Справа № 2-1890/09
23 квітня 2009 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Медвідь Н.О.
при секретарі Лагоді Н.В
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2007 року, посвідченого нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, позивач є власником двокімнатної квартири загальною площею 50, 5 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Квартира, яку позивач придбав розташована на першому поверсі будинку.
Після її придбання, позивачем було проведено добудову до квартири розміром 4.82 X 8.90, площею 42.9 кв.м. , з метою її подальшого використання в якості офісного приміщення. Вказану добудову проведено ним з дозволу його сусідів, які не заперечують проти використання позивачем приміщення у якості нежитлового (офісного).
Добудова відображена в технічному паспорті, виданому КП «БТІ» Києво-Святошинської ради Київської області, інвентарний №5335, реєстровий №108/146 від 06.03.2009р.
Висновком виконкому Боярської міської ради за №850 від 18.03.2009 р. встановлено, що здійснена позивачем прибудова виконана без порушень протипожежних, санітарних та архітектурно-будівельних вимог відстані до сусідніх будівель. У висновку також вказується про можливість винесення компетентними органами рішення про узаконення добудови за наявності постанови інспекції ДАБК по розгляду справи про адміністративне правопорушення, погодження КП БГ ВУЖКГ та письмової згоди суміжних співвласників будинку.
Постановою Інспекції ДАБК №301 від 05.02.2009р. до позиваач було застосоване адміністративне покарання у вигляді штрафу, який на сьогоднішній день ним сплачено у повному обсязі.
У своєму листі від 19.03.2009 року за вихідним №03/486 КП Боярського ГМВУЖКГ вказало, що не заперечує проти здійсненого ним перепланування квартири, будівництва прибудови до неї та зміни її цільового призначення.
На сьогоднішній день, документи на перепланування його квартири в нежитлове приміщення знаходяться на розгляді у Боярському міськвиконкомі.
Крім того, Боярська міська рада, яка є власником земельної ділянки, у своїй довідці за №02-10/529 від 20.03.2009р. вказала, що при наявності повного пакету документів на виготовлення технічної документації про використання землі, земельна ділянка буде надана позивачу в оренду строком на 49 років. Тому просив визнати за ним позивачем ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 96, 2 кв.М. , що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво -АДРЕСА_2.
В судовому засідання позивач не з'явився, надіслав до суду заяву, згідно якої просив слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслали до суду заяву, згідно якої просили слухати справу у їх відсутності.
Виходячи з наведеного суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачкою позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Суд, вивчивши матеріали справи, позов задовольняє з таких підстав:
Судом, встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2007 року, посвідченого нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, позивач є власником двокімнатної квартири загальною площею 50, 5 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що відповідно підтверджується вказаним договором.
Квартира, яку позивач придбав розташована на першому поверсі будинку.
Як встановлено судом після її придбання, позивачем було проведено добудову до квартири розміром 4.82 X 8.90, площею 42.9 кв.м. , з метою її подальшого використання в якості офісного приміщення.
Вказану добудову проведено ним з дозволу його сусідів, які не заперечують проти використання позивачем приміщення у якості нежитлового (офісного), що відповідно підтверджується заявами сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Добудова відображена в технічному паспорті, виданому КП «БТІ» Києво-Святошинської ради Київської області, інвентарний №5335, реєстровий №108/146 від 06.03.2009р.
Як вбачається з висновку виконкому Боярської міської ради за №850 від 18.03.2009 р. встановлено, що здійснена позивачем прибудова виконана без порушень протипожежних, санітарних та архітектурно-будівельних вимог відстані до сусідніх будівель. У висновку також вказується про можливість винесення компетентними органами рішення про узаконення добудови за наявності постанови інспекції ДАБК по розгляду справи про адміністративне правопорушення, погодження КП БГ ВУЖКГ та письмової згоди суміжних співвласників будинку.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Інспекції ДАБК №301 від 05.02.2009р. до позивач було застосоване адміністративне покарання у вигляді штрафу, який на сьогоднішній день ним сплачено у повному обсязі.
У своєму листі від 19.03.2009 року за вихідним №03/486 КП Боярського ГМВУЖКГ вказало, що не заперечує проти здійсненого позивачем перепланування квартири, будівництва прибудови до неї та зміни її цільового призначення.
Як встановлено судом на сьогоднішній день, документи на перепланування його квартири в нежитлове приміщення знаходяться на розгляді у Боярському міськвиконкомі.
Крім того, Боярська міська рада, яка є власником земельної ділянки, у своїй довідці за №02-10/529 від 20.03.2009р. вказала, що при наявності повного пакету документів на виготовлення технічної документації про використання землі, земельна ділянка буде надана позивачу в оренду строком на 49 років.
Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до п.1 ст. 376 Цивільного кодексу України, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до п.3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до п. 5 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст. 57-59 ЦПК України.
За таких обставин вимоги позивача суд знаходить
обґрунтованими, тому позов його задовольняє.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 331, 376 ЦК України, ст. ст. 9, 10, 209, 212, 214-215, ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності збудоване нежитлове приміщення загальною площею 96, 2 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення його.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.