73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"02" липня 2007 р. Справа № 14/196-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі колегії суддів: Гридасова Ю.В. (головуючий), Закуріна М.К., Ситюка В.Г.,при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Херсонського морського торговельного порту, м. Херсон,
до Державної служби автомобільних доріг України, м. Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відкритого акціонерного товариство державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м. Київ, про визнання недійсним наказу відповідача № 166 від 22.04.2002 р., за участю представників
позивача: Тимофеєв Д.В., ю/к, дов. № 30-12/4 від 11.01.07 р.,
відповідача: Ковін С.М., представник, дов. № 1/14-10-1402 від 27.06.07 р.,
третьої особи на стороні відповідача: Іщенко Є.П., представник, дов. № 304 від 20.06.07 р., Фрейдун О.М., ю/к, дов. № 127 від 23.01.07 р.
Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним наказ Державної служби автомобільних доріг України від 22.04.02 р. № 166, посилаючись на положення ст. ст. 430, 432 ЦК УРСР в редакції 1963 року, а також на наступні обставини.
У 1994 році між Херсонським морським торговельним портом та Херсонським обласним виробничим об'єднанням по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг був укладений договір про сумісну виробничу та соціальну діяльність № 22/С, відповідно з яким порт став дольовиком у будівництві пансіонату "Дорожник" (нині філія "Пансіонат відпочинку Вікторія") який розташовано в с. 3алізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області. Також надалі було укладено договір № 3/13С від 26.06.1997 р. про спільне будівництво будинку для проживання робітників пансіонату "Дорожник" (нині філія "Пансіонат відпочинку Вікторія").
Після завершення поетапного будівництва і введення першої черги пансіонату в експлуатацію дія договорів № 22/С від 05.01.1994 р. та № 3/13С від 26.06.1997 р. не припинилась. З посиланням на ст. 430 ЦК Української РСР від 8.07.1963 р. цими договорами була визначена спільна господарська мета підприємств-учасників договору - завершення будівництва пансіонату, встановлення умов передачі майна (місць, кімнат) та їх подальша експлуатація та користування.
Відповідно до п. 2 договору № 22/С порт повністю виконав свої обов'язки, внаслідок чого йому були передані 52 спальних місця у 24 кімнатах в спальному корпусі № 1/А у безстрокове володіння (акт передачі від 01.06.1999 р. - 40 місць (кімнати № № 7,8,13,14,15,16,17,18,21,22,24,25,26,27,28,29,30,31,32), акт від 30.06.1999 р. - 6 місць (кімнати № № 19,20,23), акт від 31.08.1999 р. - 3 місця (кімната № 12), акт від 03.12.2001 р. - 3 місця (кімната № 1).
Відповідно до п. 2 договору № 3/1ЗС від 26.06.07 р. порт повністю виконав свої умови та обов'язки, внаслідок чого йому було передано 51,4 м. кв. загальної площі в будинку для проживання робітників в пансіонаті "Дорожник" (нині філія "пансіонат відпочинку "Вікторія"), (акт передачі від 09.07.1997 р.).
На момент укладення договору Херсонське обласне виробниче об'єднання по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг входило до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг. Надалі, за Указом президента від 08.11.2001 р. № 1056/2001 Українська державна Корпорація по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг була ліквідована та на її базі створена Державна служба автомобільних доріг, що є правонаступником Корпорації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 221 було створено Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", засновником якої є Держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.
Статут ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" затверджено Наказом Державної служби автомобільних доріг України від 22.04.2002 р. № 166. За цим Наказом до Статутного фонду ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" увійшло все майно відокремлених підрозділів, у тому числі і філія "Пансіонат відпочинку "Вікторія".
Херсонський морський торговельний порт вважає внесення до Статутного фонду ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" філії "Пансіонат відпочинку "Вікторія" протизаконним, оскільки зазначене майно за ст. 432 ЦК України в редакції 1963 р. (аналогічні норми містить і ЦК України, що діє на даний час) є спільною власністю учасників Договору. Учасники договору про спільну діяльність навіть не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору. Тобто, на думку позивача, Наказ Державної служби автомобільних доріг від 22.04.2002 р. є незаконним, таким, що порушує права, свободи та інтереси Херсонського морського торговельного порту.
Представник позивача на засіданні суду надав усні пояснення відповідно до яких підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву (відзиву на позовну заяву), пославшись на наступні обставини.
1. Що стосується строку позовної давності.
