ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/7316.02.10
За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами Президента України
До1. Фонду державного майна України
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. Закрите акціонерне товариство «Готель Україна»
2. Державне підприємство «Готель «Україна»
Про визнання недійсним договору про створення ЗАТ «Готель Україна», протоколу установчих зборів та статуту
Суддя Іванова Л.Б.
Представники:
Від прокуратури
Від позивача-1
Від позивача-2
Від відповідача-1
Від відповідача-2
Від третьої особи-1
Від третьої особи-2Карпенко Н.М., посвідчення № 17 від 18.01.2007р.
предст. Андреєва О.Г., дов. № 29-22/565 від 29.12.09р.
не з'явився
предст. Любавська І.Р., дов. № 712 від 30.12.2009р.
предст. Дацюк Ю.О., дов. № 192 від 17.12.2009р.
предст. Дацюк Ю.О., дов. № 01-08/19-09 від 08.06.2009р.
предст. Калина Т.Д., дов. № 04-10/19-14 від 08.01.2010р.
Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5/73 прийнято 16.02.2010р. після перерви, оголошеної в судовому засіданні 09.02.2010р.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами Президента України до Фонду державного майна України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»про визнання недійсним договору про створення ЗАТ «Готель Україна»від 28.10.2004р., укладеного між відповідачами; визнання недійсним протоколу установчих зборів ЗАТ «Готель Україна»від 14.11.2004р. № 1 та визнання недійсним статуту ЗАТ «Готель Україна»від 12.11.2004р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2009р. порушено провадження у справі № 5/73, розгляд справи призначено на 22.12.2009р. та залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство «Готель Україна».
Ухвалою суду № 5/73 від 22.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 12.01.2010р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Державне підприємство «Готель «Україна».
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5/73 від 12.01.2010 року розгляд справи було відкладено на 09.02.2010 року в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника Фонду державного майна України (відповідача-1) та за клопотанням представника позивача-1.
Представник прокуратури в судовому засіданні 09.02.2010 року подав заяву, в якій зазначив, що Прокуратурою міста Києва при поданні даного позову не було пропущено строк позовної давності, оскільки зазначений строк був перерваний зверненням прокуратури до суду з позовом до ЗАТ «Готель «Україна», ТОВ «Комерційна компанія», Фонду державного майна України та Печерської районної державної адміністрації (справа № 48/214).
Господарський суд міста Києва погоджується з твердженням Прокуратури міста Києва про те, що строк позовної давності прокурором не пропущений виходячи з наступного:
У травні 2005 року Прокуратура міста Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ЗАТ «Готель «Україна», ТОВ «Комерційна компанія», Фонду державного майна України та Печерської районної державної адміністрації про визнання недійсними: наказу Фонду державного майна України № 2289 від 28.10.04р.; договору про створення ЗАТ "Готель "Україна", що укладений між ТОВ "Комерційна компанія" та ФДМ України від 28.10.04р.; Статуту ЗАТ "Готель "Україна"; наказу Фонду державного майна України № 2463 від 12.11.04.; рішення установчих зборів ЗАТ "Готель "Україна" від 12.11.04р.; запису про проведення державної реєстрації ЗАТ "Готель "Україна" та визнання недійсним акту приймання-передачі № 463 від 28.10.2004р.
