Справа № 2-1857/2008 року
24 грудня 2008 року Києво-Святошинський районний суд в складі головуючого судді Дубас Т.В., при секретарі Рудіч М. П., з участю адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Віто-Поштової сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області про поділ спільного майна подружжя та розподіл житлового будинку в натурі
та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Віто-Поштова сільська рада про визнання права власності на незакінчений будівництвом будинок, -
встановив:
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до своєї колишньої дружини ОСОБА_3про поділ спільного майна та розподіл житлового будинку в натурі по вул. .ОСОБА_6 №80 у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
В позовній заяві зазначив, що перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 9грудня 2003 року. Ще до реєстрації шлюбу, а саме у липні 2003 року, відповідачкою ОСОБА_3, яка тоді ще носила прізвище Берегова, був набутий у власність за договором дарування житловий будинок №80 по вул. .ОСОБА_6 в с. Віта Поштова, Київо-Святошинського району Київської області з при будинковими спорудами.
Вказаний житловий будинок був демонтований вже в період перебування позивача та відповідачки у зареєстрованому шлюбі і на його місці побудований новий житловий будинок площею 98, 7 квадратних метрів. Будівництво будинку проводилось самовільно, тобто без затвердженого проекту та отримання відповідних дозволів. В даний час будівництво будинку не закінчено. Згідно висновку компетентних органів ступінь готовності будинку 58 %. Позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину самочинно побудованого незавершеного будівництвом будинку по вул. К.Маркса №80 у с. Віта Поштова, поділивши його в натурі згідно варіантів, запропонованих висновком судової будівельно-технічної експертизи, проведеної ТОВ „Український незалежний інститут судових експертиз", виділивши йому у власність приміщення, які відповідають вартості його частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок.
У вересні 2007 року брат відповідачки -ОСОБА_53вернувся до суду з позовом до подружжя про визнання за ним права власності на незакінчений будівництвом будинок, ступінь готовності якого 58%, посилаючись на те, що після отримання в дар сестрою старого будинку по вул. К.Маркса №80 у с. Віта Поштова, яка на той час була неодруженою, він домовився з нею про будівництво для себе за власні кошти нового будинку. Сестра прописала його в будинку і він здійснював будівництво за свої кошти, двічі виписував автокран, придбавав інші будівельні матеріали, що стверджується відповідними квитанціями.
Обидва позови об"єднані в одне провадження. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, позов ОСОБА_5 не визнав. Відповідачка проти позову ОСОБА_2 запречує, посилається на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що вони є необгрунтованими, невмотивованими, бездоказовими та такими, що не випливають з вимог чинного законодавства, а позов ОСОБА_5 визнає. Представник сільської ради в судове засідання не з'явився, сільська рада направила до суду листа, в якому просить розглянути спір без представника сільської ради, на розсуд суду.
Вислухавши пояснення осіб , як брали участь у справі дослідивши письмові докази, суд відмовляє в задоволенні обох позовів , виходячи з наступного.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів або заперечень.
Встановлено, що згідно договору дарування від 17 липня 2003 року ОСОБА_3 отримала в дар будинок 80 по вул. К.Маркса у с. Віта Поштова (а.с. 42). 9 грудня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_33ареєстрували шлюб (а.с. 38). З приєднаних до матеріалів справи доказів вбачається, що старий будинок його власниця самочинно перебудувала, а саме без відповідного дозволу та проектної документації, ступінь готовності самочинно зведеного будинку становить 58%.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Ч.3 вказаної статі передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Отже, заявлені позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вимоги про визнання за ними права власності на самочинне незавершене будівництво по вул. К.Маркса, 80 у с. Віта Поштова не підлягають задоволенню, оскільки право власності на вказане будівництво не виникло, воно не здано в експлуатацію та не зареєстроване. Поділ самочинного будівництва між подружжям також не допускається чинним законодавством. Вимог про визнання за ним права на будівельні матеріали чи про відшкодування грошової компенсації ОСОБА_2 не заявляв.
За змістом ч. 5, ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Проте позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не надали доказів, що саме вони є власниками земельної ділянки, на якій велося самочинне будівництво.
За таких обставин, коли відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивачі не довели заявлених ними вимог, суд відмовляє в обох позовах.
На підставі ст. ст. 60, 70 СК України, ст. ст. 328, 331, 376 ЦК України керуючись ст. ст. 60, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Віто-Поштової сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області про поділ спільного майна подружжя та розподіл житлового будинку в натурі та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 , Віто-Поштової сільської ради про визнання права власності на незакінчений будівництвом будинок - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.