19.08.2019 Справа № 905/1457/19
Суддя Говорун О.В.
Заявник - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (49027, м.Дніпро, а/с 1800).
Боржник - Фізична особа-підприємець Верлос В'ячеслав Вікторович ( АДРЕСА_1 )
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі-заявник) звернулось до господарського суду Донецької області з заявою до Фізичної особи-підприємця Верлос В'ячеслава Вікторовича (далі-боржник) про видачу судового наказу про стягнення з боржника заборгованості за договором від 02.10.2013 в розмірі 55599,91 грн., з яких 5487,81 грн. - заборгованість за кредитом, 15571,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 29967,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4572,84 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, судові витрати у розмірі 192,10 грн.
Відповідно до ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування заяви АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що 02.10.2013 боржником була підписана заява про відкриття поточного рахунку та заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої боржник надав згоду на Умови та Правила надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифам банку (далі-Умови), які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.
На підтвердження зазначених вище обставин, заявник надав копії відповідних заяв, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг».
Однак, заявником не надано підтверджень, що, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг боржник розумів, ознайомився та погодився саме з тією редакцією Умов, яка надана заявником, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Витяг з Умов та правил не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019, справа №342/180/17.
Підписані боржником заяви умов щодо процентів, пені та комісії не містять.
Таким чином, заявником не доведено, що вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії ґрунтуються на договорі, укладеному у письмовій (в тому числі електронній) формі.
Крім того, як вбачається з наданого заявником розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитом у розмірі 5487,81 грн виникла 19.03.2014. Заява про видачу судового наказу була надіслана до суду 06.08.2019.
Згідно з п.3.18.5.7. наданого заявником витягу з Умов та правил, терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків, за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 частиною 2 статті, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
З підстав викладених вище (відсутність підтвердження погодження боржником саме з тією редакцією Умов, яка надана заявником, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови щодо збільшення позовної давності), є не доведеним той факт, що сторони у передбаченому законодавством порядку, погодили іншу позовну давність, ніж передбачена законодавством (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019, справа №342/180/17).
Отже, суд дійшов висновку, що з моменту виникнення грошової вимоги заявника пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд з такими вимогами.
Відповідно до п.п.3, 5 ч.1 ст.152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу та з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
На підставі викладеного, керуючись ст.152 ГПК України
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Фізичної особи-підприємця Верлос В'ячеслава Вікторовича про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором від 02.10.2013 в розмірі 55599,91 грн., з яких 5487,81 грн. - заборгованість за кредитом, 15571,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 29967,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4572,84 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч.2 ст.153 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Східного апеляційного господарського суду в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням положень розділу ХІ ГПК України.
Суддя О.В. Говорун