Ухвалою суду від 07.06.2005 року було порушено провадження у справі № 48/214 за правилами Господарського процесуального кодексу України, однак, у подальшому ухвалою від 16.12.2005 року судом роз'єднано позовні вимоги у даній справі та вирішено в порядку господарського судочинства розглядати справу № 48/214, предметом якої є визнання недійсними: договору про створення ЗАТ „Готель ”Україна”; статуту ЗАТ „Готель „Україна”; рішення установчих зборів ЗАТ „Готель „Україна” від 12.11.04р; акту № 463 приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду ЗАТ „Готель „Україна” від 28.10.04р.; а в порядку адміністративного судочинства розглядати справу №48/214а про визнання нечинним повністю наказу Фонду державного майна України № 2289 від 28.10.04р. „Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві „Готель Україна” та наказу Фонду державного майна України № 2463 від 12.11.04р. „Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві „Готель Україна”; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ЗАТ „Готель „Україна” та про припинення юридичної особи ЗАТ „Готель „Україна”.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2005 відмовлено у задоволенні клопотання ЗАТ «Готель «Україна»та ТОВ «Комерційна компанія»про закриття провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Комерційна компанія», а ухвали господарського суду м. Києва від 16.12.2005р. - залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2006р. розгляд справи № 48/214, який здійснювався за нормами Господарського процесуального кодексу України, було зупинено до розгляду справи № 48/214а, який здійснювався за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Господарського суду міста Києва від 08.06.2006р. задоволено позов Прокуратури міста Києва у справі № 48/214а.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2007 року задоволено касаційну скаргу ТОВ «Комерційна компанія», скасовано ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.2005 року про роз'єднання справ та про відмову у закриті провадження та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р., а провадження по справі № 48/214 закрито. Зазначеною ухвалою суду також визнано такою, що втратила законну силу постанову Господарського суду міста Києва від 08.06.2006р. по справі № 48/214а; провадження у справі закрито. Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.04.2007 року мотивована порушенням Господарським судом міста Києва норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду України від 05.09.2007 року скаргу Фонду державного майна України залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Враховуючи вищевикладені правові норми, господарський суд вважає, що з пред'явленням у 2005 році Прокуратурою міста Києва позову, який розглядався в межах господарської справи № 48/214 та адміністративної справи № 48/214а (предметом розгляду яких серед іншого були й ті ж вимоги, що й у даній справі), перебіг строку позовної давності був перерваний та розпочався заново після прийняття Верховним Судом України ухвали від 05.09.2007 року.
За таких обставин, суд вважає, що строк позовної давності при поданні даного позову Прокуратурою міста Києва не пропущений та відновлення не потребує.
Також, в судовому засіданні представники прокуратури та позивача-1 повністю підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача-2 в судове засідання не з'явився, однак, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника Державного управління справами Президента України. У письмових поясненнях Державне управління справами Президента України підтримало позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача-1 проти позову заперечував, посилаючись у письмовому відзиві на позов зокрема на те, що Фонд державного майна України у відповідності до норм чинного законодавства наділений повноваженнями створювати закриті акціонерні товариства та передавати до їх статутного фонду цілісні майнові комплекси та інше нерухоме майно.
Представник відповідача-2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що створення ЗАТ «Готель «Україна» відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства України, що зокрема було підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 33/472.
Представник ЗАТ «Готель «Україна»в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд, -
Постановою Верховної Ради України № 1511-IV від 19.02.2004 року передано в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Готель “Україна”, що розташований по вул. Інститутській, 4 у м. Києві, який відповідно до законодавства України знаходився у віданні Верховної Ради України та забезпечував її діяльність.
Розпорядженням керівника Державного управління справами № 154 від 19 березня 2004 року прийнято в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс ДП «Готель «Україна».
08.06.2004 року Державне управління справами листом №01-03-01/1-1568 звернулось до Кабінету Міністрів України з пропозицією дозволити Фонду державного майна України вжити заходів щодо створення господарського товариства на основі цілісного майнового комплексу ДП “Готель “Україна”.
Дорученням Прем'єр-Міністра України від 10.06.2004р. №25610/1/1-04 направлено пропозицію до Фонду державного майна України для створення господарського товариства.
Фонд державного майна України провів конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності для визначення ринкової вартості внеску цілісного майнового комплексу ДП “Готель “Україна” з метою його внесення до статутного фонду господарського товариства, про що листом від 09.07.04р. № 10-27-9413 повідомив ДП “Готель “Україна”.
28.08.2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»звернулось до Державного підприємства «Готель «Україна»з пропозицією створити господарське товариство з метою проведення модернізації та реконструкції готелю (листом № 190/2 від 28.08.2004 року).
06.09.2004р. директор ДП “Готель “Україна” звернувся до Державного управління справами з проханням дати згоду на створення закритого акціонерного товариства з ТОВ “Комерційна компанія”.
