13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/3595/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Святецького В.В., Бруновської Н.В.
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
представник позивача: Шейхет М.Г. , Шумелда Р.Р.
представник відповідача: Гаргола О.А.
представник відповідача: Киба Т.Я.
представник відповідача: Павленко Л.М .
представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Міністерство закордонних справ України: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 813/143/18 за адміністративним позовом Представництва Американського об'єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, з участю, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
суддя в 1-й інстанції - Мартинюк В.Я.
час ухвалення рішення - 28.02.2018 року.
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 17.10.2018 року,
До Львівського окружного адміністративного суду звернулось Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу з позовом до Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року за №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» в частині п.п.2,3,4 щодо місць давніх поховань у м.Володимир-Волинську, Волинської області; щодо невиконання п.п.2,3,4,9 Порядку визначення категорії пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року за №1760; щодо невиконання п.2 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року за №158; зобов'язання виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року за №604-р в частині п.п.2,3,4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у м. Володимир-Волинську, Волинської області; зобов'язання виконати п.п.2,3,4,9 Порядку визначення категорії пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; зобов'язання виконати п.2 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами не вживаються заходи, спрямовані на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року за №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», щодо місць давніх поховань.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року заявлений позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації та Володимир-Волинської міської ради щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року за №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині п.п.2,3,4 щодо місць давніх поховань у м.Володимир-Волинську, Волинської області.
Визнано протиправною бездіяльність Управління культури Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання п.п.2,3,4,9 Порядку визначення категорії пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року за №1760.
Визнано протиправною бездіяльність Управління культури Волинської обласної державної адміністрації та відділу культури та туризму виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради щодо невиконання п.2 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року за №158.
Зобов'язано Волинську обласну державну адміністрацію та Володимир-Волинську міську раду виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року за №604-р в частині п.п.2,3,4 щодо місць давніх поховань - стародавнього Єврейського кладовища у м.Володимир-Волинську, Волинської області.
Зобов'язано Управління культури Волинської обласної державної адміністраціївиконати п. п. 2, 3, 4, 9 Порядку визначення категорії пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Зобов'язано Управління культури Волинської обласної державної адміністрації та відділ культури та туризму виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради виконати п.2 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року за №158.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 13366926), що знаходиться за адресою м.Луцьк, Київський майдан, 9, на користь Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (код ЄДРПОУ 21720365), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Кульчицької, 1, квартира 94, 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської міської ради (код ЄДРПОУ 35387610), щознаходиться за адресою Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул.Данила Галицького, 5, на користь Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (код ЄДРПОУ 21720365), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Кульчицької, 1, квартира 94, 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири)грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Управління культури Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02226984), що знаходиться за адресою м.Луцьк, Київський майдан, 9, на користь Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (код ЄДРПОУ 21720365), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Кульчицької, 1, квартира 94, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради (код ЄДРПОУ 20123667), що знаходиться за адресою Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул.І.Франка, 8, на користь Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (код ЄДРПОУ 21720365), щознаходиться за адресою м. Львів, вул.Кульчицької, 1, квартира 94, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Не погодившись з таким рішенням, відповідачі - Волинська обласна державна адміністрація, Відділ культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області та Володимир-Волинська міська рада Волинської області подали апеляційні скарги, в яких, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зокрема, Волинська обласна державна адміністрація у апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що рішенням Виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 31.10.1974 року було прийнято рішення «Про затвердження генерального плану міста Володимир-Волинського». Генеральним планом, затвердженим у 1974 році було визначено статус спірної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, що підтверджує фактичну відсутність стародавнього Єврейського кладовища у місті Володимир-Волинському, як на момент прийняття розпорядження КМУ № 604-р, так і на момент звернення позивача з вказаним позовом. Крім цього, апелянт покликається на ухвалу Вищого адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі № К/9991/39008/11 згідно якої встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради за №190 від 25.04.2002 року визначено дату закриття Єврейського кладовища - 22.06.1941 року, а рішенням цього ж Виконавчого комітету від 11.09.2003 року датою ліквідації кладовища визначено - 20.07.1944 року.
