Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" березня 2010 р. Справа № 29/464-09
вх. № 11076/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Баришевський О.В.
1-го відповідача - не з"явився
2-го відповідача - Вставська І.П.
розглянувши справу за позовом ТОВ "АПК "Надія ЛТД", м. Харків
до ТОВ "Капітал Агро ТПК", м. Харків
та до ЗАТ "Креатив", м. Кіровоград
про стягнення 3469200,77 грн.
Позивач, в позовній заяві з наступними уточненнями від 15.02.10, просить суд стягнути з відповідачів солідарно 743960,30 грн. пені, 1425689,28 грн. інфляційних, 310889,33 грн. річних, 1243557,32 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування свого позову, позивач посилається на те, що першим відповідачем не були виконані належним чином його зобов"язання за договором поставки товару №402 від 31.07.08 щодо оплати отриманого від позивача товару. Також, позивач вказує на те, що 15 вересня 2008 року між позивачем та першим відповідачем було укладено договір поруки (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13 жовтня 2008р.) згідно якого ТОВ «Капітал Агро ТПК» поручилося за виконання ЗАТ «Креатив» взятих на себе за договором №402 зобов'язань.
1-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, вказує, що відповідно до п. 2.1. договору поруки від 15.09.2008р. «якщо при настанні строку платежу, передбаченого договором №402 від 31.07.2008р. з урахуванням додаткових угод, Боржником - ЗАТ «Креатив» не буде виплачено суму заборгованості та пеню Поручитель зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Кредитора - ТОВ «АПК «Надія ЛТД» грошову суму в розмірі 1000.00 грн. Тому, ТОВ «Капітал Агро ГПК» відповідає за виконання ЗАТ «Креатив» зобов'язань за договором № 402 від 31.07.2008р. тільки в частині сплати 1000,00 гривень і вимоги позивача щодо стягнення з нього 3469200,77 грн. вважає незаконними.
2-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву та доповнення до нього, в якому проти позову заперечує. В обгрунтування своїх заперечень, 2-й відповідач вказує на те, що позивачем невірно визначено період на який він нараховує санкції, крім того, 2-й відповідач вказує, що ним сплачено на користь позивача грошові кошти: платіжне доручення №2470 від 11.09.2009 року на суму 500000,00 грн., платіжне доручення №3929 від 30.09.2009 року на суму 500000,00 грн., платіжне доручення №5476 від 13.11.2009 року на суму 1000000,00 грн, платіжне доручення №759 від 10.12.2009 року на суму 1000000, 00 грн. платіжне доручення №1026 від 15.01.10 року на суму 500000,00 грн., отже, борг 2-го відповідача згідно договору №402 від 31.07.08р. з урахуванням всіх оплат складає 5270849,77 грн.
Також, 2-й відповідач надав суду клопотання про зменшення розмірі неустойки та відстрочити виконання рішення, яке було прийнято судом до розгляду.
Представник позивача, в судовому засіданні 10.03.10 р., позовні вимоги підтримав з урахуванням уточнень. Проти клопотання 2-го відповідача про зменшення розміру неустойки заперечує.
Представник 1-го відповідача в судове засідання 10.03.10 р. не з"явився.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
В судовому засіданні 10.03.10 було оголошено перерву до 15.03.10 для підготовки рішення по справі.
Розглянувни матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
31 липня 2008 року між позивачем та 2-им відповідачем було укладено договір на поставку товару № 402.
В п. 4 додаткової угоди № 2 до Договору від 12.09.2008 р., сторони дійшли згоди, що сума заборгованості, яка станом на дату підписання угоди складала 8 770 849,77 гривень, повинна бути сплачена Покупцем в строк до 01 листопада 2008 року.
24 листопада 2008 року Господарським судом Харківської області винесено рішення по справі №60/145-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Надія ЛТД» (Позивач) до ТОВ «Капітал Агро ТПК» (Відповідач-1) та ЗАТ «Креатив» (Відповідач-2) про стягнення на користь Позивача заборгованості з Відповідача-2 суми боргу в розмірі 13 620 853,77 грн., держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Той факт, що 01 листопада 2008 року настав строк виконання ЗАТ «Креатив» зобов'язання за договором поставки товару № 402 від 31 липня 2008 року щодо сплати 8 770 849,77 гривень, було встановлено Господарським судом Харківської області при розгляді справи № 60/145-08. В частині стягнення з ЗАТ «Креатив» на користь ТОВ «АПК «Надія ЛТД» 8 770 849,77 гривень рішення суду першої інстанції було залишено без змін 24 березня 2009 року Харківським апеляційним господарським судом, та 04 червня 2009 року Вищим господарським судом України. Таким чином, рішення суду по справі № 60/145-08 від 24 листопада 2008 року набуло законної сили і в силу ст. ст. 4 , 115 Господарського процесуального Кодексу України є обов'язковим для виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України (надалі - «ЦК»), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК, зокрема з договору та іншого правочину.