Листом № 01-02-01/3-2443 від 08.09.2004р. Державне управління справами повідомило ДП «Готель «Україна», що не заперечує проти внесення майна підприємства до статутного фонду спільного підприємства (господарського товариства).
Наказом Фонду державного майна України № 2289 від 28.10.2004 року «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель «Україна»прийнято рішення підтримати пропозицію державного підприємства «Готель «Україна»(погоджену Державним управлінням справами Президента України) про створення ЗАТ “Готель “Україна” та вирішено виступити засновником ЗАТ «Готель «Україна»шляхом підписання Установчого договору про його створення та діяльність.
28 жовтня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»та Фонд державного майна України уклали договір про створення Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна».
Також, 28.10.2004р. Державним управлінням справами Президента України, Фондом державного майна України та ЗАТ “Готель “Україна” підписано акт № 463 приймання-передачі внеску до статутного фонду товариства, яким Державне управління справами передало Фонду державного майна України, а ФДМУ прийняв і передав до статутного фонду ЗАТ “Готель “Україна” цілісний майновий комплекс державного підприємства «Готель «Україна»на виконання Фондом зобов'язань щодо оплати акцій та згідно з договором «Про створення Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна»від 28.10.2004р.
12.11.2004 року Фондом державного майна України видано наказ № 2463, яким взято на облік належний державі пакет акцій ЗАТ “Готель “Україна”, розмір якого становить 108 504 861 (акція загальною номінальною вартістю 108 504 861 грн.), що становить 50, 0% статутного фонду товариства, а також, зазначено, що статутний фонд ЗАТ “Готель “Україна” становить 217 009 722 гривні, поділений на 217 009 722 прості іменні акції номінальною вартістю 1,0 (одна) гривня.
12.11.2004 року установчими зборами ЗАТ «Готель «Україна»прийнято рішення, викладене в протоколі № 1, про створення Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна», затвердження його статуту, розміру статутного фонду, обрання виконавчих органів товариства.
18.11.2004р. Печерською районною державною адміністрацією було зареєстровано ЗАТ “Готель “Україна”.
Відповідно до платіжного доручення № 85 від 02.02.2005 року ТОВ “Комерційна компанія” виконала свої зобов'язання за договором про створення Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна»і перерахувала на рахунок ЗАТ “Готель “Україна” 50% статутного фонду у розмірі 54 252 430, 50 грн.
Згідно ст. 31 Закону України "Про господарські товариства" у випадку коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.
Відповідно до п. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до статті 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Як вбачається з рішення Установчих зборів ЗАТ "Готель "Україна" та Статуту ЗАТ "Готель "Україна" статутний фонд товариства становить 217 009 722 гривні, який поділено на 217 009 722 прості іменні акції, номінальною вартістю 1(одна) гривня кожна.
У відповідності з актом № 463 приймання-передачі внеску до статутного фонду (капіталу) ЗАТ "Готель "Україна" від 28.10.2004 і рішенням засновників ЗАТ, цілісний майновий комплекс у вигляді об'єктів нерухомого та іншого майна: 21-но поверхова будівля готелю (літера "А"), складські нежитлові приміщення (літера "Б"), складські нежитлові приміщення (літера "В") та інші активи вартістю 19 110 000 гривень були оцінені засновниками у розмірі 108 504 861 гривня і передані Фондом державного майна України до статутного фонду товариства, що складало 50% від номінальної вартості акцій.
Тобто, засновниками ЗАТ «Готель «Україна»вимоги ст. 31 Закону України "Про господарські товариства" були дотримані, в зв'язку з чим, посилання Прокуратури міста Києва на порушення засновниками порядку створення ЗАТ "Готель "Україна" в цій частині є необґрунтованими.
Зазначений висновок суду підтверджується також рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року у справі № 33/472, яким серед іншого встановлено, що вимоги статті 31 Закону України "Про господарські товариства" ФДМУ були виконані.
Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 року у справі № 33/472, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року, було зобов'язано Державне підприємство «Готель «Україна»повернути майно вартістю 108 504 861 грн., яке було внесено Фондом державного майна України до статутного фонду ЗАТ “Готель “Україна” у відповідності з актом № 463 від 28.10.2004р., в тому числі на 21-но поверхову будівлю готелю (літера "А"), складські нежитлові приміщення (літера "Б"), складські нежитлові приміщення (літера "В"), які знаходяться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4, на користь ЗАТ “Готель “Україна”; визнано право власності за закритим акціонерним товариством “Готель “Україна” на вищезазначене майно, а також, зобов'язано Державне управління справами Президента України вжити заходів, в тому числі шляхом прийняття відповідного рішення, щодо передачі Державним підприємством “Готель “Україна” зазначеного майна закритому акціонерному товариству “Готель “Україна”.
Постановою Вищого господарського суду України № 33/472 від 09.07.2009 року рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Однак, постановою Верховного Суду України від 06.10.2009 року постанову Вищого господарського суду України № 33/472 від 09.07.2009 року в частині скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. щодо задоволення позовних вимог закритого акціонерного товариства «Готель «Україна»і направлення справи в цій частині на новий розгляд скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009р. щодо задоволення позовних вимог ЗАТ «Готель «Україна»залишено в силі; в решті постанова суду касаційної інстанції залишена без змін.
На виконання рішення суду у справі № 33/472 керівником Державного управління справами було видано розпорядження № 292 від 30.12.09р. «Про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.09 у справі № 33/472 щодо передачі майна Державного підприємства «Готель «Україна», яким зобов'язано Державне підприємство «Готель «Україна»передати ЗАТ «Готель «Україна»майно, вартістю 108 504 961 грн., яке було внесено Фондом державного майна України до статутного фонду ЗАТ «Готель «Україна»згідно з актом від 28.10.04р. № 463.
Щодо посилання Прокуратури міста Києва на перевищення Фондом державного майна України своїх повноважень при створенні ЗАТ "Готель "Україна" суд вважає за доцільне зазначити наступне:
Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року № 2558-ХП, серед основних завдань Фонду державного майна України визначено, зокрема, здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств та передбачено, що Фонд державного майна України відповідно до покладених на нього завдань бере участь у створенні спільних підприємств, до статутних фондів яких передається майно, що є державною власністю.
Стаття 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»серед основних повноважень державних органів приватизації зокрема передбачає, що державні органи приватизації виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності.
Розглянувши понятійний зміст визначення «спільних підприємств»господарський суд встановив, що відповідно до наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики "Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31.03.2004 N 59 та скасування нормативних документів" від 28.05.2004 N 97, спільне підприємство -це підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників. Також, Законом України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91р. спільне підприємство визначалось, як підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності).
Таким чином, під спільним підприємством розумілось будь-яке підприємство, яке створювалось із залученням до його статутного фонду як державної, так і іншої форми власності.
Разом з тим, у відповідності з Законом України від 04.02.1998 № 72/98-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про підприємства України" з переліку видів підприємств була виключена така організаційно-правова форма як "спільне підприємство". Замість нього було включено в перелік такий вид підприємства, як "господарське товариство".
В зв'язку з вступом в силу з 01.01.2004 року Господарського кодексу України, Закон України "Про підприємства в Україні" втратив чинність. Таким чином, з 1998 року такого виду підприємства, як "спільне підприємство" не існує, оскільки воно замінено таким видом, як "господарське товариство". Однак, норма Тимчасового положення про Фонд державного майна України з цього питання не була приведена у відповідність з чинним законодавством України.
Разом з тим, абз. 2 п. 4, абз. 15 п. 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України не були скасовані або змінені, повноваження Фонду щодо створення підприємства та передачі до його статутного фонду державного майна залишились, а вид та організаційно-правова форма підприємства не уточнювались. Тобто, зазначені повноваження Фонду державного майна України залишились і поширюються на створення різних організаційно -правових форм господарських товариств, в тому числі на створення закритого акціонерного товариства.
