про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 серпня 2019 року м. Київ № 320/4540/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Національної гвардії України МВС України
про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - заявник) із позовом до Головного управління Національної гвардії України МВС України (далі - ГУ НГУ МВС України), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати акт спеціального розслідування нещасного випадку від 27.06.2019 року за формою Н-5, складеного Головним управлінням Національної гвардії України МВС України, що стався 23.01.2019 року о 19 год. 20 хв. у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України;
- визнати, що раптова смерть військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України капітана юстиції ОСОБА_2 , 1981 р. н., яка сталася при проходженні військової служби, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Публічно-правовий спір у розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини 1 зазначеної статті визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій (крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження). Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до вимог частини 1 статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявник - ОСОБА_1 - звернулася до суду з метою визнання протиправним та скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку від 27.06.2019 за формою Н-5, складеного ГУ НГУ МВС України, що стався 23.01.2019 о 19 год. 20 хв. у військовій частині НОМЕР_1 НГ України та визнання, що раптова смерть військовослужбовця в/ч 3041 НГ України капітана юстиції ОСОБА_2 , 1981 р. н., яка сталася при проходженні військової служби, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
В обґрунтування позовних вимог заявник стверджує, що за результатами службового розслідування ГУ НГУ МВС України безпідставно зробило висновок, що нещасний випадок із ОСОБА_2 , не пов'язаний із виконанням ним службових обов'язків. Оскільки 23.01.2019 року ОСОБА_2 виконував обов'язки чергового офіцера від керівного складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, з метою перевірки несення служби вартами по охороні ДСП ЧАЕС о 18 год. 29 хв. разом з особовим складом вирушив на зазначений об'єкт електропотягом “Славутич - санітарний пропускник Семіоходи”. В СП “Семіоходи” після перевдягання у форму, в якій несуть службу на об'єкті, офіцеру стало погано, після чого він втратив свідомість.
Відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах МВС України, затвердженої наказом МВС від 27.12.2002 № 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404, за даним фактом призначено та проведено спеціальне службове розслідування, за результатами якого складено спірний Акт за формою Н-5 від 27.07.2019 про те, що нещасний випадок з ОСОБА_2 не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, оскільки смерть настала в результаті гострої крововтрати, як наслідок розриву розшаровуючої аневризми грудного відділу аорти.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. У кожному конкретному випадку з'ясуванню підлягає характер спірних правовідносин (причини, з яких виник спір) та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Як убачається з матеріалів доданих до позовної заяви, до складу комісії, яка проводила розслідування нещасного випадку 27.01.2019 року з ОСОБА_2 , на території СП “Семіоходи”, увійшли: т. в. о. начальника управління з охорони важливих держаних об'єкті ГУ НГ України, полковник - ОСОБА_3 ; начальник служб и охорони праціГУ НГ України, полковник - ОСОБА_4 ; старший офіцер - головний психіатр лікувально - профілактичного відділу військово - медичного управління ГУ НГ України,полковник медичної служби - ОСОБА_5 ; старший офіцер служби аналізу військової дисципліни та профілактики правопорушень організаційно - аналітичного відділу управління по роботі з особовим складом ГУ НГ України, підполковник - ОСОБА_6 ; начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - начальник служби екологічної безпеки військової частини НОМЕР_1 ГУ НГ України, капітан - Савчук Р.О.; головний спеціаліст відділу державного нагляду за охороною праці Департаменту державного майна та ресурсів МВС (за згодою) - ОСОБА_7 , тобто не лише представники органів державної влади, але й інші особи.
При цьому, комісія у складі зазначених осіб не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок, про що 27.06.2019 року склала відповідний акт за формою Н-5, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2а-2555/11/2670 та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 806/960/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, правові висновки, викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду, підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
З огляду на зазначене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, згідно частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України МВС України про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити позивачеві, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду.
4. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Колеснікова І.С.