Згідно зі ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 525 ЦК, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 530 ЦК передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги, що 2-й відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення 1425689,28 грн. індексу інфляції, 310889,33 грн. річних обгрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами, підлягають задоволенню та стягненню з 2-го відповідача на користь позивача.
Заперечення 2-го відповідача щодо того, що нарахування річних та інфляційних слід розпочинати з березня 2009 року суд вважає безпідставним, оскільки, згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Прострочення виконання договірних зобов'язань з боку відповідача почалося з 02.11.2008р., оскільки додатковою угодою до договору № 402 від 31.07.2008р. передбачено, що оплата вартості товару, який поставляється за вказаним договором, здійснюється до 01.11.2008р. Отже, з наступного дня - 02.11.2008р. й почав перебіг строк прострочення виконання зобов'язання. Посилання ж відповідача на момент, з якого вступило в законну силу рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2008р. по справі № 60/145-08 є невірним.
П. 8.4. Договору сторони передбачили, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.
Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приймаючи до уваги, що 2-й відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті товару у термін, встановлений договором, штрафні санкції в розмірі 743960,30 грн. пені нараховані позивачем вірно, відповідають умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 83 п. 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.
Як було встановлено судом, договорні зобов"зання відповідачем виконуються, прострочення 2-го відповідача, не завдало шкоди позивачу, але при цьому, розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем (743960,30 грн.) є значним. Стягнення з 2-го відповідача на користь позивача штрафних санкцій в повному розмірі значно ускладнить фінансовий стан відповідача, у зв"язку з чим, суд вважає необхідним зменшити штрафні санкції на 200000 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 543960,3 грн. та стягненню з 2-го відповідача на користь позивача.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 1243557,32 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки сторони в договорі №402 від 31.07.08р. не передбачили розмір процентів за користування грошовими коштами, за відсутності такої домовленості останні до стягнення не підлягають. Крім того, ст. 625 ЦК України визначено розмір таких відсотків (3% річних), які за своєю природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення солідарно боргу з першого відповідача суд встановив наступне:
15 вересня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки та 13 жовтня 2008 року додаткову угоду № 1 до цього договору, відповідно до умов якої 1-ий відповідач зобов"язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов"язань за договором на поставку товару № 402 від 31.07.2008 року (з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.07.2008 року, № 2 від 12.09.2008 р. та № 3 від 09.10.2008 р.).
Оглянувши договір поруки, копію якого було надано позивачем, суд встановив що за вказаним варіантом договору позивач є згідно умов договору “Кредитор”, 2-й відповідач "Боржник", а 1-й відповідач є згідно умов договору “Поручитель”. Пунктом 1.1. договору поруки встановлено, що поручитель зобов"язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов"язань по договору поставки товару №402 від 31.07.08. П. 2.1 договору поруки встановлено, якщо при настанні строку платежу, встановленого договором №402, боржник не сплатить кредитору суму боргу та пеню, поручитель зобов"язаний сплатити кредитору відповідні грошові кошти.
1-м відповідачем до матеріалів справи, також, було надано свій варіант договору поруки від 15.09.08, підписаний сторонами. Оглянувши копію договору, наданого 1-м відповідачем, суд встановив, що згідно п. 2.1 договору поруки встановлено, якщо при настанні строку платежу, встановленого договором №402, боржник не сплатить кредитору суму боргу та пеню, поручитель зобов"язаний сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 1000 грн.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині вимог щодо 1-го відповідача, оскільки сторони при підписанні договору поруки від 15.09.08, не досягли згоди з істотних умов договору, а за таких обставин, цей договір поруки не є укладеним.
Відповідно др ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зважаючи на обставини. викладені в клопотанні 2-го відповідача, суд вважає за необхідне відстрочити виконання рішення по справі №29/464-09 на два місяці.
Судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.
За таких обставин, суд, керуючись ст. 1 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р., ст. 15, 23, 525, 526, 530, 536, 610, 625, 638 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 22, 32, 33, 34, 38, 41, 43, 44, 49, 77, ст. ст. 82-85, ст. 121, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов ТОВ «АПК «Надія ЛТД» до Закритого акціонерного товариства «Креатив» задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Креатив» (25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 19, код ЄДРПОУ 31146251) на користь ТОВ «АПК «Надія ЛТД» (м. Харків, вул. Плеханівська, 18, офіс 716, код ЄДРПОУ 35858829) - 543960,30 грн. пені, 1425689,28 грн. індексу інфляції, 310889,33 грн. 3% річних, 24805,39 грн. державного мита та 157,19 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В позові ТОВ «АПК «Надія ЛТД» до Закритого акціонерного товариства «Креатив» в частині стягнення 200000 грн. пені та 1243557,32 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.
В позові ТОВ «АПК «Надія ЛТД» до ТОВ "Капітал Агро ТПК" відмовити повністю.
Відстрочити виконання рішення на два місяці - до 15.05.2010 року.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя