Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
21.08.2019
394/641/19
3/394/139/19
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Краснопольської Л.П.
при секретарі судового засідання Лясковській О.М.
за участю прокурора Малкова В.В.
розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Управління захисту економіки в Кіровоградській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого провідним інспектором Новоархангельського РС ДУ "Центр пробації", одруженого, на утриманні має малолітню дитину, пільг немає, мешканця: АДРЕСА_1 .
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
07 липня 2019 року до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області надійшов протокол № 222/19 про адміністративне правопорушення від 24.06.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, в якому зазначено, що останній з 2015 року працював на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області.
Наказом № 29-о Управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області від 27 березня 2017 року, звільнено ОСОБА_1 30.03.2017 року з посади головного спеціаліста-юрисконсульта.
Таким чином, ОСОБА_1 станом на 00 год. 00 хв. 01.01.2018 року був суб'єктом декларування у розумінні та відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3, аб. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та суб'єктом, на якого поширюється і поширювалась дія цього Закону.
Разом з тим, відповідно до вимог аб. 2 ч. 2 ст. 45 Закону особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням фукцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини 1 статті 3 Закону, зобов'язані наступного року після прининення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, вчасно (до 00 год. 00 хв. 01.04.2018) не подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, за 2017 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в скоєному правопорушенні не визнав в повному обсязі та пояснив, що йому було відомо, що декларацію необхідно подати до 31.03.2018 року, однак після заміни електронного ключа доступ до сайту отримав лише 29.08.2018 року, тому і подав декларацію 29.08.2018 року. Зазначив, що умислу та наміру приховати свій майновий стан або не подавати декларацію в нього не було.
Прокурор в судовому засіданні підтримав протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, зважаючи на підстави, викладені в протоколі, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Дослідивши протокол, та додані до нього матеріали перевірки, заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення з наступних підстав.
Ст. 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ч. 1 ст. 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП України.
Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією, Конвенцією ООН проти корупції /Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року/, Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією/ Страсбург, 27 січня 1999 року/, додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією / Страсбург, 15 травня 2003 року/, законом «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ, КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Встановлено, що відповідно до наказу № 17-о від 01 липня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта Управдіння Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області, Наказом № 29-о від 27 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.
Відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. Тобто, ОСОБА_1 являвся суб'єктом, на якого поширювалась дія цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону, корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч.1ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Відповідно до вимог аб. 2 ч. 2 ст. 45 Закону особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" п. 2, п. 5 ч.1 ст. 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно даних Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію (після звільнення) 29 серпня 2018 року.
Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 судом встановлено, що останній не містить даних про форму його вини, яка, виходячи із визначення уст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» поняття корупційного правопорушення, характеризується лише умисною формою.
Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , подавши декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік, 29 серпня 2018 року, мав умисел, спрямований на порушення вимог фінансового контролю чи переслідував будь-який корупційний інтерес.
У даному випадку відсутність умислу у ОСОБА_1 , спрямованого на вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, свідчить про відсутність однієї із складових його елементів, а саме суб'єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до пп. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"зазначено, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскільки адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків, то в діях ОСОБА_1 відсутній склад даного корупційного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В зв'язку з закриттям провадження у адміністративній справі судові витрати відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. ст. 1, 7, 9, 172-6 ч. 1, 245, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду особою, щодо якої її винесено, опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Краснопольська Л.П.