Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" березня 2010 р. Справа № 1/195-57/04-10
вх. № 300/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Пипко Р.П. - головний юрисконсульт, дов. №154 від 26.05.09р.
Представник відповідача - не з"явився.
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "БТА Банк"
до Приватного підприємства "РУНО", м. Харків
про стягнення 359304,49 грн.
ВАТ “БТА Банк”(позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача -ПП “Руно” грошових коштів в сумі 359304,49 грн. простроченої заборгованості за сплатою процентів. Окрім того, просить покласти на відповідача судові витрати. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором про відкриття кредитної лінії № 02/КЛ від 05.04.2006 року щодо сплати процентів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 січня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 лютого 2010 року о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 01 березня 2010 року о 10:45 год.
У призначеному судовому засіданні 01 березня 2010 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду витребувані судом документи (вх. № 3795 від 01.03.2010 р.), які судом долучені до матеріалів справи.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про причини неявки у судове засідання не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с.59) та надані до матеріалів справи клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи (вх. № 2837, 2853 від 15.02.2010 р.).
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 10.02.2010 року, місцезнаходження відповідача - 61001, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач - ПП «Руно» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Присутній в судовому засіданні 01 березня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
05 квітня 2006 року між ВАТ «Український кредитно-торговий банк» (правонаступником якого є ВАТ «БТА банк» (далі-позивач) та Приватним підприємством "Руно» (далі-відповідач) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 02/ КЛ (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого, позивач (за кредитним договором - Банк) відкриває відповідачу (за кредитним договором - позичальник) відновлювану кредитну лінію в національній валюті України (кредитна лінія), надає грошові кошти за рахунок кредитної лінії на поповнення обігових коштів, а відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитами, повертати Банку Кредити та загальну заборгованість за Кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені ст.8 Кредитного Договору, а також виконувати інші умови цього Договору.
Ліміт кредитної лінії становить: з часу укладання договору по 04.10.2007 року - 1500000,00 грн., з 01.08.2007 року по 31.08.2007 року 1000000 грн; з "01" вересня 2007 року по "04" жовтня 2007 року - 500000,00 грн. Розмір процентів за користування Кредитами складає 21% річних (п.1.3 кредитного договору). Термін дії Кредитної лінії закінчується "04" жовтня 2007 року (п.1.4 кредитного договору).
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику рахунок для обліку кредитів.
Відповідно до умов п. 8.1. кредитного договору встановлено умови повернення заборгованості за кредитною лінією, а саме, сторони домовились, що позичальник (відповідач) зобов'язується повернути Банку (позивачу) кожен із кредитів, наданих в межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого п. 1.2 договору, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією починаючи з 01 серпня 2007 року становила не більше ніж 1000000,00 грн., починаючи з 01 вересня 2007 року становила не більше ніж 500000,00 грн.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.6 кредитного договору, сторони домовились, що позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти передбачені цим договором (п. 1.3); відсотки нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитом, і підлягають сплаті щомісячно, не пізніше перших п'яти робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Додатковою угодою № 1 від 14 червня 2006 року до кредитного договору сторони внесли зміни до п.1.2 до договору, збільшили розмір кредитної лінії та встановили, що ліміт кредитної лінії становить: з часу укладання договору по 31 липня 2007 року - 3000000,00 грн.; з 01.08.2007 року по 31.08.2007 року 2000000 грн; з "01" вересня 2007 року по "04" жовтня 2007 року - 100000,00 грн.
Розмір процентів за користування Кредитами складає 21% річних (п.1.3 кредитного договору). Термін дії Кредитної лінії закінчується "04" жовтня 2007 року (п.1.4 кредитного договору).
Окрім того, сторонами внесено зімни до п. 8.1 кредитного договору, який викладено у наступній редакції: «позичальник (відповідач) зобовязуєтся повернути Банку (позивачу) кожен із кредитів, наданих в межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого п. 1.2 договору, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією починаючи з 01 вересня 2007 року становила не більше ніж 2000000,00 грн., починаючи з 01 жовтня 2007 року становила не більше ніж 1000000,00 грн.
Додатковою угодою № 2 до кредитного договору, укладеного між сторонами 26.12.2007 року сторони встановили порядок нарахування відсотків за користування кредитами, а саме: їх нарахування здійснюється не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. При розрухунку процентів, приймається фактична кількість днів в місяці та 365 днів у році, враховуючи день надання кредиту та виключаючи день остаточного погашення.
Позивач (кредитор) виконав перед відповідачем (позичальником) свої зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором у повному розмірі, надавши відповідачу кредит виписки банку по розрахунковому рахунку відповідача проте, відповідач свої зобов'язання по договору кредиту щодо повного та своєчасного повернення суми по сплаті відсотків за користування кредитом виконав неналежним чином, внаслідок чого, у відповідача, станом на 04.11.2009 року виникла заборгованість за сплатою процентів у розмірі 359304,49 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога вих. № 38 від 06.06.2008 року про погашення заборгованості по кредиту та сплати відсотків за користування кредитною лінією, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, позичальник (відповідач) заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до п.1.3 договору кредиту, розмір процентів за користування кредитами складає 21 % річних.
Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 11.3 договору кредиту передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін, порушив свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитом та процентів за користування ним, внаслідок чого, станом на 04.11.2009 року, у відповідача виникла заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 359304,49 грн. Суду не надано жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Суд зазначає, що позивачем не заявлялась до стягнення сума боргу за кредитом.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання по договору про відкриття кредитної лінії № 02/ КЛ від 14 червня 2006 року та додатковим угодам до нього № 1 від 14.06.2006 р. та № 2 від 26.12.2007 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по сплаті відсотків по договору про відкриття кредитної лінії № 02/ КЛ від 14 червня 2006 року та додатковим угодам до нього № 1 від 14.06.2006 р. та № 2 від 26.12.2007 року, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 359304,49 грн. по відсоткам за користування кредитними коштами, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачами та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 251,252, 526, 530, 543, 554, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Руно» ідентифікаційний номер 31673478 (місцезнаходження: 61001, м. Харків, пл. Повстання, 7/8) на користь Відкритого акціонерного товариства "БТА Банк" ідентифікаційний номер 14359845, МФО 321723 (04111, м. Київ, вул. Щербакова,35), 359304,49 грн. заборгованості по сплаті процентів, 3593,04 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення підписано 09 березня 2010 року
справа № 1/195-57/04-10