ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/6908.02.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Винфорт”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Доріда”
Простягнення 19 234,73 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаСаркісян Г.С. -представник за довіреністю від 20.01.2009 р. б/н
Від відповідача не з'явився
У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Винфорт” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Доріда” 17 652,20 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого відповідачеві товару за договором від 01.11.2008 р. № 560/09, 1 153,31 грн. пені, 260,67 грн. інфляційної складової боргу та 168,55 грн. 3 % річних.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/69 від 18.12.2009 р., яку призначено до розгляду на 15.01.2010 р.
15.01.2010 р. розгляд справи було відкладено на 08.02.2010 р. з огляду на неподання витребуваних судом документів та неявку представника відповідача.
У судове засідання, призначене на 08.02.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/69 від 18.12.2009 р. та від 15.01.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Під час розгляд спору по суті представник позивача доповів суду обставини неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати поставлених йому алкогольних напоїв на умовах договору поставки від 01.11.2008 р. № 560/09, а також повідомив, що після порушення провадження у справі сума основного боргу не змінилася і складає 17 652,20 грн.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір з додатком, товар-транспортні накладні, двосторонній акт звірки розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.11.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Винфорт” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Доріда” в якості покупця уклали договір № 560/09 (надалі - договір) та додаткову угоду № 3 до нього, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, зазначений у специфікації до цього договору, на умовах, визначених даним договором.
Згідно з п. 2.1 договору поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявності асортименту протягом строку дії договору, відповідно до встановленого графіку постачання, специфікації, додаткових умов або замовленням покупця, в яких зазначаються асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може здійснюватись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті або надаватись через представника постачальника.
Відповідно до п. 2.3 договору поставка товарів покупцю здійснюється засобами постачальника та за його рахунок до місця, вказаного покупцем в замовленні.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання його відповідальною особою видаткової (товарно-транспортної) накладної (п. 2.6).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем за поставлений товар не пізніше 45 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.
За твердженнями позивача в рамках договору від 01.11.2008 р. відповідачеві було поставлено товар загальною вартістю 17 885,53 грн.,частина якого була ним повернута на суму 233,33 грн.
Дані твердження позивача знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться товарно-транспортні накладні № РкС1К02315 від 20.06.2009 р. на суму 2 681,50 грн., № РкС1К02307 від 22.06.2009 р. на суму 1 714,46 грн., № РкС1К02314 від 22.06.2009 р. на суму 1 752,41 грн., № РкС 1К02408 від 01.07.2009 р. на суму 2 828,74 грн., № РкС1К02401 від 01.07.2009 р. на суму 4 651,20 грн., № РкС1К03048 від 14.08.2009 р. на суму 2 149,06 грн., № РкС 1К03050 від 14.08.2009 р. на суму 2 108,16 грн. Факт повернення товару вартістю 233,33 грн. та заборгованості відповідача у заявленій до стягнення сумі стверджується двостороннім актом звірки за підписами уповноважених представників сторін та з відтисками печатки відповідача та штампу позивача.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 17 885,53 грн., повернув товар на суму 233,33 грн., оплату за поставлений товар не здійснив, чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 17 652,20 грн.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 17 652,20 грн. за договором № 560/09 від 01.11.2008 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 260,67 грн. інфляційної складової боргу, 168,55 грн. 3 % річних, 1 153,31 грн. пені.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2 договору від 01.11.2008 р. № 560/09 покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на положення ст. 625 Цивільного кодексу України та умови договору сторін, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу і пені є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Доріда” (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15, ідентифікаційний код 33637190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Винфорт” (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3, ідентифікаційний код 30704028) 17 652 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 20 коп. боргу, 1 153 (одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 31 коп. пені, 260 (двісті шістдесят) грн. 67 коп. інфляційної складової боргу, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 55 коп. 3 % річних, 192 (сто дев'яносто дві) грн. 34 коп. державного мита та, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Л.В. Омельченко