донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.07.2007 р. справа №2/38
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Гези Т.Д. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Писаченко Л.П. (довіреність №23 від 21.02.2007р.),
від відповідача:
Заікін В.М. (довіреність №19 від 11.06.2007р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Артемівське племпідприємство" м.Артемівськ Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
18.04.2007 року
по справі
№2/38 (суддя Мартюхіна Н.О.)
за позовом
Донецького областного державного підприємства по племінній справі в тваринництві с.Піски Ясинуватський район Донецької області
до
Відкритого акціонерного товариства "Артемівське племпідприємство" м.Артемівськ Донецької області
про
стягнення заборгованості в сумі 22818,46 грн.
У лютому 2007року позивач, Донецьке обласне державне підприємство по племінній справі в тваринництві, с. Піски, Ясинуватський район Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Артемівське племпідприємство», м.Артемівськ, про стягнення заборгованості в сумі 22818,46грн.
Позивач у ході розгляду справи неодноразово змінював свої позовні вимоги та останніми наполягав на стягненні з відповідача 48699,60грн. (а.с.30,103).
Рішенням від 18.04.2007року господарський суд Донецької області (суддя Мартюхіна Н.О.) позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 48699,60грн. задовольнив у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у сумі 22308,46грн. В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню:
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.
Як вбачається із матеріалів справи, за період з серпня 2003року по серпень 2006року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 96968,60грн., що підтверджується доказами, а саме:
- накладна №1687 від 08.08.2003р. на суму 3116,40грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія МАЛ №469165 від 08.08.2003р.(а.с.105-106);
- накладна №525 від 08.04.2004р. на суму 8136грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія МАЛ №469124 від 08.04.2004р.(а.с.8-9);
- накладна №18 від 04.01.2005р. на суму 14314,88грн. з ПДВ (а.с.107);
- договір №57 від 10.03.2005р., накладна №299 від 10.03.2005р. на суму 9000грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія ЯКЗ №002159 від 10.03.2005р., (а.с.10,11,98);
- накладна №782 від 31.05.2005р. на суму 11001грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія ЯКЗ №002183 від 27.05.2005р. (а.с.12-13);
- накладна №1300 від 19.08.2005р. на суму 15000грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія ЯКЗ №002195 від 19.08.2005р. (а.с.14-15);
- договір №73 від 16.11.2005р., накладна №1786 від 16.11.2005р. на суму 6300грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія ЯКР № 752908 від 16.11.2005 р. (а.с.16-17, 99);
- договір №7 від 16.01.2006р., накладна №72 від 16.01.2006р. на суму 4200грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія ЯКР №752921 від 13.01.2006р. (а.с.18-19, 96);
- договір №7 від 16.01.2006р., накладна №276 від 28.02.2006р. на суму 6300грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія ЯКР №752930 від 28.02.2006р. (а.с.20-21,97);
- договір №8 від 31.03.2006р., накладна №490 від 31.03.2006р. на суму 8400грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія ЯКР №752931 від 31.03.2006р. (а.с.22-23, 93);
- договір №34 від 10.08.2006р., накладна №1281 від 10.08.2006р. на суму 11200,32грн. з ПДВ та довіреністю на отримання товару представником відповідача серія ЯМЛ №615704 від 10.08.2006р. (а.с.24-25, 95).
Укладені договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173,174,175 ГК України (ст.ст.11,202,509 ЦК України) і згідно зі ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525,526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Судом першої інстанції з'ясовано, що відповідачем отриманий товар був оплачений частково, було перераховано на рахунок позивача у травні 2005р. -20000грн. за накладними №229 від 10.03.2005р. та №782 від 31.05.2005р., у жовтні 2005р. -13000грн. за накладною №1300 від 19.08.2005р., у квітні 2006 р. -5000грн. за накладною №490 від 31.03.2006р., у травні 2006 р. -3269грн. за накладною №490 від 31.03.2006р., у грудні 2006р. -7000грн. за накладною №1281 від 10.08.2006р. (а.с.64,72,77-78,80). Залишок заборгованості складає 48699,60грн., доказів оплати не надано.
У відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень на вимоги, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, судова колегія вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду справи, на підставі фактичних обставин справи визначив дійсні права та обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Що ж стосується доводів заявника апеляційної скарги щодо необхідності застосування судом загального строку позовної давності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував правила про позовну давність, оскільки, відповідно до ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як свідчать матеріали справи, така заява в матеріалах справи відсутня.
В апеляційній скарзі заявник стверджує, що у судовому засіданні ним були дані усні клопотання щодо застосування строку позовної давності по справі та про визнання суми заборгованості у розмірі 27329,31грн. і які не були зафіксовані у протоколі судового засідання. Судова колегія зазначає, що дані ствердження відповідача не підтверджені матеріалами справи, відповідач не скористався своїм правом внести письмові зауваження на протокол судового засідання, якщо він був не згоден з його текстом, у відповідності з вимогами ст.811 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що про дату другого засідання відповідач не був повідомлений належним чином, оскільки це не підтверджено матеріалами справи, а саме: ухвали господарського суду Донецької області від 06.02.2007р. про призначення розгляду справи, ухвали від 22.02.2007р., 15.03.2007р. та 26.03.2007р.,05.04.2007р., про відкладення розгляду справи №2/38 оформлені належним чином, відповідно до вимог ст.ст.64,77 Господарського процесуального кодексу України і Інструкції з діловодства в господарських судах України, направлені на адресу відповідача у встановлені статтею 87 Господарського процесуального кодексу України строки, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.26,27,84) та штампами реєстрації розсилання вихідної кореспонденції господарського суду Донецької області. Більш того, відповідач у судовому засіданні 21.03.2007р.,05.04.2007р. був присутнім, що свідчить про те, що відповідачеві було відомо про дату судового засідання по даній справі, яке було перенесено на 26.03.2007р. та на 18.04.2007р.
Також заявник у скарзі стверджує, що заяви про зменшення позовних вимог підписані представником позивача Писаченко Л.П., який не мав право підпису, оскільки такі повноваження йому не надавалися. Дані твердження судова колегія також не приймає до уваги, оскільки, відповідно до ст.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданим їм законодавством та установчими документами, через його представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства. Статтею 22 ГПК України сторонам надані права та обов'язки.
Як вбачається із матеріалів справи, представнику позивача Писаченко Л.П. була видана довіреність №23 від 21.02.2007року, якою були надані всі права, у тому числі і зміна умов та предмету позову, що передбачені ст.22 ГПК України (а.с.28). Таким чином, у суду не має сумнівів щодо повноважень Писаченко Л.П. для підписання заяви про зміну позову.
Що ж стосується ненадання доказів направлення відповідачеві заяв про зменшення суми позову, то колегія суддів зазначає, що відповідач мав процесуальне право в порядку статті 22 ГПК України ознайомитися із матеріалами справи, оскільки заяви були надані до справи 22.02.2007р. та 21.03.2007р. В даному випадку, відповідач не скористався своїм процесуальним правом в межах строку, передбаченого для розгляду справи з урахуванням навіть добровільного продовження судом цього строку за клопотанням сторін відповідно до ст.69 ГПК України. Крім того, відповідач не довів судовій колегії, яким чином це порушило його право.
Інші доводи, наведені у скарзі, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи наведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не підтверджені матеріалам справи, а тому рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2007року по справі №2/38 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2007року у справі №2/38 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2007року у справі №2/38 залишити без змін.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді: Т.Д. Геза
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС