Іменем України
15.03.2010 справа № 5020-7/031
За позовом Закритого акціонерного товариства «Миколаївський машинобудівний завод», м. Миколаїв,
до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазаревське Адміралтейство», м. Севастополь,
про стягнення 79 409,03 грн.,
Суддя С. М. Альошина
Від позивача - Протасова О.М. -представник по довіреності від 09.09.2009 (довіреність у справі)
Від відповідача -Волосатов В.А. -представник по довіреності від 11.01.2010 (к/копія довіреності у справі)
Суть спору:
Закрите акціонерне товариство «Миколаївський машинобудівний завод», м. Миколаїв, звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазаревське Адміралтейство», м. Севастополь, про стягнення 79 409,03 грн. заборгованості за вироблену продукцію.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву від 15.03.2010 про зменшення позовних вимог, в якій вказав на те, що позивачем було нараховано відповідачу пеню за зайвий період, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 77 587,83 грн., у тому числі 63 189,35 грн. основного боргу, 4 170,50 грн. індексу інфляції, 3% річних у розмірі 1 423,06 грн. та 8 804,92 грн. пені.
З урахуванням викладеного, представником позивача було надано суду заяву від 15.03.2010, в якій позивач відмовився від позову в частині стягнення 2 579,48 грн. пені на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України, вказавши, що наслідки часткової відмови від позову йому відомі.
З урахуванням викладеного, судом було винесено ухвалу про припинення провадження у справі в частині стягнення 2 579,48 грн. пені на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у засіданні суду надав суду відзив від 15.03.2010 на позовну заяву, в якому зі зменшеними позовними вимогами погодився та вказав на те, що контррозрахунків на розрахунки, здійснені позивачем, відповідач не має.
Представник відповідача також зазначив, що вважає відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні недоцільним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
15.01.2008 між сторонами був укладений договір № 333 (постачання продукції, товарів, надання послуг).
Відповідно до п. 1.1. цього договору виконавець (позивач) зобов'язувався виготовити та поставити (надати послуги), а замовник (відповідач) -прийняти та оплатити вироби, надалі іменовані продукцією, або надані послуги, в асортименті, обсязі, кількості та у строки згідно специфікацій, які додані до даного договору та є невід'ємною його частиною.
Згідно з п. 3.3. договору оплата продукції (виконаних послуг) за специфікаціями мала здійснюватись замовником на рахунок виконавця за цінами даного договору у національній грошовій одиниці України наступним чином:
- авансовий платіж у розмірі 50% вартості продукції (послуг) або в інших розмірах, які зазначаються в особливих умовах специфікацій, перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання специфікацій на підставі виставленого замовником рахунку, після чого до нього переходить право власності на продукцію, яка виробляється;
- остаточний платіж -протягом 3-х банківських днів після одержання від виконавця документів, які підтверджують готовність продукції.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані відповідні специфікації № 5а та № 6.
На виконання умов вказаного договору, з урахуванням вищезазначених специфікацій, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу продукцію на загальну суму 160 560,24 грн., у зв'язку з чим позивачем були виставлені відповідні рахунки № 10948 від 11.02.2009 на суму 58 728,84 грн. та № 10987 від 11.02.2009 на суму 101 831,40 грн., належно завірені копії яких додані позивачем до матеріалів справи.
Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконав лише частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 63 189,35 грн., що також не заперечується відповідачем, а визнано ним у вищевказаному відзиві від 15.03.2010 на позовну заяву.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Згідно з п. 6.1. вищевказаного договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день затримки.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 8 804,92 грн. пені за період з 25.02.2009 по 24.08.2009, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 4 170,50 грн. індексу інфляції за період з березня по листопад та 3% річних у розмірі 1 423,06 грн. за період з 25.02.2009 по 25.11.2009, які також підлягають стягненню з відповідача.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 77 587,83 грн., 63 189,35 грн. основного боргу, 4 170,50 грн. індексу інфляції, 3% річних у розмірі 1 423,06 грн. та 8 804,92 грн. пені, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а визнаний у вищевказаному відзиві від 15.03.2010 на позовну заяву.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1). Позов задовольнити.
2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазаревське Адміралтейство»(99001, м. Севастополь, пр. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 30394016, р/р 26003300114724 у Першій Київській філії Всеукраїнського Акціонерного банку м. Київ, МФО 321637, р/р 2600101300190 у ТОВ «Український промисловий банк», м. Київ, МФО 384834 або з інших рахунків) на користь Закритого акціонерного товариства «Миколаївський машинобудівний завод»(54011, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/6, ідентифікаційний код 33250759, р/р 26007901025734 у Миколаївській філії ПУМБ, МФО 326126, або на інші рахунки) 77 587,83 грн., у тому числі 63 189,35 грн. основного боргу, 4 170,50 грн. індексу інфляції, 3% річних у розмірі 1 423,06 грн. та 8 804,92 грн. пені, а також 775,88 грн. державного мита та 230,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.
Суддя С. М. Альошина