ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/111.02.10
За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-26»
До Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
Про зобов'язання здійснити розрахунок (перерахунок) вартості послуг
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Билін Р.Г., дов. від 11.01.2010 р. б/н
Від відповідача Залерцов М.О., дов. від 01.01.2010 р. № 21
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про зобов'язання здійснити розрахунок (перерахунок) вартості послуг з водопостачання та водовідведення, наданих позивачеві відповідно до договору № 07126/4-02 від 19.12.2006 р. за період з 19.12.2006 р. по 25.05.2008 р., з використанням чинних на той час тарифів (відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.08.2002 р. № 1680).
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.
Між сторонами було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07126/4-02 від 19.12.2006 р.. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.08.2002 р. № 1680 було встановлено тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які були введені в дію з 01.09.2002 р. та були чинними до 26.05.2008 р.. Зазначене розпорядження Київської міської державної адміністрації втратило чинність 26.05.2008 р., у зв'язку з набранням чинності іншим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.1008 р. № 12/778.
Однак, у період з 19.12.2006 р. по 25.05.2008 р. відповідач, за твердженням позивача, всупереч положенням згаданого вище договору здійснював розрахунок вартості наданих послуг за тарифами, які не відповідали встановленим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.08.2002 р. № 1680, хоча застосування для розрахунку за отримані послуги будь-яких інших тарифів сторонами за договором не погоджувалось. Враховуючи те, що відповідач продовжує наполягати на оплаті наданих послуг за тарифами, що не набули чинності, позивач звернувся до суд з вказаним позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги відхилив та вказав, що акти органів місцевого самоврядування, видані в межах компетенції, а саме: розпорядження Київської міської державної адміністрації видані як акти виконавчого органу Київської міської ради, які державній реєстрації в органах юстиції не підлягають. Крім того, відповідач зазначив, що при виданні розпоряджень щодо зміни тарифів на житлово-комунальні послуги Київська міська державна адміністрація діяла як виконавчий орган Київської міської ради, оскільки стаття 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачає встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади. Відповідач зазначив, що зобов'язаний застосовувати погоджені тарифи на послуги питного водопостачання та водовідведення, встановлення яких законодавством України віднесено до меж компетенції органів місцевого самоврядування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.02.2010р.
У судовому засіданні 08.02.2010 р. оголошено перерву до 11.02.2010 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 11.02.2010 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
19.12.2006 р. між житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-26»та відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07126/4-02 (далі - Договір).
Відповідно до умов вказаного Договору відповідач зобов'язався надавати послуги з постачання питної води та прийняти від нього стічні води у систему каналізації міста Києва, а позивач зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах, визначених договором (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.2.1. Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами.
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок (розрахунок) вартості послуг з водопостачання та водовідведення за період з 19.12.2006 р. по 25.05.2008 р., наданих на підставі вищевказаного договору, з використанням чинних на той час тарифів, оскільки плату за надані за цей період послуги відповідач безпідставно нарахував на підставі тарифів, які були затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1576 в редакції від 15.12.2007 р. № 1786, № 86 від 31.01.2007 р., № 143 від 12.02.2007 р., № 640 від 30.05.2007 р., № 1127 від 28.08.2008 р.. Зазначені розпорядження, за твердженням позивача, в установленому порядку не набрали чинності та не пройшли державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
Господарським судам підвідомчі справи, визначені в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер, що підтверджується позицією Верховного Суду України в постановах від 11.05.2004 р. № 25/389 та від 29.10.2002 р..
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Судом встановлено, що зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як зобов'язання здійснити розрахунок (перерахунок) вартості послуг з водопостачання та водовідведення, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.
Так, захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій. Заявлена позовна вимога не призводить до поновлення порушеного права, оскільки дана вимога є загальною, не встановлює конкретні дії, які необхідно вчинити відповідачу, не визначає, який саме перерахунок, на яку суму необхідно провести відповідачу. Крім того, позовна вимога не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок вартості послуг розрахунок (перерахунок) з водопостачання та водовідведення, наданих позивачеві відповідно до Договору № 07126/4-02 від 19.12.2006 р. за період з 19.12.2006 р. по 25.05.2008 р. з використанням чинних на той час тарифів (відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.08.2002 р. № 1680) задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 15.02.2012 р.