ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/304.02.10
Справа №23/3 04.02.2010
За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Еліттехкомплекс»
до1)товариства з обмеженою відповідальністю «Віптехногруп»
2)товариства з обмеженою відповідальністю «Битмаркет»
простягнення 287 472,19 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:представник Кравчук Ю.Д. (довір. від 21.08.2009 року)
від відповідача1:не з'явився.
від відповідача2:не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліттехкомплекс»звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Битмаркет»заборгованості за договором поставки №30-07/01 від 01.07.2007 року у сумі 286 472,19 грн. (у тому числі 222 395,07 грн. основної заборгованості за поставлений товар; 26 684,32 грн. пені; 31 427,58 грн. інфляційних втрат; 5 965,22 грн. 3% річних) та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Віптехногруп»1 000,00 грн. згідно договору поруки від 01.07.2007 року.
Позов обґрунтований тим, що Відповідач2 неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року порушено провадження у справі № 23/3 та призначено її розгляд на 19.01.2009 року.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з нез'явленням представників відповідачів, розгляд справи відкладався.
Ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення судових засідань були відправлені за адресами відповідачів, вказаними у позовній заяві та які відповідають місцезнаходженню відповідачів відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачами вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 04.02.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем2 було укладено договір поставки №30-07/01 від 01.07.2007 року, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач зобов'язався поставити (передати), а Відповідач2 прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Зобов'язання, що виникають з договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 7.1 договору №30-07/01 від 01.07.2007 року Відповідач2 повинен сплатити повну вартість поставленого товару протягом 21 дня з моменту поставки.
Пунктом 2.3 договору №30-07/01 від 01.07.2007 року визначено, що датою поставки товару вважається дата складання відповідної видаткової накладної. Видатковими накладними відповідно до пункту 2.1 договору №30-07/01 від 01.07.2007 року також визначаються ціна товару, його кількість, асортимент, сортамент та номенклатура.
На підтвердження факту поставки Позивачем надано суду наступні видаткові накладні:
№ Щ/8736 від 12.08.2008 року на суму 54 021,79 грн.
№ Щ/8746 від 12.08.2008 року на суму 1 724,26 грн.
№ Щ/8750 від 12.08.2008 року на суму 2 660,00 грн.
№ Щ/9313 від 26.08.2008 року на суму 11 665,97 грн.
№ Щ/9316 від 26.08.2008 року на суму 4 156,25 грн.
№ Щ/9319 від 26.08.2008 року на суму 1 296,76 грн.
№ Щ/10480 від 17.09.2008 року на суму 17 282,21 грн.
№ Щ/10484 від 17.09.2008 року на суму 65 952,48 грн.
№ Щ/10490 від 17.09.2008 року на суму 7 237,01 грн.
№ Щ/11549 від 15.10.2008 року на суму 57 398,34 грн.
Зазначені видаткові накладні скріплені печаткою Відповідача2 та підписані його представником без заперечень щодо кількості, якості чи інших недоліків отриманої побутової техніки.
Таким чином, судом встановлено, що у період з 12.08.2008 року по 15.10.2008 року Позивачем було поставлено, а Відповідачем2 прийнято відповідно до договору №30-07/01 від 01.07.2007 року побутову техніку загальною вартістю 223 395,07 грн.
Всупереч умовам договору Відповідач2 не розрахувався за отриману продукцію у визначені договором №30-07/01 від 01.07.2007 року строки.
Заборгованість Відповідача2 перед Позивачем у розмірі 223 395,07 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків №2016 за період з 12.08.2008 року по 15.07.2009 року.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої грошові зобов'язання в частині оплати отриманого товару у встановлені договором строки.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Обов'язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобов'язання (презумпція вини). Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Договором №30-07/01 від 01.07.2007 року (пункт 8.7) встановлено, що у випадку порушення грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожний день допущеного прострочення.
При здійсненні розрахунку розміру відповідної позовної вимоги Позивачем враховано вимоги пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України (розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок розміру позовної вимоги про стягнення пені і визнає його обґрунтованим. За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у визначеному Позивачем розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позовні вимоги до Відповідача1 ґрунтуються на його зобов'язаннях за договором майнової поруки від 01.07.2007 року. За цією угодою Відповідач1 зобов'язався у повному обсязі відповідати перед Позивачем за простроченими зобов'язаннями Відповідача2.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку частково або у повному обсязі. У разі порушення зобов'язання боржником, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (стаття 554 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 4 статті 559 у разі, якщо строк припинення поруки не встановлений у договорі, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Доказів своєчасного пред'явлення такої вимоги суду не надано. Таким чином, позовна вимога до Відповідача1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача2 на користь Позивача стягуються витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Битмаркет» (40030, м. Суми, Червона площа, 15, ідентифікаційний код 23641173) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еліттехкомплекс»(04111, м. Київ, вул. Щербакова, 45-А, ідентифікаційний код 35135829) 222 395,07 грн. (двісті двадцять дві тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 07 копійок) основного боргу; 26 684,32 грн. (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 32 коп.) пені; 31 427,58 грн.(тридцять одну тисячу чотириста двадцять сім гривень 58 копійок) інфляційних втрат; 5 965,22 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 22 коп.) 3% річних; 1 274,21 грн. (одну тисячу двісті сімдесят чотири гривні 21 коп.) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4.Видати наказ.
Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання рішення 08.02.2010 року