ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/71008.02.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»
до Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця»
про стягнення 47 532, 16 грн.
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Чебаненко Є.В. (довіреність № 21 від 29.01.2010р.);
від відповідача: Гудзь В.М. (довіреність № 123 від 31.12.2009р.);
В судовому засіданні 08.02.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»(надалі ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця»(відповідач) вартості нестачі вантажу в розмірі 59 687, 05 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до складеного комерційного акту К 746639/48 від 25.08.2008р. по прибуттю на станцію Ахунбабаєва, ГАЖК «Узбекистон темір йуларі»(Республіка Узбекистан) було проведено комісійне розвантаження та видача вантажу, під час якого виявлено нестача одного місця вагою 4 100 кг, при цьому у верхньому ряду контрольні дроти були ослаблені. Враховуючи такі обставини з посиланням на положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позивач просить стягнути кошти з відповідача як збитки завдані при перевезення вантажу.
Відповідачем позову не визнано, надано відзив, в якому вказано про відсутність у перевізника вини та відповідальності за нестачу вантажу, оскільки завантаження товару відбувалось самим відправником, тобто позивачем, без участі залізниці.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд , -
По здійсненому вантажоперевезенню залізничним шляхом труб металевих згідно залізничної накладної СМГ № 45377224 позивач після проведеного комісійного розвантаження та видачі вантажу звернувся до перевізника з претензією щодо відшкодування збитків в сумі недостачі яка заявлена в розмірі 57 457, 40 грн..
Згідно із п. 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
У постанові Кабінету Міністрів України від 03.04.1993р. № 246 «Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення»зазначено про приєднання Державної адміністрації залізничного транспорту України до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення і про необхідність залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України забезпечити виконання цих угод.
Нормою ст. 5 ГПК України передбачено, що порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин, яким в даному випадку є УМВС.
Відповідно до параграфу 1 ст. 30 УМВС «право предъявления иска, основанное на договоре перевозки, принадлежит тому лицу, которое имеет право заявить претензию к железной дороге. Иск может быть предъявлен только после заявления претензии в соответствии со статьей 29».
Як встановлено вище, позивач у відповідності зі ст. 29 УМВС звернувся до відповідача (Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця») із претензією № 07/617 від 03.04.2009р..
Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заявленої у позовній заяві суми збитків визнаються судом необгрунтованими виходячи з наступного.
Згідно накладної СМГС № 45377224 відправником ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб»зі станції Нікополь Придніпровської залізниці 24.07.2008р. на адресу Ферганського нафтопереробного заводу АК «Узнефтмахсулот»м. Фергана, Республіка Узбекистан було відправлено труби стальні, безшовні, гаряче деформовані вагою 54,08 тон..
Відповідно до параграфу 1 статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначеним ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від невірного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені до невідповідної графи накладної.
Як вбачається з графи 22 даної накладної, навантаження товару було здійснено відправником, що не заперечувалось представником товариства в судовому засіданні.
Також, графа 12 накладної містить визначену кількість місць «навалом», а графа 48 спосіб визначення маси «по трафарету».
На станції Ахунбабаєва, (Республіка Узбекистан) було складено комерційний акт К 746639/48 від 25.08.2008р. «про невідповідність кількості місць»згідно з яким проведено комісійне розвантаження та видача вантажу вагону № 63966873, що прибув з потягом № 3592 без супроводу, під час якого виявлено нестача одного місця-пакета № 2, в якому містилось труб сталевих 45 шт., загальною довжиною 488,6 м, діаметром 89,00 мм, загальною вагою 4 100 кг. Зазначений висновок зроблено за даними накладної, у якій кількість місць значилась 15. Також у акті вказано, що при огляді стану вантажу встановлено його рівномірне навантаження, при цьому у верхньому ряду контрольні дроти були ослаблені.
Згідно параграфу 4 статті 9 УМВС відправник зобов'язаний вказати в накладній в графі «навантажено», ким проводиться завантаження вантажу або контейнера у вагон. Якщо завантаження вантажу проводиться відправником, то він несе відповідальність за всі наслідки незадовільного навантаження.
Параграфом 3 статті 23 УМВС передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження з інших причин якості вантажу, прийнятого до перевезення, якщо вони виникли з причин, пов'язаних з навантаженням або вивантаженням вантажу, якщо навантаження або вивантаження здійснювалось відправником або одержувачем; факт навантаження вантажу відправником визначається на підставі запису, зробленого ним в накладній в графі «Навантажено»відповідно до пар. 4 ст. 9 Угоди.
Також, положеннями параграфу 6 статті 23 УМВС встановлено, що внесені відправником в накладну відомості про масу вантажу і кількості вантажних місць тільки тоді можуть бути доказом проти залізниці якщо перевірки маси вантажу була проведена залізницею, відомості про масу вантажу внесені до накладної в графу «Маса (в кг) визначена залізницею»та підтверджені нею у графі «Штемпель станції зважування, підпис»; якщо перевірка кількості місць вантажу була проведена залізницею, відомості про кількість місць вантажу внесені до накладної у графу «Відмітки залізниці»та засвідчені підписом працівника і накладення календарного штемпеля станції.
Оскільки навантаження за спірною відправкою здійснено засобами відправника, саме він несе відповідальність за всі наслідки такого навантаження, про неналежність якого свідчить часткова втрата вантажу, яка підтверджена комерційним актом. Та обставина, що вантаж прийнятий до перевезення Придніпровською залізницею без зауважень, за викладених вище обставин та норм права не створює для залізниці будь-яких зобов'язань щодо наслідків навантаження, оскільки залізниця приймає до перевезення товар у вагоні, що завантажений відправником.
Згідно із ч. 2 ст. 10 ЦК України, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Поряд із цим, ані відповідно до норми ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, ані згідно із нормою ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України немає підстав для покладення відповідальності на перевізника.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за нестачу товару на перевізника, оскільки заповнення накладної, завантаження товару у вагон відбувалось безпосередньо відправником.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -
В задоволені позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 12.02.2010