ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 17/419-08-27/1109.02.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»
простягнення 24 514, 47 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явились;
Від відповідача:Ковалєвська С.В. -представник за довіреністю від 19.11.2009 року;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росіо», звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»про стягнення 20 333, 08 грн. сплачених за непоставлений товар, суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 3 772, 30 грн. та 3% річних у сумі 409, 09 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2008 року відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі № 17/419-08 та призначено розгляд справи на 29.10.2008 року.
У судовому засіданні 29.10.2008 року встановлено, що місцезнаходження відповідача: 04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А.
Тому, відповідно до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справу направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2008 року справу № 17/419-08 було прийнято до провадження суддею Дідиченко М.А., присвоєно справі № 17/419-08-27/11 та призначено до розгляду на 24.11.2008 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2008 року розгляд справи відкладено до 08.12.2008 року, у зв'язку із неявкою представників сторін.
У судове засідання 08.12.2008 року представник позивача з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду, зокрема копію рішення по справі № 17/244-08 від 06.10.2008 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо»про стягнення 10 770, 68 грн. за поставку товару згідно видаткових накладних № 0211 від 02.11.2007 року, № 0231 від 09.11.2007 року та № 0274 від 20.11.2007 року.
Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2008 року розгляд справи відкладено на 22.12.2008 року.
У судовому засіданні 22.12.2008 року представник позивача надав заперечення на відзив на позовну заяву.
Відповідач у судове засідання 22.12.2008 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Оскільки, рішенням Господарського суду Київського області № 17/244-08 від 06.10.2008 року були встановлені факти, які мають значення для вирішення даної справи, суд вважає за доцільне зобов'язати позивача одержати інформацію про набрання (не набрання) законної сили рішення Господарського суду Київського області № 17/244-08 від 06.10.2008 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо»про стягнення 10 770, 68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 року року розгляд справи відкладено до 30.12.2008 року.
У судовому засіданні 30.12.2008 року представник позивача надав докази, витребувані ухвалою суду.
У судове засідання 30.12.2008 року представник відповідача з'явився, надав усні та письмові заперечення.
Крім того, у судовому засіданні 30.12.2008 року сторонами було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Суд задовольнив клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою суду від 30.12.2008 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 28.01.2009 року.
У судовому засіданні 28.01.2009 року представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 17/419-08-27/11 до вирішення Київським міжобласним апеляційним господарським судом справи № 17/244-08, оскільки апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2008 року по справі № 17/244-08 прийнята до свого провадження Київським міжобласним апеляційним господарським судом, про що винесена відповідна ухвала від 16.01.2009 року. Тому, зазначене рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2008 року не набрало законної сили і не може бути доказом по справі.
Представник позивача не заперечував проти заявленого клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 року зупинив провадження у справі № 17/419-08-27/11 до вирішення пов'язаної з нею справи № 17/244-08, яка знаходиться в провадженні Київського міжобласного апеляційного господарського суду, та набрання рішенням суду законної сили.
27.10.2009 року до загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас», відповідно до якого останній зазначив, що 08.10.2009 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом прийнято постанову по справі № 17/244-08 згідно із якою рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2008 року у справі № 17/244-08 скасовано та прийняте нове рішення, відповідно до якого позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо»задоволено частково у сумі 10 442, 84 грн.
Частиною 3 статті 79 ГПК України встановлено, що Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Ухвалою суду від 13.11.2009 року поновлено провадження у справі № 17/419-08-27/11 та призначено розгляд справи на 08.12.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2009 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання 08.12.2009 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 18.01.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача підтримав заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2009 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи до 09.02.2010 року.
Представник позивача у судове засідання 09.02.2010 року не з'явився про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2010 року надав постанову Вищого господарського суду України № 17/244-08 від 04.02.2010 року , відповідно до якої касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо»залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року у справі № 17/244-08 без змін. Враховуючи факти встановлені зазначеною постановою, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Оскільки, позивач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторони документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на підставі усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»(надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росіо»(надалі - позивач) виникли правовідносини, відповідно до яких відповідач зобов'язався виготовити та поставити, а позивач прийняти та оплатити товар.