Відділ культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області у апеляційній скарзі зазначає про те, що станом на момент звернення з позовом до суду, у місті Володимир-Волинському вже понад 70 років не існує такого об'єкту, як «Єврейське кладовище». Спірна територія, про яку зазначає позивач, втратила будь-які ознаки поховань, а позивачем не надано жодного доказу існування на оспорюваній території могил, намогильних пам'яток, надгробків, тощо. Окрім цього, позивачем не надано доказів того, що означене в позові кладовище відповідає критерію автентичності, що є обов'язковою умовою для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Володимир-Волинська міська рада Волинської області у поданій апеляційній скарзі просить звернути увагу на рішення Володимир-Волинської міської ради від 08.04.2005 року №20/4 «Про статус території в районі вулиць Драгоманова, Сагайдачного і Незалежності, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало Єврейське кладовище», яке є чинним і при прийнятті якого сторона суб'єкта владних повноважень визнавала факт існування Єврейського кладовища до 1941 року, та подальшої ліквідації кладовища німецьким загарбниками у період 1941-1944 років. Зміна цільового призначення спірної території за Генеральним планом міста, затвердженим Волинським облвиконкомом у 1974 році стала підставою для здійснення на землях житлової та громадської забудови будівництва середньої школи, трьох багатоквартирних житлових будинків, та ряду об'єктів інфраструктури. Апелянт вказує, що позивачем не надано жодного доказу існування на оспорюваній території могил, намогильних споруд, надгробків, тощо. Означена в позові територія не є територією закритого кладовища, оскільки кладовище було ліквідованим з часів німецької окупації, а відтак вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року за №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» не підлягають до застосування у даному випадку.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення та не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що листом від 12.07.2017 року за №602/18/2-17, управління культури Волинської обласної державної адміністрації повідомило Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу про те, що оскільки території, на якій знаходилось Єврейське кладовище не належить до об'єктів культурної спадщини, надання дозволів на проведення робіт не належить до компетенції управління культури облдержадміністрації.
Листом від 27.07.2017 року за №1806/1.17/2-17 Володимир-Волинська міська рада Волинської області повідомила позивача проте, що у місті Володимирі-Волинському такого об'єкта як «Єврейське кладовище», з історико-культурної точки зору, так і з точки зору комунальної, - немає. У м.Володимирі-Волинському є 2 кладовища - діюче Федорівське та закрите Ладомирське, а територія між СШ №2 і вулицею Драгоманова вже багато після воєнних десятиліть вільна від намогильних споруд, що означає, що розчищати нічого.
Суд першої інстанції дослідивши підстави звернення Представництва Американського об'єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації визнав факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах.
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що учасниками судового процесу не заперечується, що у м.Володимирі-Волинському Волинської області на дату німецької окупації міста існувало Єврейське кладовище.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся до суду за захистом свого охоронюваного законом інтересу, оскільки віднесення місця давнього поховання - Єврейського кладовища до переліку історичних об'єктів культурної спадщини може впливати на його статус (охорона на загальнодержавному рівні, а не немісцевому) та як наслідок в майбутньому вплинути на права позивача.
Суд першої інстанції покликався на ч.1 ст.2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року за №1805-III, з наступними змінами та доповненнями, згідно до якої, до історичних об'єктів культурної спадщини належать - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.
Згідно з ч.1 ст.3 даного Закону, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Пунктом 11 ч.1 ст.6 цього ж Закону встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Вищенаведена норма кореспондується з положеннями п.2.4 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 за №158 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 року за №528/23060, з наступними змінами та доповненнями, відповідно до якого виявлення об'єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що саме на відповідачів у справі - Волинську обласну державну адміністрацію та Володимир-Волинську міську раду покладено обов'язок виконувати функцію замовника та укладати з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.
Як передбачено п.2.1 вищезгаданого Порядку, виявлення об'єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.
Виявлення об'єктів культурної спадщини відбувається шляхом здійснення науково-дослідних та пошукових робіт (натурних обстежень (досліджень), історико-архівних і бібліографічних досліджень, фотофіксації, графічної фіксації), розробки науково-проектної документації; наукової (науково-технічної) експертизи робіт, які можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини; земляних, будівельних, меліоративних та інших робіт (п.2.2 Порядку).
Як передбачено п.2 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року за № 1760 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року за №626), на кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі.
Суд першої інстанції покликався на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2002 року у справі №7/35-83 яким визнано історичні межі стародавнього Єврейського кладовища у м.Володимир-Волинському згідно «Технічної документації виконані проектно-пошукові роботи по попередньому встановленню зовнішньої історичної межі бувшого Єврейського кладовища у м. Володимир-Волинському». Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2001 року резолютивну частину зазначеного рішення викладено у наступній редакції: «Визнати історичні межі стародавнього Єврейського кладовища у м.Володимир-Волинську, яке існувало на дату німецької окупації м.Володимир-Волинська, згідно «Технічної документації виконані проектно-пошукові роботи по попередньому встановленню зовнішньої історичної межі бувшого Єврейського кладовища у м.Володимир-Волинську Волинської області».