Відповідно до статті 99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач з 2002 року неодноразово звертався до Державної служби автомобільних доріг України, ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - Компанія) та ДП "Херсонський облавтодор" з пропозиціями щодо спірного майна і знав, що його внесено до статутного фонду Компанії.
Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" чинним законодавством не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів дійсними тому до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності встановлений Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Наказ Державної служби автомобільних доріг України № 166 видано 22.04.02 р.
Таким чином, строк позовної давності на оскарження відповідного наказу по КАСУ минув 22. 04.03 р., а по ЦК України - 22.04.05 р.
2. Щодо наказу Державної служби автомобільних доріг України від 22.04.02 № 166.
Зазначеним наказом затверджено статути 27 дочірніх підприємств ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів, яким чином відповідний наказ порушує права, свободи та інтереси позивача.
Визнання відповідного наказу недійсним не дає можливості позивачу визнати право власності на спірне майно, що увійшло до статутного фонду ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", тому відповідач вважає, що предмет спору відсутній.
3. Що стосується договірних відносин з позивачем.
Стаття 6 та ст. ст. 627-629 ЦК України проголошують свободу договору - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору на власний розсуд.
Статтею 1131 ЦК України встановлено, що умови договору про спільну діяльність, в т. ч. координація спільних дій, ведення спільних справ, правовий статус виділеного майна, покриття витрат та збитків, розподіл результатів спільної діяльності та інші умови визначаються у договорі за домовленістю сторін. Все, що не врегульовано договором між сторонами, регулюється чинним в Україні законодавством.
Так, 05.01.1994 між Херсонським морським торговельним портом та Державним підприємством "Херсонське обласне об'єднання по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг", безпосереднім правонаступником якого є дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор", було укладено Договір про спільну виробничу і соціальну діяльність № 22/С, відповідно до якого у пункті 5 сторони домовилися, що Облавтодор після завершення будівельно-монтажних робіт та вводу об'єкта в експлуатацію передає Порту 40 місць у пансіонаті не у власність, а у безстрокове користування.
На виконання положень цього Договору Актами приймання-передачі від 01.06.1999 р., 30.08.1999 р., 31.08.1999 р. та 03.12.2001 р. було передано у користування 52 ліжко-місць.
26.07.1997 р. між тими ж сторонами був укладений Договір № 3/13С і знову ж сторони дійшли спільної згоди у п. 3.2. про те, що Облавтодор після завершення будівельних робіт та вводу об'єкта в експлуатацію передає Порту частину будинку в постійне користування, а не у власність, про що сторонами складено і підписано відповідні акти приймання-передачі.
Таким чином, згідно з договірними домовленостями між сторонами Договору, відповідно до чинного законодавства України, та на підставі відсутності заперечень Порту під час підписання актів приймання-передачі частини об'єктів місця у пансіонаті "Вікторія" передано Позивачу у безстрокове користування.
4. Що стосується внесення до статутного фонду об'єктів
Оскільки спірне майно згідно з договірними зобов'язаннями було передано Позивачу у користування, воно на законних підставах обліковувалось на балансі Державного підприємства "Херсонське обласне об'єднання по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг" і в процесі реорганізації дорожньої галузі його було включено до статутного фонду Компанії.
ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" утворена на виконання Указу Президента від 08.11.2001 р. № 1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України" та постанови КМУ від 28.02.2002 р. № 221.
Відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 р. № 156 створено дочірні підприємства Компанії, в тому числі дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор", яке згідно зі ст. 1.1. Статуту є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Херсонське обласне об'єднання по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг".
Відповідно до ст. 4.2. Статуту Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" майно підприємства складається з виробничих і невиробничих фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, яке передається Засновником - материнською організацією в господарське відання.
Відповідно до Розділу 6.3. Статуту ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Компанія є правонаступником майнових прав та інших активів державних дорожніх підприємств, майно яких передано до статутного фонду Компанії.
Таким чином, відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 05.03.2002 р. № 93, що прийнятий на виконання Указу Президента від 08.11.2001 р. № 1056 і Постанови КМУ від 28.02.2002 № 221 та згідно з Актом передачі майна до статутного фонду ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 10.04.2002 р. обліковуване на балансі філії "Пансіонат відпочинку "Вікторія" ДП "Херсонський облавтодор" нерухоме майно включено до статутного фонду Компанії.