Для проведення попередньої оплати відповідач виставив рахунки-фактури № 00795 від 17.10.2007 року, № 00868 від 08.11.2007 року та № 00899.
Позивач на підставі рахунку-фактури № 00795 здійснив авансовий платіж у сумі 12 627, 00 грн., на підставі рахунку-фактури № 00868 перерахував 7 299, 38 грн. та на підставі рахунку-фактури № 00899 -406, 70 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.
Виходячи з суті спірних взаємовідносин, сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.
Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем не було передано товару, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму перерахованої передоплати у розмірі 20 333, 08 грн.
В той же час, судом вбачається, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі № 7/2440 від 08.10.2009 року, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2010 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо»про стягнення 10 770, 68 грн., встановлено наступне.
На підставі усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росіо»виникли правовідносини, в силу яких позивач зобов'язався виготовляти та поставляти, а відповідач приймати та оплачувати товар, а саме: кліше та упаковку «Аеросвіт».
З метою проведення попередньої оплати вартості виготовлення кліше та вартості упаковки «Аеросвіт»на плівці та упаковки «Аеросвіт/Укрлізинг»на триплексі з ламінацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» Товаристу з обмеженою відповідальністю «Росіо»виставлені рахунки-фактури № СФ-00795 від 17.10.2007 року на суму 14 943, 78 грн.та № СФ-00868 від 08.11.2007 року на суму 14 598, 76 грн., всього на суму 29 542, 54 грн.
Відповідачем сплачено позивачу 19.10.2007 року та 12.11.2007 року за упаковку згідно з рахунками-фактурами № СФ-00795 від 17.10.2007 року та № СФ-00868 від 08.11.2007 року -19 926, 38 грн.
Позивачем на підставі видаткових накладних № 0211 від 02.11.2007 року та № РН-0274 від 20.11.2007 року передано, а відповідачем прийнято товар-упаковку «Аеросвіт»на плівці та упаковки «Аеросвіт/Укрлізинг»на триплексі з ламінацією, вартістю 28 501, 57 грн.
Отже, матеріалами справи № 17/244-08 встановлено, що вартість несплаченого відповідачем товару, поставленого позивачем на підставі видаткових накладних № 0211 від 02.11.2007 року та № РН-0274 від 20.11.2007 року становить 9 853, 13 грн.
На підставі викладеного, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року у справі № 17/244-08 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіо»задоволено частково. Стягнуто з відповідача 9 853, 19 грн. заборгованості, 558, 47 грн. інфляційних втрат, 49, 18 грн. - 3% річних, 104, 43 грн. витрат по сплаті державного мита та 114, 41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України № 17/244-08 від 04.02.2010 року, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року у справі № 17/24-08 залишено без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, для розгляду справи № 17/419-08-27/11 є обов'язковими обставини встановлені постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року у справі № 17/244-08, а саме, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Веріас» на підставі видаткових накладних № 0211 від 02.11.2007 року та № РН-0274 від 20.11.2007 року передано товар-упаковку «Аеросвіт»на плівці та упаковки «Аеросвіт/Укрлізинг»на триплексі з ламінацією, вартістю 28 501, 57 грн., а Товариством з обмеженою відповідальністю «Росіо»прийнято зазначений товар та частково оплачений у сумі 19 926, 38 грн. на підставі рахунку-фактури № 00895 від 17.10.2007 року та № 868 від 08.11.2007 року.
В ч. 2 ст. 693 ЦК України зазначається якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Отже, враховуючи те, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.10.2009 року у справі № 17/244-08 було встановлено, що відповідач передав позивачу товар на суму 28 501, 57 грн. (тобто на суму більшу, ніж було оплачено позивачем), суд не вбачає підстав для повернення позивачу суми передоплати у розмірі 20 333, 48 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 333, 48 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 3 772, 30 грн. та 3% річних у розмірі 409, 09 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як встановлено судом, матеріалами справи не підтверджено порушення відповідачем своїх обов'язків, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 693, 712 ЦК України, ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Дідиченко М.А.
Дата підписання 15.02.2010 року