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що вищезгаданими судовими рішеннями підтверджено факт існування на території м. Володимир-Волинського стародавнього Єврейського кладовища.
Обставини існування на території м. Володимир-Волинського стародавнього Єврейського кладовища, на думку суду першої інстанції, підтверджуються також наявними в матеріалах справи копіями фрагментів відкритого картографічного матеріалу, виготовленого ДП «Укркартгеофонд», архівною довідкою Центрального державного історичного архіву м.Львова від 20.03.2000 року за №100, Технічною документацією про виконані проектно-пошукові роботи по попередньому встановленню зовнішньої історичної межі старовинного Єврейського кладовища у м.Володимир-Волинську Волинської області, архівною довідкою Державного архіву Волинської області від 02.04.2002 року за №103/1-18 та іншими доказами.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінетом Міністрів України 20.07.1998 року прийнято Розпорядження №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України». На виконання вказаного розпорядження вживались заходи щодо визначення місць поховань у населенних пунктах України та пропонувалось визначеним державним органам забезпечити розроблення проекту Закону України « Про похоронну справу».
Відповідно до п. 2, 3, 4 вказаного Розпорядження, Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міські держадміністрації, Держкомрелігії із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, доручено взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень череззасоби масової інформації. Провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження. Не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.
Так, відповідно до діючого на той час Закону України «Про охорону і використання памяток історії та культури», та з метою виконання Розпорядження №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» видано Розпорядження голови Волинської ОДА від 22 червня 1999 року №415 «Про взяття під охорону держави пам'яток історії та культури на території області». На підставі вказаного розпорядження було взято під охорону 195 пам'яток історії, монументального мистецтва та археології, в тому числі - 19 могил розстріляних євреїв ( т.Іа.с. 126-132).
Разом з тим, рішенням Виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 31.10.1974 року було прийнято рішення «Про затвердження генерального плану м.Володимира-Волинського». Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії палнування та забудови населеного пункту. Генеральним планом, затвердженим у 1974 році не було передбачено планування чи існування Єврейського кладовища, разом з тим зазначений документ чітко визначив статус спірної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
Підтвердженням цього є, також, долучені до матеріалів справи рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2002 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.20002 року, згідно яких визнано « …історичні межі Єврейського кладовища у м.Володимир -Волинському, яке існувало на дату німецької окупації м.Володимир-Волинського» (т.І а.с. 60-63).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року у справі № К/9991/39008/11 також встановлено, що рішенням виконкому Володимир-Волинської міської ради за №190 від 25.04.2002 року визначено дату закриття Єврейського кладовища у місті Володимир-Волинському - 22.06.1941 року, а рішенням цього ж виконкому від 11.09.2003 року датою ліквідації кладовища визначено - 20.07.1944 року (т.Іа.с. 133).
Представники позивача не заперчують той факт, що поховання на спірній території здійснювались до 1941 року. З приходом у 1941 році до міста німецьких окупаційних військ воно було закрите, а в наступні роки окупації ( 1941-1944рр.) - була розпочата процедура його ліквідації, яка супроводжувалось руйнацією та вивезенням з території кладовища намогильних споруд.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про протиправну бездіяльність вказаних відповідачів щодо невиконання вимог Розпорядження КМУ за №604-р не взяв до уваги той факт, що вимоги згаданого Розпорядження КМУ розповсюджуються на місця, де залишились сліди давніх поховань або на закриті кладовища.
Відповідно до статі 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»:
місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих;
намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих;
кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.
Як зазначено у Порядку визначення категорії пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 об'єкти культурної спадщини як національного значення так і місцевого повинні відповідати критерію автентичності, що означає, що означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування.
У Листі Державної служби охорони культурної спадщини від 29.12.2004 року за №22-2096/12 визначено, що « …Означене кладовище не було включено до переліку пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення і до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1761, не внесено» (т.ІІ а.с. 33).
Вказану обставину підтверджує інформаційний лист директора історичного музею міста Володимир-Волинського від 10.10.2002 року №88 (т.ІІ а.с. 32).
Зазначена обставина досліджена в ході розгляду судової справи Львівським апеляційним господарським судом за № 7/121- 11А та не підлягає доказуванню в порядку ч. 4 ст.78 КАС України (т.ІІ а.с. 9-13).
