"15" березня 2010 р.Справа № 8/6-77
Господарський суд Тернопільської області у складі
Cудді Гирили І.М.
Розглянув справу
за позовом: Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Густав", Бульвар Шевченка, 11, м. Тернопіль
про: стягнення 13 800 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 13 800 грн. пені за прострочення сплати штрафу
За участю представників:
Позивача: Чорномаз Н.Є.- начальника загального відділу, довіреність № 01-343 від 04.02.10р.
Відповідача: Авдєєнка В.В..- представника, довіреність, б/н від 15.10.2009р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Густав", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення 13800 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 13 800 грн. пені за прострочення сплати штрафу (з врахуванням заяви №01-246/10 від 29.01.2010р. про збільшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" №2210-ІІІ від 11.01.01р., з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №2210-ІІІ), зокрема п.14 ст. 50 Закону, яке виявилося у поданні інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановлені головою територіального відділення строки внаслідок чого 15.09.2009 року рішенням Адміністративної колегії Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України №40 у справі №383-НІ на нього, в порядку ст. 52 Закону №2210-ІІІ накладено штраф в розмірі 13 800 грн., який у встановленому порядку відповідачем не сплачено, що послугувало підставою для нарахування у відповідності до ч.5 ст. 56 Закону №2210-ІІІ пені в розмірі 13 800грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
В підтвердження викладеного додав: розрахунок суми позову, рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 40 від 15.09.2009 р. по справі № 383-НІ та докази його надіслання відповідачу, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року у справі №2-а-3094/09/1970, згідно якої у задоволенні адміністративного позову ТзОВ "Густав" про скасування рішення Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №40 від 15.09.2009 року відмовлено повністю, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 10:45 год. 08.02.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено до 10:30 год. 01.03.2010р., у зв'язку із неявкою відповідача та неподанням сторонами усіх витребуваних судом документів. В судовому засіданні 01.03.2010р., в порядку статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12:00 год. 15.03.2010р.
Окрім того, 08.02.2010р. від відповідача на адресу суду надійшла заява б/н від 07.02.10р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №9258(н)) про зупинення провадження у даній справі до завершення апеляційного провадження Львівським апеляційним адміністративним судом по справі №2-а-3094/09/1970 за позовом ТзОВ "Густав" про скасування рішення Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України №40 від 15.09.2009р.
В судовому засіданні 15.03.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечив. Стверджує, що в силу ст. 60 Закону №2210-ІІІ, рішення органів Антимонопольного комітету України можуть бути оскаржені до господарського суду у двомісячний строк. Даний строк є присічним, і, у випадку якщо особа не скористалась своїм правом на оскарження рішення в установлений строк, то його перебіг виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення Комітету. Зазначає, що спір у спорах про визнання недійсними рішень органів АМК України відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України. Вважає, що господарський суд наділений відповідними повноваженнями для перевірки законності та обґрунтованості рішення органів Антимонопольного комітету України, з урахуванням приписів ч.1 ст. 60 та ч.2 ст. 47 Закону №2210-ІІІ. Окрім того, стверджує, що спір у даній справі не є тотожним спору у справі №2-а-3094/09/1970. Відтак, вважає, що підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі не має.
В судовому засіданні 15.03.2010р. повноважний представник відповідача клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення апеляційного провадження Львівським апеляційним адміністративним судом по справі №2-а-3094/09/1970 підтримав в повному обсязі.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №8/6-77 до завершення апеляційного провадження Львівським апеляційним адміністративним судом по справі №2-а-3094/09/1970 за позовом ТзОВ "Густав" про скасування рішення Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України №40 від 15.09.2009р., суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Тобто, наведені норми адміністративного процесуального законодавства встановлюють виняткові обставини, за наявності яких справи, однієї із сторін в яких є державні органи владних повноважень, можуть бути підвідомчі іншим судам України. Такою обставиною, є пряма вказівка у Конституції чи інших законах України про підсудність справи іншому, ніж адміністративний, суду. Таким чином, вказана норма передбачає можливість встановлення законами України іншої підсудності певних категорій публічно-правових спорів, в тому числі господарської.
Згідно Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 року №04-5/257 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 КАС України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, а також приписи статті 32 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названих Законів України.
Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Аналогічну правову позицію викладено й у п.4 Інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.2005 №3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для позовних вимог у даній справі є рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України №40 від 15.09.09р.;
Відповідачем до матеріалів справи надано копію постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року у справі №2-а-3094/09/1970 та копію апеляційної скарги від 15.12.09р. до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Тобто, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.
На думку суду, у даній справі такої неможливості не має, оскільки, чинним законодавством чітко встановлено, що справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі саме господарським судам і підлягають розгляду за правилами господарського процесуального судочинства України.
Відтак, на думку суду, підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні. Тому, клопотання відповідача судом відхиляється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
15 вересня 2009 року адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 40 по справі № 383-НІ, згідно з яким визнано дії ТОВ "Густав" по поданню інформації в неповному обсязі на пункт 2 запиту територіального відділення від 10.07.09р. №01-1587/12 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.14 ст. 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню у встановлені головою територіального відділення строки.
У зв'язку із встановленим правопорушенням, цим же рішенням на ТзОВ „Густав” накладено штрафні санкції у розмірі 13 800,00 грн. відповідно до ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції". Штраф підлягав сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення.
Згідно ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно п.14 ч.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;
Відповідно до ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Стаття 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання юридичних осіб за порушення, передбачені зокрема пунктами 9, 13 - 16 та 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
П.20 Рекомендацій, Вищого господарського суду, від 29.10.2008, № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
Разом з тим, в силу ч. 1ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Згідно з ч.1, 2 ст.56 Закону № 2210-ІІІ рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України № 40 від 15.09.2009 р. було направлено на адресу відповідача 22.09.2009р. рекомендованим листом, та отримане останнім 24.09.2009 року, про що свідчить долучена позивачем до матеріалів справи, належним чином засвідчена копія повідомлення № 395028 про вручення поштового відправлення.
Як уже зазначалось вище, ч. 1 ст. 60 Закону № 2210-ІІІ встановлено, що відповідач мав право на оскарження рішення Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Відповідачем дане рішення було оскаржено до Тернопільського окружного адміністративного суду, яким 01.12.2009 року винесено постанову по справі №2-а-3094/09/1970 та в задоволенні адміністративного позову ТзОВ "Густав" про скасування Рішення Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №40 від 15.09.09р., відмовлено повністю.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що передбачений ч.1 ст. 60 та ч.2 ст. 47 Закону № 2210-ІІІ, двомісячний строк на оскарження рішення Адміністративної колегії Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України закінчився, що в силу приписів згаданих статей даний строк є присічним, тобто таким, закінчення якого означає, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк, на думку суду, призводить до припинення цього права або обов'язку як такого та відсутності у господарського суду можливості для перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету.
При цьому, суд вважає за доцільне погодитись із думкою позивача та зазначити, що за певних обставин, скасування рішення територіального органу Антимонопольного комітету України може бути підставою для перегляду даного рішення за нововиявленими обставинами.
В силу ч.3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Однак відповідач, всупереч вимог діючого законодавства, ані в двомісячний строк - до 24.11.2009р., ані станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не сплатив, чим порушив вимоги ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Згідно ч.5 ст.56 Закону №2210-ІІІ за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Так, позивач просить стягнути пеню за 75 днів прострочення, за період з 25.11.09р. по 18.01.2010р., з 19.01.2010р. по 07.02.2010р., розмір якої складає 15525грн. (11385+1414), але враховуючи вимоги ст. 56 Закону №2210-ІІІ стягненню підлягає 13 800грн. пені.
Згідно з ч.7 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 13 800грн. штрафу та 13 800грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати у розмірі 276 грн. державного мита та 236грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету, оскільки позивач згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від сплати судових витрат звільнений.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Густав", Бульвар Шевченка, 11, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 22602691), в дохід Державного бюджету на рахунок №31111106600002 в УДК Тернопільської області МФО 838012, код 23588119, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу: Адміністративні штрафи та інші санкції, символ звітності 106, 13 800 грн. штрафу та 13 800 грн. пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Густав", Бульвар Шевченка, 11, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 22602691) в доход Державного бюджету України:
- 276 (двісті сімдесят шість) грн. державного мита, на рах. № 31111095700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", на р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -19.03.2010р.), через місцевий господарський суд.
Суддя