ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/44510.02.10
За позовомЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"
доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс"
простягнення 22 194,06 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Волобоєва С.В.
від відповідача:не з'явився
Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Україна" (надалі -ЗАТ "СК "АХА Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (надалі -ТДВ "СК "Фінекс") про стягнення 22 194,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №34-ПФ від 10.01.2007 р. відповідач у встановлені строки не виконав свого зобов'язання з оплати своєї частки страхового відшкодування, у зв'язку з настанням страхового випадку. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1 341,11 грн. та 3% річних у розмірі 220,45 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.01.2010 р.
18.01.2010 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав суму частки страхового відшкодування у розмірі 20 632,50 грн. та просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення пені та 3% річних. Посилається на не доведення факту направлення повідомлення згідно п.3.4.1 договору та вказує на недопустимість одночасного стягнення пені та 3% річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2010 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 10.02.2010 р.
У судове засідання 10.02.2010 р. представник позивача з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити в повному обсязі. Надала суду докази направлення відповідачу визначених договором документів.
Представник відповідача в судове засідання 10.02.2010 р. не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 20.01.2010 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №08969110, що отримано відповідачем 25.12.2009 р.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №3808865 від 20.07.2009 р.
Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
10.01.2007 р. між ЗАТ "СК "Український страховий альянс" (після зміни назви -ЗАТ "СК "АХА Україна") (перестрахувальник) та ТДВ "СК "Фенікс" (перестраховик) було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) №34-ПФ (надалі -"Договір").
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 Договору предметом договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, переданих (прийнятих) сторонами на факультативній основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін при укладенні, виконанні і припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії). Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом (конкретний договір перестрахування) умовах ризику виконання усіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальником в іншого страховика. Передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах страховика, що уклав договір страхування. У випадку якщо окремі умови, зазначені в конкретному договорі перестрахування відрізняються від оригінальних умов страхування, то сторони будуть керуватися умовами, зазначеними в конкретному договорі перестрахування. Правове регулювання відносин відносин сторін по всіх конкретних договорах перестрахування, укладених на підставі даного договору, буде здійснюватися в строгій відповідності з положеннями дійсного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Згідно із ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що на підставі Договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику. Кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.
20.12.2007 р. між сторонами укладено ковер-нот №641/авто каско/07 (надалі -"Ковер-нот"), об'єктом перестрахування якого є майнові інтереси Страхувальника (ТОВ "Універсальна лізингова компанія"), пов'язані з володінням, використанням та розпорядженням майном: автомобіль Subaru Tribeca, реєстраційний номер АА 8828 ЕЕ.
Ковер-нот підписано з боку відповідача Калініченко Н.М. -особою визначеною Додатком №1 до Договору (Список осіб, уповноважених підписувати конкретні договори перестрахування).
Згідно із умовами Ковер-ноту позивач передав, а ТДВ "СК "Фенікс" прийняло у перестрахування страхові ризики позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту №1045056\05\11 від 06.11.2007 р. на період з 06.11.2007 р. по 06.11.2008 р.
Частка відповідальності, що передана в перестрахування перестраховику за Ковер-нотом становить 81 585,00 грн., що становить 30,00 % від страхової суми (271 950,00 грн.).
На виконання умов Ковер-ноту позивачем було перераховано на користь відповідача перестрахувальну премію у розмірі 2 855,47 грн.
01.09.2008 р. мало місце ДТП за участі застрахованого автомобіля Subaru Tribeca, реєстраційний номер АА 8828 ЕЕ, у зв'язку із чим позивач на підставі звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №767 від 09.09.2008 р. та страхового акту №9790/08/05/11, затвердженого 26.09.2008 р., виплатив застрахованій особі страхове відшкодування у розмірі 68 395,00 грн. (69 405,00 грн. вартість відновлювального ремонту -1 010,00 грн. безумовна франшиза за договором страхування), що підтверджується платіжним дорученням №8813 від 26.09.2008 р.
Листом №1112/1/10 від 03.09.2008 р. позивач повідомив відповідача про настання стразового випадку за Ковер-нотом.
Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування", ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.
Як вбачається з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування.
Пунктом 3.4.1 Договору погоджено, що перестраховик зобов'язується перерахувати перестрахувальникові свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов даного договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений даним договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування.
Згідно із п. 4.6 Договору перестраховик пропорційно прийнятій відповідальності за конкретним договором перестрахування зобов'язується компенсувати перестрахувальникові усі витрати, понесені перестрахувальником у результаті розслідування і врегулювання збитку, що підтверджується відповідними документами, крім витрат на заробітну плату співробітників перестрахувальника.
Платіжним доручення №11200 від 30.09.2008 р. позивач сплатив ТОВ "Незалежна експертна компанія" вартість проведеної експертизи у розмірі 380,00 грн.
Таким чином, розмір частки страхового відшкодування, який покладається на відповідача згідно Ковер-ноту становить 20 632,50 грн. ((68 395,00 + 380,00)x30,00%).
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 8.2 Договору при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик сплачує перестрахувальникові частину страхового відшкодування, відповідно його долі відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів визначених договором.
Листом №391 від 31.03.2009 р. ТДВ "СК "Фінекс" повідомило позивача про зміну адреси: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 5, офіс 511, 512.
28.05.2009 р. позивач направив ТДВ "СК "Фінекс" (за адресою згідно листа №391 від 31.03.2009 р.) лист №1797 від 25.05.2009 р. про виплату долі перестрахування по страховому випадку за участі автомобіля Subaru Tribeca, реєстраційний номер АА 8828 ЕЕ у розмірі 20 632,50 грн. до якого додані документи, передбачені п. 8.2 Договору.
Посилання відповідача на не направлення такого листа спростовується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист від 28.05.2009 р. та списком згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок від 28.05.2009 р. з якого вбачається відправлення на адресу відповідача (згідно листа №391 від 31.03.2009 р.) дебет-ноту №1797 від 25.05.2009 р. з доданими документами (арк. 63 арк).
Отже, відповідач повинен був виконати своє грошове зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування до 12.06.2009 р.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Заборгованість ТОВ "СК "Фінекс" перед ЗАТ "СК "АХА Україна" по сплаті частки перестрахового відшкодування у розмірі 20 632,50 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем у поданому до суду відзиві. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення частки перестрахового відшкодування у розмірі 20 632,50 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1 341,11 грн. за прострочення по сплаті частки перестрахового відшкодування у період з 05.06.2009 р. по 13.10.2009 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до п. 3.4.6 Договору перестраховик зобов'язується сплатити перестрахувальникові пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Оскільки, останнім днем виконання грошового зобов'язання по сплаті частки перестрахового відшкодування є 12.06.2009 р., то відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання лише з 13.06.2009 р., а тому вимога про стягнення пені за період з 05.06.2009 р. до 12.06.2009 р. є безпідставною.
Таким чином, суд здійснює перерахунок пені, яка нараховується за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, виходячи із моменту, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання (з 13.06.2009 р.). Розмір пені становить 1 268,90 грн.
Також, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 220,45 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснює розрахунок 3% річних виходячи з обставин, які визначені для розрахунку пені, і за перерахунком розмір 3% річних становить 208,59 грн.
Посилання відповідача на встановлення п.3.4.7 Договору іншого розміру процентів, ніж визначений ч. ст. 625 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказаним пунктом Договору визначено розмір неустойки у вигляді пені, а не процентів за користування чужими грошима.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ "СК "Фінекс" на користь ЗАТ "СК "АХА Україна" частки перестрахового відшкодування у розмірі 20 632,50 грн., пені у розмірі 1 268,90 грн. та 3% річних у розмірі 208,59 грн.
В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 72,21 грн. та 3% річних у розмірі 11,86 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54; ідентифікаційний код 32641358) на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; ідентифікаційний код 31235110) частку перестрахового відшкодування у розмірі 20 632 (двадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 50 коп., пеню у розмірі 1 268 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 59 коп., державне мито у розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн. 10 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 11 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -16.02.2010 р.