19 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5636/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Бруновської Н.В.,
при секретарі судового засідання: Дроздовській Ю.А.,
за участі представника апелянта: Прос Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (суддя- Могила А.Б., ухвалене в м. Івано-Франківську о 16:27, повний текст складено 09.04.2019р.) у справі № 300/163/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення,-
В січні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10942 від 18.12.2018, рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/000348/2 від 18.12.2018, стягнення коштів.
Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач зазначив, що в грудні 2018 року ним придбано автомобіль марки Skoda Octavia 2015 року. Відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу та обраного методу його визначення, а саме основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (визначення митної вартості щодо подібних товарів), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10942 від 18.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/000348/2 від 18.12.2018. Зазначає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, а застосування методу визначення митної вартості щодо подібних товарів, збільшення такої вартості з 7200 EUR до 16000 EUR є протиправним. Просив позов задоволити.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/10942 від 18.12.2018. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2018/000348/2 від 18.12.2018. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду Івано-Франківська митниця ДФС оскаржило його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Як на доводи апеляційної скарги, апелянт посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що в частині 2 статті 53 МК України зазначено повний перелік документів, які подаються для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортних засобів і жодним чином не зазначається, що для підтвердження вартості транспортного засобу, можливо подавати лише один документ з перелічених. Також зазначає, що позивач не зміг підтвердити факт завершення фінансової операції підчас митного оформлення. Суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення відповідача та той факт, що автомобіль експортується на територію України і особа, яка звертається до митного органу для розмитнення авто, повинна дотримуватися законодавстві України і жодним чином його не порушувати його.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення суду та в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта безпідставними а рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін. Також, згідно поданого клопотання позивач просив розгляд справи проводити без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу вживаного транспортного засобу 04.12.2018 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 транспортний засіб Skoda Octavia 2015, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за 7200 EUR.
Так, декларантом фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4 , в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2018/415816 від 17.12.2018, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Skoda Octavia 2015, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , бувший у використанні, загальна кількість місць для сидіння - 5, кількість дверей - 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме згідно договору від 04.12.2018 - 7200 EUR.
Разом з митною декларацією декларантом було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, рахунок фактуру (інвойс) від 04.12.2018, декларацію про походження транспортного засобу, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/70027 від 05.12.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.04.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.04.2015, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні.
Проте, отримавши подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість вищевказаного транспортного засобу.
Відтак, Івано-Франківською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання оригіналів товаросупровідних та реєстраційних документів зазначених в графі 44 митної декларації.
Проте, на вказане електронне повідомлення декларант відповіді не надав.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2018/10942 від 18.12.2018.
Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2018 №UA206010/2018/000348/2, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів у розмірі 16000 EUR.
22.12.2018 не погодившись із даним рішенням, позивачем подано заяву до Івано-Франківської митниці ДФС, за результатами розгляду якої контролюючий орган - Івано-Франківська митниця ДФС прийшла до висновку про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.
Таким чином, позивачем додатково сплачено 93450 грн. за митне оформлення вищезгаданого транспортного засобу, що підтверджується квитанціями від 04.01.2019 та 09.01.2019.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. (ч. 5 ст. 53 МК України)
Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. (ч. 1,2 ст. 53 МК України)
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що декларантом фізичною-особою підприємцем Кіршак О.С. в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення зокрема, рахунок фактуру (інвойс) від 04.12.2018, декларацію про походження транспортного засобу, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/70027 від 05.12.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 20.04.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.04.2015, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні. Вказані документи були надані в формі оригіналу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору від 04.12.2018.
Частиною 5 ст. 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно ч. 2 ст. 54 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відтак, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Частиною 1 ст. 58 МК України встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Апеляційний суд наголошує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури (інвойсу) від 04.12.2018.
Разом з тим, під час електронного декларування автомобіля марки Skoda Octavia 2015, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , декларантом додержано вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 №651, під час заповнення електронної декларації, зокрема її графи 43-48.
Відтак, відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Частинами 1 - 4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Згідно пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.
Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Так, повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Пунктом 4 Порядку визначено, що після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням.
Згідно ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Як підсумок наведеному, апеляційний суд вважає, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Апеляційний суд також звертає увагу на той факт, якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Даний порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.
Також, визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.
Разом з тим, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені вимоги про стягнення сплаченого мита за товар.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 300/163/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Н. В. Бруновська
Повне судове рішення складено 21.08.2019р.