Справа № 525/906/19
Провадження №3/525/399/2019
21.08.2019 року Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Хоролець В.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого різноробочим в ПП «Комунар», ідентифікаційний номер суду не відомий, контактний номер телефону суду не відомий, притягувався до адміністративної відповідальності 11.07.2019 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.130 КУпАП (за подією 15.05.2019 року) - штраф 10200 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, -
25 червня 2019 року о 01 год. 08 хв. водій ОСОБА_1 , будучи притягненим до адміністративної відповідальності протягом року за ч.1 ст.130 КУпАП протягом року, повторно в с. Степанівка по вул. Степова, 47 керував транспортним засобом - автомобілем Ford - transit, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди воді у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, тест №1340 результат тесту - 2,34 промілле. Отже, своїми діями водій ОСОБА_1 допустив порушення п.2.9 (а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
В судове засідання 21.08.2019 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, він належним чином сповіщений про день і час розгляду справи (а.с.а.с.9,10), причин неявки суду не повідомляв.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення від 25 червня 2019 року серія БД № 348211 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що відповідно до результатів огляду на стан сп'яніння на момент освідування ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер» результат огляду на стан сп'яніння на 01 год. 19 хв. 25.06.2019 року становить 2,34 % (а.с.2); результатом (протоколом) алкотестера «Драгер», пристрій 6810, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 25.06.2019 року о 01 год. 19 хв. пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння і його результат становить 2,34 % (а.с.3); рапортом ст. інспектора - чергового Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавські області Животовського Ю.І. від 25.06.2019 року, з якого вбачається, що цього ж числа о 00 год. 54 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що близько громадянка ОСОБА_3 повідомила, що о 23 год. нетверезий водій ОСОБА_1 виїхав у Велику Багачку на автомобілі Форд-Транзит, звертається повторно (а.с.4); переглянутим в судовому засіданні відеозаписом порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 (диск знаходиться на аркуші 5 даної справи), з якого вбачається, що цієї ночі дійсно ОСОБА_1 керував автомобілем Ford - transit, д.н.з. НОМЕР_1 в с. Степанівка, був зупинений працівниками поліції, в нього було виявлено зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння і в присутності свідків він пройшов тест на алкоголь, тест №1340 результат тесту - 2,34 промілле.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП визначає обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно роз'яснень, що викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), при розгляді, зокрема, адміністративних справ даних категорій (зокрема, ч.1 ст.130 КУпАП) суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ч.7 ст.121 КУпАП та п.1.10 Правил дорожнього руху України.
Пунктом 1.10. Правил дорожнього руху визначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Крім цього, у даному пункті визначається поняття механічного транспортного засобу. Так, у розумінні п.1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
У примітці до ч.7 ст.121 КУпАП вказується, що під транспортними засобами, зокрема, у частинах 1-4 ст.130 КУпАП слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Також, пункт 2.9 а ПДР України прямо та категорично забороняє керування транспортними засобами в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння.
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови (п.2 цієї Інструкції). Отже, виходячи з викладеного, саме відповідний поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції, зокрема, і при зупинці транспортного засобу та в ході спілкування з водієм конкретного транспортного засобу, мав підстави вважати, що особа (водій) за певними вказаними в п.3 Інструкції ознаками перебуває у стані сп'яніння.
Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров'я. Тобто, аналіз положень п.6 Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп'яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентує обов'язковість проведення огляду на стан сп'яніння лише у закладі охорони здоров'я.
Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд при оцінці наявних у справі доказів враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Отже, аналіз положень п.2.5 та п.2.9 Правил дорожнього руху України в сукупності та в системному взаємозв'язку з пунктами 2,3,6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції свідчить про те, що в даній конкретній ситуації, яка склалася у нічний час 25.06.2019 року в АДРЕСА_1 з участю водія ОСОБА_1 , відповідна уповноважена посадова особа Національної поліції (в даному випадку поліцейський СРПП №4 Великобагачанського ВП Слюсар О.В.) мав право за відповідних виявлених ним ознак алкогольного сп'яніння водія запропонувати йому пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці із застосування приладу алкотестер «Драгер» в присутності двох свідків (що ним і було зроблено згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, який посвідчено відповідними написами та переглянутого в судовому засіданні відеозапису з місця події).
Отже, виходячи з сукупності та детального аналізу вищевикладених доказів у справі, у їх взаємозв'язку суд приходить до висновку, що о 01 год. 08 хв. 25 червня 2019 року ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 керував автомобілем Ford - transit, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, відповідно, він був водієм цього транспортного засобу у розумінні п.1.10 Правил дорожнього рухуУкраїни, тобто він допустив порушення п.2.9 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності суддя не вбачає.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суддя не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 грубого адміністративного правопорушення у сфері транспорту, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, відсутності обставин, що пом'якшують його відповідальність, з метою запобіганню вчинення ним нових правопорушень у сфері транспорту, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачений санкцією ч.2 ст.130 КУпАП. При цьому, суд враховує, що згідно юридичної структури видів адміністративних стягнень, передбачених ст.24 КУпАП, штраф за своєю юридичною суттю, є одним із найменш суворіших видів адміністративних стягнень, що передбачені даною статтею КУпАП, а також встановлений санкцією ч.2 ст.130 КУпАП як безальтернативний і єдиноможливий (згідно логіки законодавця). При цьому, враховуючи положення ч.2 ст.130 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення застосовує до винної особи разом із штрафом позбавлення права керування транспортними засобами, що також визначене законодавцем як безальтернативне у санкції ч.2 ст.130 КУпАП.
Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення. Враховуючи цю норму законодавства та виходячи з положень ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у даній справі про адміністративне правопорушення в сумі 384 грн. 20 коп. належить стягнути з ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.61 Конституції України, ст.ст.9,23,27,33,40-1,ч.1 ст.130, ст.ст.251,252,280,283,284,289,294 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді штрафу в сумі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.В. Хоролець