Отже, повноваження засновника з боку держави при створенні суб'єктів підприємницької діяльності за участю засновників різних форм власності здійснює Фонд державного майна України, як орган державного управління із спеціальним статусом, на який покладені функції розпорядження державним майном при створенні спільних підприємств, та, який має повноваження виступати у встановленому чинним законодавством порядку засновником господарських товариств (передавати до статутних фондів цих товариств державне майно, у тому числі право користування об'єктами державної власності, зокрема рухомим та нерухомим майном).
За таких обставин, господарським судом встановлено, що створення Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна»відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства України.
При прийнятті рішення господарський суд не враховує та не застосовує в якості доказу наказ Фонду державного майна України № 2695 від 05.10.2005 року «Про скасування наказів Фонду державного майна від 28.10.2004 № 2289 та від 12.11.2004 № 2463»з наступних підстав:
Наказ № 2695 від 05.10.2005 року суперечить нормам ст. 110 ЦК України, яка передбачає, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а також, в інших випадках, передбачених установчими документами або за рішенням суду; статтям 59 та 91 Господарського кодексу України, які передбачають підстави і порядок припинення діяльності суб'єкта господарювання та припинення діяльності господарського товариства; статтям 10, 11, 19 Закону України «Про господарські товариства», які передбачають права учасників товариства, обов'язки учасників товариства, порядок припинення діяльності товариства; статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»щодо порядку припинення юридичної особи.
Зазначеним наказом Фонд державного майна України фактично одноособово припинив діяльність ЗАТ «Готель «Україна», оскільки накази ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 року та № 2463 від 12.11.2004 року були рішенням Фонду про створення товариства, про участь в якості засновника, внесення своєї частки в статутний фонд.
Однак, аналіз вищевикладених правових норм свідчать про те, що такого права у Фонду державного майна України, як у одного із засновників, немає, а отже, цей наказ виданий з перевищенням його повноважень.
За таких обставин, наказ № 2695 від 05.10.2005 року «Про скасування наказів Фонду державного майна від 28.10.2004 № 2289 та від 12.11.2004 № 2463»суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, які регулюють порядок припинення юридичної особи.
У відповідності до ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Враховуючи вищевикладену правову норму, господарський суд при прийнятті рішення не застосовує наказ Фонду державного майна України № 2695 від 05.10.2005р. «Про скасування наказів Фонду державного майна від 28.10.2004 № 2289 та від 12.11.2004 № 2463»як такий, що суперечить нормам чинного цивільного та господарського законодавства України.
Також, суд вважає необґрунтованими посилання прокуратури, як на підставу для визнання недійсними договору про створення ЗАТ «Готель Україна», протоколу установчих зборів та статуту, на протиріччя між п. 3.2.1 статуту ЗАТ «Готель «Україна», в якому передбачено, що дане товариство створене шляхом реорганізації (перетворення) державного підприємства «Готель «Україна»в ЗАТ «Готель «Україна»та наказами ФДМУ № 2289 та № 2463, які посилань про реорганізацію не містять.
Як вже було встановлено судом та обґрунтовано в даному рішенні накази ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 року та № 2463 від 12.11.2004 року є рішенням Фонду про створення товариства, про участь в якості засновника та внесення своєї частки в статутний фонд та не стосувались діяльності Державного підприємства «Готель «Україна».
Також, при відхиленні посилань прокуратури на порушення норм чинного законодавства при створенні ЗАТ «Готель «Україна»судом за аналогією враховується постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», в якій передбачено, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. А підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (пункти 13, 14) .
Однак, господарським судом при розгляді справи було встановлено, що Фонд державного майна України мав повноваження на створення ЗАТ «Готель «Україна», на момент розгляду справи засновники товариства виконали свої зобов'язання, передбачені договором про створення ЗАТ «Готель «Україна», установчий договір та статут ЗАТ «Готель «Україна»відповідають вимогам чинного законодавства, а також, не було виявлено при створенні вищезазначеного товариства ні порушень прав держави в цілому, ні порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, в інтересах яких прокурор звернувся з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Прокуратури міста Києва є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л.Б.Іванова