Додатково, Володимир-Волинською міською радою прийнято рішення від 20.04.2005 року №20/4 «Про статус території в районі вулиць Драгоманова, Сагайдачного і Незалежності, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало Єврейське кладовище».
Вказаним рішенням, що є чинним, було вирішено за недоцільне проведення за кошти міського бюджету спеціальних досліджень ( в т.ч. археологічних) вищезгаданої території, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало Єврейське кладовище (ліквідоване в липні 1944 року) і надання цій території статусу об'єкта культурної спадщини (т.ІІІ а.с. 194-199).
На думку колегії суддів, наведені обставини є доказом того, що у місті Володимирі-Волинському вже понад 70 років не існує такого об'єкту як «Єврейське кладовище».
Як зазначено в Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, після закінчення кладовищного періоду, який становив 20 років, починаючи від дати закриття кладовища, кладовище рахується ліквідованим і на цей час займана ним територія повинна бути позбавлена ознак минулих поховань.
З часу зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, одна частина земельного масиву з багаторічними насадженнями, на якій колись було розташоване Єврейське кладовище, відведена під територію міського парку, а друга частина земельної ділянки належить до земель житлової та громадської забудови. Як підтверджують матеріали справи, з часу зміни цільового призначення призначення земельної ділянки в періоді часу з 1970 року по 1986 роки тут було споруджено ряд об'єктів соціально-культурного призначення, серед яких: школа, магазин, три житлових будинки, кінотеатр та прокладена дорога. Зазначені об'єкти функціонують станом на теперішній час.
Колегія суддів вважає неправильним трактування суду першої інстанції про те, що доказами існування на території міста стародавнього Єврейського кладовища є підтвердження долучених до матеріалів справи копій фрагментів відкритого картографічного матеріалу, виготовленого ДП «Укркартгеофонд», архівної довідки Центрального державного історичного архіву міста Львова від 20.03.2000 року за №100, Технічної документацієї про виконані проектно-пошукові роботи по попередньо встановленню зовнішньої істричної межи старовинного Єврейського кладовищау місті Володимир-Волинському Волинської області, оскільки вказані письмові документи дійсно підтверджують факт існування історичних меж Єврейського кладивища, яке існувало в місті Володимир-Волинському до початку Великої Вітчизяної війни, і жодним чином не вказують на наявність для оспорюваної території ознак, передбачених Розпорядженням КМУ №604-р.
Судовими рішеннями за участю вказаних сторін у період з 2002 року по 2014 роки підтверджено відсутність видачі Володимир-Волинською міською радою Волинської області дозволів на проведення будівельних робіт на території, яка охоплена предметом позовних вимог, підтверджено статус спірних земель та підстави їх віднесення до земель житлової та громадської забудови на виконання рішення Виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих «Про затвердження генерального плану міста Володимира-Волинського» від 31.10.1974 року №298, залишено без змін рішення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 12.06.1986 року №160 в частині виділення земельної ділянки Обкому Компартії України для будівництва адміністративного будинку державних установ по індивідуальному проекту по вул.Тельмана,4 ( теперішня назва - Драгоманова, 4 ) на земельній діялнці 1.8 га на якій розміщені одноповерхові житлові будинки громадян, а також, підтверджено рішення Виконкому Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 27.04.2000 року №116 в частині надання в постійне користування ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» земельної ділянки для будівництва житлового будинку на землях, що відносились до історичних меж Єврейського кладовища, яке існувало на дату німецької окупації м.Володимира-Волинського. Судовими рішеннями встановлено правомірність рішення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 22.06.2001 року №227 та рішення Володимир-Волинської міської ради Волинської області №16/7 від 17.08.2001 року про об'єкт незавершеного будівництва по вул.Драгоманова,4 , які вичерпали себе в повному обсязі, а новими власниками житлових приміщень у будинку, збудованому ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» виступають юридичні та фізичні особи, які придбали квартири у житловому будинку по вул.Драгоманова, 4 у місті Володимирі-Волинському . Підтверджено правомірність винесення Дозволу на виконання будівельних робіт №24 від 17.10.2002 року з будівництва 80-ти квартирного житлового будинку по вул. Драгоманова, 4 у місті Володимирі-Волинському (т.І а.с. 205-249, т.ІІ а.с. 1-28).
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку мож змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу та з врахуванням вищевказаних мотивів зазначає про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг відповідачів є підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись, ч.3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 813/143/18 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Представництва Американського об'єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, з участю, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії- відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. В. Святецький
Н. В. Бруновська
Повне судове рішення складено 21 серпня 2019 року.