ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/1902.02.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі
Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕТ»
про стягнення 5080,91 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Кіяніцина О.С.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕТ»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по Договору №2292350 від 16.03.06р., всього в сумі 5080,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009р. порушено провадження у справі.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Відповідача в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.
За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-
Згідно Договору № 2292350 від 16.03.2006р. (надалі Договір) Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»(Позивач) надавало Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕТ»(Відповідачу) телекомунікаційні послуги.
Відповідно до ст. 33, 36, 63 Закону України «Про телекомунікації»та п.п. 33, 40, 97, 108, 164, 185 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, зазначені послуги підлягають оплаті.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості, що станом на 01.08.09р. склала 4495,38 грн.
Проте, після звернення Позивача до суду з позовом, Відповідачем 21.01.10р. було погашено суму основної заборгованості по Договору, що підтверджується наданими суду банківськими виписками з рахунку Позивача, а також усно підтверджено представником Позивача в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, позивач нарахував Відповідачу та просить стягнути з нього: три відсотки річних в сумі 69,73 грн., втрати пов'язані з інфляційними процесами 288,24 грн., та згідно ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»пеню в сумі 227,56 грн.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають саме обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком пені, 3% річних та втрат від інфляції, відповідно до якого: три відсотки річних складає - 69,73 грн., втрати пов'язані з інфляційними процесами складають - 288,24 грн. та пеня складає - 227,56 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум пені, 3% річних та втрат від інфляції, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача сум: три відсотки річних - 69,73 грн., втрат пов'язаних з інфляційними процесами - 288,24 грн. та пені - 227,56 грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з Відповідача наступних сум: три відсотки річних - 69,73 грн., втрат пов'язаних з інфляційними процесами - 288,24 грн. та пені - 227,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Як зазначалось вище, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.
Оскільки суму основної заборгованості -4495,38 грн. Відповідачем було сплачено після звернення Позивача до суду з позовом, то у відповідності до ст. 49 ГПК України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем судові витрати в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕТ»(адреса реєстрації - м. Київ, вул. Потєхіна, 2; ідентифікаційний код 25272656) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської місткої філії (м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1; код ЄДРПОУ 01189910) 69 (шістдесят дев'ять) грн. 73 коп. -3% річних, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 24 коп. - втрат пов'язаних з інфляційними процесами, 227 (двісті двадцять сім) грн. 56 коп. пені, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості -4 495,38 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -15.02.2010р.