3391/10-1 та від 26 липня 2019 року № 1877/02-1, в якому у задоволенні позовних вимог просять відмовити повністю (арк. спр. 41-43, 105-110).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі зазначили, що позивач перебував на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2017 року та отримував раніше призначені щомісячні страхові виплати. Окрім того, ОСОБА_1 була виплачена заборгованість по раніше нарахованим, але не виплаченим страховим сумам за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року.
Відповідно до чинного законодавства України працівники структурного підрозділу з питань соціального захисту населення провели перевірку фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що було складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Згідно з вимогами пунктів 5, 11 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на підставі вищезазначеного акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї прийняла рішення від 06 лютого 2017 року № 31 про відмову в призначенні соціальних виплат ОСОБА_1 .
На виконання вимог частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якій зазначається, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості, та пункту 14 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, з 01 березня 2017 року потерпілому ОСОБА_1 припинено виплату страхових коштів.
Крім того, оскільки позивач з 29 травня 2015 року набув статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 29 травня 2019 року № 92401367 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, він відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від'їзду; у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом. Внутрішньо переміщена особа зобов'язана виконувати інші обов'язки, визначені законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Також, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2014 року про виплату раніше призначеної страхової виплати позивач зобов'язувався повідомити протягом 10 календарних днів з дати зміни місця фактичного проживання (перебування) робочий орган виконавчої дирекції Фонду, який здійснює йому страхові виплати, страхові витрати на медичну та соціальну допомогу шляхом подання заяви особисто або надсилання рекомендованим листом про припинення йому виплат у зв'язку зі зміною місця проживання (перебування). Особистий підпис позивача свідчить про те, що він був ознайомлений та згодний з цими умовами. Більш того, згідно з частиною третьою статті 16 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" застрахована особа несе відповідальність, згідно із законом, за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.
З вищенаведеного вбачається, що позивач не дотримався ані обов'язків, визначених статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та статтею 16 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці", ані взятих на себе зобов'язань перед Фондом.
З урахуванням викладеного, відповідачі просять відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 11 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 20-21).
Ухвалою від 01 липня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду та ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 1-3).
Ухвалою від 18 липня 2019 року залучено до участі у справі другим відповідачем Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 серпня 2019 року о 13 год. 00 хв. (арк. спр. 98-99).
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 100). Поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу позивача, повернуто у зв'язку не врученням адресату (арк. спр. 113). Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, в заяві від 27 серпня 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області просило розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 103, 104, 120).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області з заявами від 14 жовтня 2014 року та від 10 листопада 2014 року про продовження виплати раніше призначеної страхової виплати (арк. спр. 62, 64).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 травня 2015 року № 924013267, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 (арк. спр. 15, 74 зв., 78).
Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради листом від 10 липня 2019 року за № 7362 повідомило, що станом на 10 липня 2019 року ОСОБА_1 з 29 травня 2015 року перебуває на обліку в Інформаційному сегменті "Облік ВПО" в управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за місцем проживання: АДРЕСА_2 , про що отримав відповідну довідку від 29 травня 2015 року № 924013267. Дія вищезазначеної довідки не скасована (арк. спр. 39).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 20 жовтня 2014 року № 1208/50995/1190/8 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв'язку з тимчасовим місцем проживання позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2093,77 грн з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року включно (арк. спр. 63).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 10 листопада 2014 року № 1208/50995/1190/9 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв'язку з тимчасовим місцем проживання позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2093,77 грн з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року включно (арк. спр. 66).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/10 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2014 року (коригуюча) позивачу серед іншого призначено перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 2259,18 грн; відкориговану виплату провадити з 01 березня 2014 року по 30 вересня 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за: березень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за квітень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за травень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за червень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за липень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за серпень 2014 року в розмірі 165,41 грн, за вересень 2014 року в розмірі 165,41 грн (арк. спр. 68).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/11 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати (коригуюча) позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн; відкориговану виплату провадити з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за жовтень 2014 року в розмірі 165,41 грн, (арк. спр. 69).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/15 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати (коригуюча) позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн; відкориговану виплату провадити з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за листопад 2014 року в розмірі 165,41 грн, (арк. спр. 70).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/12 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 грудня 2014 року по 30 квітня 2015 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за: грудень 2014 року в розмірі 2259,18 грн, січень 2015 року в розмірі 2259,18 грн, за лютий 2015 року в розмірі 2259,18 грн, за березень 2015 року в розмірі 2259,18 грн, за квітень 2015 року в розмірі 2259,18 грн (арк. спр. 71).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 08 червня 2015 року № 1208/50995/1190/13 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 грудня 2014 року по 30 квітня 2015 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за травень 2015 року в розмірі 2259,18 грн (арк. спр. 72).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 05 серпня 2015 року № 1208/50995/1190/14 про продовження раніше призначеної, але не виплаченої щомісячної страхової виплати, позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі: за червень 2014 року - 2093,77 грн, за липень 2014 року - 2093,77 грн, за серпень 2014 року - 2093,77 грн, за вересень 2014 року - 2093,77 грн (арк. спр. 73).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 18 грудня 2015 року № 1208/50995/1190/16 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за листопад 2015 року в розмірі 2259,18 грн (арк. спр. 75).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 18 грудня 2015 року № 1208/50995/1190/17 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 грудня 2015 року по 30 червня 2016 року включно (арк. спр. 76).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 24 червня 2016 року № 1208/50995/1190/19 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно (арк. спр. 79).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 27 грудня 2016 року № 1208/50995/1190/20 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн з 01 січня 2017 року безстроково (арк. спр. 80).
На підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06 лютого 2017 року № 31, яким позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) відповідних соціальних виплат відповідно до пункту 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області винесло постанову від 09 лютого 2017 року № 1208/50995/1190/21 про припинення виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2259,18 грн (арк. спр. 44, 81, 82).
Згідно з інформаційною довідкою Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 08 липня 2019 року № 1714/02-1 ОСОБА_1 перебував на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2017 року та отримував раніше призначені щомісячні страхові виплати. Позивачу виплачено заборгованість по раніше нарахованим, але не виплаченим страховим сумам, за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06 лютого 2017 року № 31 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 припинені у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживанням. Остання виплата щомісячних страхових виплат за лютий 2017 року у розмірі 2259,18 грн перерахована ОСОБА_1 на рахунок, відкритий в ПАТ "Державний ощадний банк України", 17 лютого 2017 року платіжним дорученням від 16 лютого 2017 року № 276. Станом на 08 липня 2019 року заборгованості по страховим виплатам немає (арк. спр. 83).
Відповідно до інформації, викладеної в листі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 15 липня 2019 року № 3392/10-1, з жовтня 2014 року ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області та з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2017 року отримував раніше призначені щомісячні страхові виплати. Позивачу виплачено заборгованість по раніше нарахованим, але не виплаченим страховим сумам, за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06 лютого 2017 року № 31 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 припинені у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживанням. На виконання вимог частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якій зазначається, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості, та пункту 14 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування № 365 з 01 березня 2017 року потерпілому ОСОБА_1 припинено виплату страхових коштів. Таким чином, на даний час потерпілий ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (арк. спр. 46).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною першою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Статтею 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:
а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;
в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;
г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;
д) в інших випадках, передбачених законами.
Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
За положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність особи за місцем її фактичного проживання/перебування як внутрішньо переміщеної особи.
Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції" не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не можуть застосовуватись.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що припинення з 01 березня 2017 року виплати позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а, отже, постанова відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 09 лютого 2017 року № 1208/50995/1190/21 про припинення щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року є протиправною.
Пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV:
- утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- припинено виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом приєднання до Фонду соціального страхування України;
- припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;
- припинено всі відокремлені підрозділи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та/або їх робочих органів та відділень протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, забезпечивши повне правонаступництво таких відокремлених підрозділів юридичними особами, які їх створили, а за їх відсутності - Фондом соціального страхування України, у тому числі щодо всіх прав, обов'язків та майна.
- припинення управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчих дирекцій відділень цього Фонду, а також їх відокремлених підрозділів, що знаходяться на тимчасово окупованій території, території проведення антитерористичної операції, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, після прийняття ним відповідного рішення.
Пунктом 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV регламентовано, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27 серпня 2019 року за № 1005684098 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області припинено в результаті реорганізації 23 листопада 2017 року (арк. спр. 116-119).
Отже, з огляду на викладене, правонаступником реорганізованого відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, про що також свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18 липня 2019 року за № 1005562054 (арк. спр. 89-94).
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Разом з тим, судом встановлено, що наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24 січня 2018 року № 38-ОД затверджено Положення про Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (арк. спр. 52-58).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І "Загальні положення" Положення про Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, затвердженого наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24 січня 2018 року № 38-ОД (далі - Положення про Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - Управління) є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - виконавча дирекція Фонду).
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІІ "Повноваження управління" Положення про Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам і членам їх сімей в порядку визначеному правлінням Фонду.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І "Загальні положення" Положення про Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, затвердженого наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24 січня 2018 року № 39-ОД (далі - Положення про Лисичанське міське відділення), Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області є відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - Відділення) (арк. спр. 47-51).
Завданням Відділення є реалізація повноважень Управління на території міст Лисичанська та Привілля Луганської області (пункт 1.6 розділу І "Загальні положення" Положення про Лисичанське міське відділення).
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІІ "Повноваження відділення" Положення про Лисичанське міське відділення встановлено, що Відділення відповідно до покладених на нього завдань здійснює надання соціальних послуг, матеріального забезпечення та страхових виплат застрахованим особам і членам їх сімей в порядку, визначеному правлінням Фонду.
Отже, в частині позовних вимог про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату страхових виплат та сплатити заборгованість з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з 01 березня 2017 року на рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк", належним відповідачем є Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, а не Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в цій частині позову слід відмовити.
На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 18 червня 2019 року № 0.0.1384560752.1.
З огляду на те, що заявлені позовні вимоги носять немайновий характер і вони є однією вимогою, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, оскільки Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області є відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області без статусу юридичної особи.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ідентифікаційний код 41313100, місцезнаходження: 93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, буд. 30), Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 41457857, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 09 лютого 2017 року № 1208/50995/1190/21 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року.
Зобов'язати Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 41457857, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 березня 2017 року виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, а також виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат, що виникла за період їх несплати, починаючи з 01 березня 2017 року, на рахунок, відкритий у акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У задоволенні позовних вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області щодо зобов'язання поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату страхових виплат та сплатити заборгованість з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з 01 березня 2017 року на рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк", відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ідентифікаційний код 41313100, місцезнаходження: 93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, буд. 30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська