ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/58108.02.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО»
До
Третя особаДочірнього підприємства «Люкс-Моторс»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Норіс-Юг»
простягнення 12 908, 28 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Дубовиченко А.А.. -представник за довіреністю від 01.10.2009 року;
Від відповідача:
Від третьої особи:не з'явились;
не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО»до Дочірнього підприємства «Люкс-Моторс»про стягнення заборгованості у розмірі 12 660, 00 грн. -основного боргу, 9,29 грн. -інфляційних нарахувань та 238, 99 грн. -відсотків за користування чужими коштами, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за послуги з перевезення.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № АТА 57-08/08 про надання послуг з перевезення вантажів від 26.08.2008 року, позивач здійснив на користь відповідача перевезення вантажів на загальну суму 12 660, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 01.12.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 01.12.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.11.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 22.12.2009 року.
У судовому засіданні 22.12.2009 року представник позивача частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 22.12.2009 року не з'явився, витребувані ухвалою суду від 01.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 року залучено ТОВ «Норіс-Юг»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та відкладено розгляд справи на 19.01.2010 року.
У судовому засіданні 19.01.2010 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.12.2009 року, та надав усні пояснення. Крім того, позивач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.
Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 19.01.2010 року не з'явились, витребувані ухвалою суду від 22.12.2009 року докази та пояснення не подали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 року розгляд справи відкладено до 08.02.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 08.02.2010 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0883556.
Представник третьої особи у судове засідання 08.02.2010 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, то на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО»(надалі -перевізник) та Дочірнім підприємством «Люкс-Моторс»(далі - замовник) був укладений договір про надання послуг з перевезення вантажу № АТА 57-08/08 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору перевізник зобов'язується здійснити внутрішні та міжнародні перевезення вантажу (легкових автомобілів)замовника, а останні й зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Згідно із п. 3.1 договору замовник завчасно, за 3 робочих дні до завантаження, у випадку перевезення по Україні, і за 5 робочих днів до завантаження у випадку міжнародного перевезення, направляє перевізнику замовлення на перевезення, у якому вказує:
- необхідний тип рухомого складу;
- найменування і точну специфікацію вантажу, чи вказівки, де цю специфікацію можна отримати;
- дату, місце і адресу завантаження;
- дату, місце і адресу розвантаження;
- вартість перевезення й умови оплати;
- додаткові інструкції, якщо такі необхідні.
10.10.2008 року сторони підписали та скріпили печатками замовлення на перевезення вантажу (автомобілів) № 125860, відповідно до якої позивач повинен був здійснити перевезення Hummer H2 та Jeep Commander у кількості 2 штуки за маршрутом м. Київ -м. Севастополь. Сума фрахту -11 160, 00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач передав позивачу для перевезення вищезазначені автомобілі, що підтверджується актами приймання-передачі автомобіля наявними в матеріалах справи.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що після розвантаження перевізник передає замовнику протягом 14 днів належним чином оформлені оригінали CMR та ТТН (з відмітками відправника, одержувача, митних органів), рахунки-фактури, акт виконаних робіт, податкову накладну, інші документи, передбаченні чинним законодавством України, даним договором чи замовленням.
23.06.2009 року позивач передав, а відповідач отримав повний комплект документів для оплати перевезення здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО»на підставі замовлення № 125860 від 10.10.2008 року згідно договору № АТА 57-08/08 від 26.08.2008 року, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою описі документів доданому до позовної заяви.
Також, в зазначеному описі документів вказано, що товарно-транспортна накладна не пред'являється, оскільки замовник ДП «Люкс Моторс»при відвантажені товарно-транспортну накладну не оформлював.
Крім того, 01.12.2008 року сторони підписали та скріпили печатками замовлення на перевезення вантажу (автомобілів) № 126323, відповідно до якої позивач повинен був здійснити перевезення Ford Mustang за маршрутом м. Одеса -м. Київ. Сума фрахту -1 500, 00 грн.
23.06.2009 року позивач передав, а відповідач отримав повний комплект документів для оплати перевезення здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО»на підставі замовлення № 126323 від 01.12.2008 року згідно договору № АТА 57-08/08 від 26.08.2008 року, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою описі документів доданому до позовної заяви.
До того ж, в зазначеному описі документів вказано, що товарно-транспортна накладна не пред'являється, оскільки замовник ДП «Люкс Моторс»при відвантажені товарно-транспортну накладну не оформлював.
Відповідно до п. 5.3 договору оплата послуг перевізника здійснюється протягом 5-ти календарних днів з моменту одержання замовником належним чином оформлених документів, зазначених у п. 3.5 договору.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити розрахунок за отримані послуги у строк до 29.06.2009 року.
Відповідач кошти за надані послуги не сплатив, обґрунтованого заперечення проти на передані документи не надіслав.
Отже, станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 660, 00 грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідач доказів виконання зобов'язання щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 12 660, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 9, 29 грн. та 238, 99 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Отже, враховуючи те, що прострочення оплати наданих послуг почалося з 30.06.2009 року, збитки від інфляції повинні нараховуватися з липня 2009 року.
Як вбачається із розрахунку збитків від інфляції наданого позивачем, останній здійснює розрахунок збитків від інфляції з червня 2009 року по серпень 2009 року.
За даними Державного комітету України вбачається, що за липень 2009 року індекс інфляції становить 99,9%, а за серпень 2009 року -99,8%.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи те, що за липень -серпень 2009 року знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів не відбулося суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача збитків від інфляції.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 239, 99 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування зазначеної вимоги, позивач посилається на статтю 536 ЦК України, відповідно до якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи відсутність спеціальної норми, яка б чітко визначила розмір відсотків, що підлягають стягненню з боржника за користування чужими грошовими коштами, позивач вважає, що мають бути застосовані положення статті 1048 ЦК України, згідно із якої розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, між сторонами склалися відносини щодо перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Беручи до уваги, що сторонами договором не встановлено відповідальність за порушення строку оплати наданих послуг та враховуючи те, що застосування положень статті 1048 ЦК України є безпідставним, оскільки дана стаття регулює відносини позики, тому позовна вимога про стягнення 238, 99 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами не підлягає задоволенню.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 909, 916 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Люкс-Моторс»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 20-22; код ЄДРПОУ 34818738), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20; код ЄДРПОУ 30357153) заборгованість у розмірі 12 660 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 126 (сто двадцять шість) грн. 60 коп., та 231 (двісті тридцять одна) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Дідиченко М.А.
Дата підписання 15.02.2010 року