Як стверджує відповідач, у позовній заяві Позивач свідомо проігнорував положення договорів про те, що частина результатів спільної діяльності за спільною згодою сторін передається позивачу у безстрокове користування, а не у власність, як вказує Позивач.
5. Щодо прав власності на спірне майно.
Відповідно до п.6.3. Статуту Компанія є власником майна, переданого їй засновником до статутного фонду.
Таким чином, на підставі Рішення виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради № 108 від 27.07.2005 р. видано Свідоцтво про право власності, що є правомірним та законним, прийняте у порядку та на підставі документів, визначених чинним законодавством України.
Крім того, Господарським судом Херсонської області було розглянуто дві справи про визнання прав власності на майно, яке Позивач вважає незаконно включеним до статутного фонду Компанії, а саме справа № 4/227-ПВ-05 та справа № 4/228-ПН-05. Зазначені справи припинено, оскільки Позивач не зміг довести свої права на спірне майно, а експертиза, призначена судом, не змогла встановити частку вкладу Позивача.
Представник третьої особи на стороні відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву (відзиву на позовну заяву), з тих же підстав, що і відповідач.
В ході судового засідання оголошувалась перерва з 21.06.07 р. до 02.07.07 р.
За згодою представників учасників судового процесу, судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули на судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,
У 1994 році між Херсонським морським торговельним портом та Херсонським обласним виробничим об'єднанням по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг був укладений договір про сумісну виробничу та соціальну діяльність № 22/С, відповідно з яким порт став дольовиком у будівництві пансіонату "Дорожник" (нині філія "Пансіонат відпочинку Вікторія") який розташовано в с. 3алізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області. Також надалі було укладено договір № 3/13С від 26.06.1997 р. про спільне будівництво будинку для проживання робітників пансіонату "Дорожник" (нині філія "Пансіонат відпочинку Вікторія").
Після завершення поетапного будівництва і введення першої черги пансіонату в експлуатацію дія договорів № 22/С від 05.01.1994 р. та № 3/13С від 26.06.1997 р. не припинилась. З посиланням на ст. 430 ЦК Української РСР віді 8.07.1963 р. цими договорами була визначена спільна господарська мета підприємств-учасників договору - завершення будівництва пансіонату, встановлення умов передачі майна (місць, кімнат) та їх подальша експлуатація і користування.
Відповідно до п. 2 договору № 22/С порт повністю виконав свої обов'язки, внаслідок чого йому були передані 52 спальних місця у 24 кімнатах в спальному корпусі № 1/А у безстрокове володіння (акт передачі від 01.06.1999 р. - 40 місць (кімнати № № 7,8,13,14,15,16,17,18,21,22,24,25,26,27,28,29,30,31,32), акт від 30.06.1999 р. - 6 місць (кімнати № № 19,20,23), акт від 31.08.1999 р. - 3 місця (кімната № 12), акт від 03.12.2001 р. - 3 місця (кімната № 1).
Відповідно до п. 2 договору № 3/1ЗС від 26.06.07 р. порт повністю виконав свої умови та обов'язки, внаслідок чого йому було передано 51,4 м. кв. загальної площі в будинку для проживання робітників в пансіонаті "Дорожник" (нині філія "пансіонат відпочинку "Вікторія"), (акт передачі від 09.07.1997 р.).
На момент укладення договору Херсонське обласне виробниче об'єднання по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг входило до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг. Надалі за Указом президента від 08.11.2001 р. № 1056/2001 Українська державна Корпорація по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг була ліквідована та на її базі створена Державна служба автомобільних доріг, що є правонаступником Корпорації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 221 було створено відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", засновником якої є Держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.
Відповідно до положень ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Спірним наказом Державної служби автомобільних доріг України від 22.04.2002 р. № 166 затверджено статути дочірніх підприємств ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", в тому числі дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор", яке згідно зі ст. 1.1. Статуту є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Херсонське обласне об'єднання по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг".
Отже, спірним наказом Державної служби автомобільних доріг України від 22.04.2002 р. № 166 не затверджувався статут ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", до статутного фонду якого увійшло майно, на яке претендує позивач. Вказана обставина свідчить про те, що наказом № 166 майнові права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено.
За вказаних обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. ст. 94, 98 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись статтями 158 - 163 КАС України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
3. Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Ю.В. Гридасов
Судді М.К. Закурін.
В.Г. Ситюк.
Дата складання постанови у повному
обсязі відповідно до статті 160 Кодексу
адміністративного судочинства України "11" липня 2007 р.