1Справа № 335/7923/19 2/335/2272/2019
13 серпня 2019 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
19.07.2019 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила змінити мінімальний розмір аліментів, що визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2016 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ухваливши про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини заробітку відповідача, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також просила суд при обчисленні аліментів застосувати мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 08.07.2017 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2019 року, вищезазначена позовна заява була залишена без руху і позивачу був наданий строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.
Підставами залишення позовної заяви без руху стала її невідповідність вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зокрема, відсутність в позовній заяві чіткого та зрозумілого викладення обставин, узгоджених між собою, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про зміну розміру аліментів та відсутність в позовній заяві зазначення щодо наявності у позивача або інших осіб оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Крім того, позивачу наголошувалося на засвідчення ксерокопій документів, доданих до позовної заяви, які всі не були завірені ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 95 ЦПК України, як для суду, так і для відповідача.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22.07.2019 року направлялась позивачу на поштову адресу, вказану в позовній заяві. Зазначену ухвалу суду отримано ОСОБА_1 06.08.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Тобто, вище встановлені обставини у сукупності свідчать про те, що позивачу було відомо про постановлення ухвали суду від 22.07.2019 року про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2019 року, позивачем 12.08.2019 року подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій вона зазначає, що надає суду засвідчені належним чином письмові докази, а саме копії наступних документів: свідоцтво про народження ОСОБА_3 ; рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2016 року; паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_1 ; довідку з місця праці відповідача ОСОБА_2 ; дві копії довідок про стан хвороби дитини ОСОБА_3 , які підтверджують потребу в грошових коштах на утримання дитини, яка страждає низкою захворювань.
Дослідивши зазначені заяву та долучені до неї документи, суддя приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному процесі, що базується на засадах змагальності й диспозитивності, особливого значення набуває зміст позовної заяви, від якого залежать не тільки дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження, а й позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права відповідач має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
За змістом ст.ст. 174, 175 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження позивач в письмовій формі викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування в позовній заяві, яка повинна відповідати певним умовам.
Позов-це звернена через суд матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або охороняємого законом інтересу яка розглядається у визначеному законом процесуальному порядку.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої суд повинен винести рішення.
За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22.07.2019 року зазначалося про те, що позивачу у відповідності до вимог ст. 175 ЦПК України необхідно чітко та зрозуміло викласти зміст позовних вимог та зазначити про зміну матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін із наведенням доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначити щодо наявності у позивача або інших осіб оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Проте, подана позивачем заява не усуває недоліків позовної заяви у повному обсязі, що зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. В порядку виправлення недоліків позовної заяви, позивачем так і не подано до суду позовну заяву в новій редакції, із зазначенням викладу обставин узгоджених між собою, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про зміну розміру аліментів, та зазначенням доказів, що підтверджують обставини позову та зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
При цьому, виходячи із норм ЦПК України, в позовній заяві обов'язково має бути зазначено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а також зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В той же час, самі докази можуть подаватися сторонами як разом з позовною заявою, так і у встановлений законом або судом строк.
Тобто, позивач виправила недоліки позовної заяви у не передбачений чинним ЦПК України спосіб.
Будь-яких документів або відомостей щодо виникнення труднощів під час усунення недоліків позовної заяви в повному обсязі позивач суду не надала та не зазначила.
Таким чином, позивачем не подано у встановлений судом строк належно оформлену позовну заяву з урахуванням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України та ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суд вважає, що позовна заява містить не усунуті позивачем недоліки, які не дають можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі та розгляд позову по суті.
Згідно положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені цивільно-процесуальним законодавством щодо форми та змісту позовної заяви, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах: рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року, рішення «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За вищенаведених обставин, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, слід повернути позивачу.
При цьому, повернення позовної заяви, недоліки якої не усунуті належним чином після залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист і не позбавляє особу, заяву якої повертається, після усунення умов, що були підставою для повернення позову, звернутися до суду повторно.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 352-354 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів вважати неподаною і повернути позивачу з усіма доданими документами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Позивачу невідкладно надіслати копію ухвали, а після набрання нею законної сили позовну заяву та усі додані до неї матеріали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя В.О. Макаров