ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/41417.12.09
За позовом Підприємство «Сента»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»
про стягнення 11474,39 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 10757,27 грн. заборгованості по договору-заявці від 10.02.2009р, 199,28 грн. -3% річних, 517,84 грн. -інфляційних втрат, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита -114,74 грн. та послуг інформаційно -технічного забезпечення судового процесу-236,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2009р. було порушено провадження у справі № 47/414 та призначено її до розгляду на 22.10.2009р., ухвалою від 22.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 19.11.2009р., ухвалою від 19.11.2009р. відкладено до 17.12.2009р.
В судове засідання 17.12.2009р. позивач своїх представників не направив, але через канцелярію Господарського суду міста Києва подав усі документи, які на його думку, необхідні для вирішення спору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов договору-заявки не здійснив оплату наданих послуг, оскільки позивачем було надано послуги на суму 18 257,20 грн., які відповідачем було прийнято але оплачено частково на суму 7 500,00 грн. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає 10757,27 грн. Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання, щодо строків оплати.
Відповідач своїх представників в судові засідання 22.10.2009р., 19.11.2009р., 17.12.2009р. не направляв, причин неявки представників -не повідомив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не направляв. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд -
10 лютого 2009р. між позивачем -Підприємством «Сента», як перевізником, та відповідачем -ТОВ «Морі ЛДІ Україна», як експедитором, шляхом направлення факсограми та погодження її печатками було укладено договір-заявку № 500_024/09 від 10.02.2009р., відповідно до умов якого відповідач замовив у позивача здійснення перевезення за маршрутом м.Франкфурт-на-Майні (Німеччина) -м.Боярка (Україна), дата завантаження вантажу -16.03.2009, дата доставки вантажу -20.03.2009, ставка за перевезення -1550 євро (по курсу НБУ на день виставлення рахунку), строк оплати - 7-10 днів по оригіналам документів.
Відповідно до міжнародної товаро-транспортної накладної CMR № 004477 позивачем було здійснено перевезення за маршрутом м.Франкфурт-на-Майні (Німеччина) -м.Боярка (Україна) заявленого до перевезення вантажу, який було отримано вантажодержувачем, що підтверджується печатками та підписами вантажовідправника, перевізника (позивача) та отримувача вантажу у графах 22, 23 та 24 CMR № 004477.
Відповідно до актів здачі прийняття робіт по договору-заявці № 500_024/09 від 10.02.2009р., а саме: акт від 26.03.2009р. по рахунку № СА-А000248 на суму -16500,00 грн. та акт від 26.03.3009р. по рахунку № СА-А000249 на суму -1757,27 грн. підписаних повноважними представниками позивача (перевізника) та відповідача (експедитора), посвідчених печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг перевезення по даним актам складає 18 257,20 грн.
02.04.2009р. позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом оригінали документів, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 8479 від 02.04.2009.
08.07.2009 позивач цінним листом направив на адресу відповідача претензію № 206, в якій заявив вимогу про оплату заборгованості по договору-заявці в сумі 10757,27 грн., що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 9762 від 08.07.2009 та повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як зазначив позивач у позові, відповідач всупереч договору-заявки не здійснив оплату наданих послуг, оскільки позивачем було надано послуги на суму 18257,20 грн., які відповідачем було прийнято але оплачено частково на суму -7500,00 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 10 757,27 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як перевізник умови договору-заявки № 500_024/09 від 10.02.2009р. виконав належним чином, а саме: ним згідно CMR № 004477 було надано послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Франкфурт-на-Майні (Німеччина) -м. Боярка (Україна) на загальну суму 18 257,20 грн., які відповідачем було прийнято, що підтверджується актами приймання передачі робіт на зазначену суму. Але всупереч умов договору-заявки № 500_024/09 від 10.02.2009р. відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг -не виконав в повному обсязі, а лише здійснив часткову оплату в сумі 7500,00 грн. Оплата в сумі 10 757,27 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.
Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору-заявці № 500_024/09 від 10.02.2009р. існує непогашена заборгованість в сумі 10 757,27 грн. (18257,20 (сума наданих послуг) -7500,00 грн. (часткова оплата відповідно позовної заяви) = 10757,27 грн.), а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі послуги законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 10757,27 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по повній оплаті наданих послуг на підставі статті Цивільного кодексу України 625 199,28 грн. 3% річних та 517,84 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання свого зобов'язання по повній оплаті наданих послуг з перевезення вантажу згідно договору-заявки № 500_024/09 від 10.02.2009р. в сумі 10 757,27 грн., дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування 3% річних в сумі 199,28 грн. та інфляційних втрат в сумі 517,84 грн. Суд, перевіривши розрахунки позивача та періоди нарахування, наведені ним у додатках до позову, погоджується зі здійсненими розрахунками, і вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 199,28 грн. та інфляційних втрат в сумі 517,84 грн.
З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: 10 757,27 грн. суми основного боргу, 3% річних в сумі 199,28 грн. та інфляційні втрати в сумі 517,84 грн.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»(код ЄДРПОУ 32421704, адреса: 04074, м. Київ. вул. Сокальська, 4,) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Підприємства «Сента»(код ЄДРПОУ 13348532, адреса: 43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, 16) суму заборгованості 10 757 (десять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 27 коп., 3% річних - 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 28 коп., інфляційних втрат в сумі 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 84 коп. а також 114 (сто чотирнадцять) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.
Дата підписання рішення -17.02.2010.