Сарненський районний суд
Рівненської області
_____________________________________________________________________________________ Справа № 572/1873/19
Провадження № 1-кп/572/326/19
20 серпня 2019 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в кримінальному провадженні №12019180200000322 від 04.04.2019 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лісозаводськ Приморського краю Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-
В провадженні Сарненського районного суду Рівненської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
В ході підготовчого судового засідання 26.06.2019 року від прокурора надійшло клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу - тримання під вартою. Ухвалою від 26.06.2019 року клопотання було задоволено, призначено судовий розгляд на 04.07.2019 року. В судовому засіданні 04.07.2019 року суд розпочав судовий розгляд та визначився з обсягом та порядком дослідження доказів, а саме: допит потерпілої, допит свідків сторони обвинувачення, дослідження матеріалів кримінального провадження, допит потерпілої. Водночас, перелік свідків з їх анкетними даними та адресами прокурор зобов"язався надати суду після засідання 04.07.2019 року. В судовому засіданні судом було допитано потерпілу та оголошено перерву до 10.07.2019 року для виклику свідків, заявлених стороною обвинувачення.
Судові засідання 10.07.2019 року та 30.07.2019 року не відбулися в зв"язку з наявними клопотаннями Сарненської місцевої прокуратури про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 20.08.2019 року від прокурора надійшов список свідків, яких необхідно викликати для допиту в судовому засіданні. Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу - тримання під вартою.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що на даний час ризики передбачені п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою не зменшились і надалі продовжують існувати. Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 не одружений, постійного джерела доходів не має. Згідно вимог ч. 5 ст. 12 КК України злочин, який інкримінуються обвинуваченому відноситься до категорії тяжких та в якості максимальної міри покарання передбачає покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, що на думку сторони обвинувачення свідчить про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого. Вказані обставини, а також те, що місце народження обвинуваченого ОСОБА_6 м.Лісозаводськ Російської Федерації, дає підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може залишити постійне місце проживання та виїхати за кордон. Як повідомив обвинувачений в судовому засіданні, він має за кордоном родичів, проте з ними не спілкується.
Також, в процесі досудового розслідування було допитано ряд свідків, зокрема, брата та сестру обвинуваченого та сусідів. Вказані особи заявлені для допиту у ході судового розгляду. Зважаючи на те, що вони не допитані у судовому засіданні існує ризик впливу на свідків з метою схилити їх до зміни раніше наданих показань.
За наведених обставин застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, не забезпечить його ізоляцію у спілкуванні з свідками. Враховуючи викладене, на думку сторони обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, буде незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схилити їх до зміни раніше наданих показань, тощо.
Наведене дає підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , в разі незастосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може переховуватись від суду з метою уникнути його притягнення до кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Наведені обставини у відповідності до п.п.1, 2, 3 ст.177 КПК України є ризиками.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, клопотання підтримав повністю, надав відповідні пояснення. Підтвердив факт його провини в тому, що свідки не допитані з часу обрання запобіжного заходу - 04.07.2019 року.
Потерпіла заперечує проти задоволення клопотання.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та вказав на недоведеність ризиків.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити, застосувавши домашній арешт.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання суд приходить до наступного. Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення особи. З цього правила випливають два природних наслідки, що тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.
Роль суду при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України").
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, які ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування (рішення ЄСПЛ у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28.10.1994 року).
Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має ґрунтуватись за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її настільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі Бекчієв проти Молдови (Becciev v. Moldova).
Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання підлягає задоволенню. Щодо обставин, за яких ризики не зменшились по вині прокурора, суд ініціює звернення до Прокуратури Рівненської області для надання оцінки, виконання своїх посадових обов"язків прокурором ОСОБА_3 .
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 встановлений ухвалою суду закінчується 25 серпня 2019 року.
Керуючись ст.ст. 183, 197, 369,372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лісозаводськ Приморського краю Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, до 19 жовтня 2019 року, включно.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1