ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 серпня 2019 року № 640/9789/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
до Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про скасування постанови про накладення штрафу
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 22.05.2019р. ВП № 57560792 про накладення штрафу в сумі 10 200,00 грн.
Ухвалою суду від 08.07.2019р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність постанови про накладення штрафу, оскільки відповідач не встановив поважності причин невиконання рішення суду.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, проте надіслав належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 57560792/4, а також у супровідному листі просив слухати справу без участі представника відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали виконавчого провадження № 57560792 та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатолієвни від 01.11.2018р. відкрито виконавче провадження № 57560792 про примусове виконання виконавчого листа № 761/4200/16-а від 30.10.2018р., виданого Шевченківським районним судом міста Києва. Також вказаною постановою боржника (УПФ) було повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Відповідно до доданого до позову супровідного листа від 01.11.2018р. № 57560792/4 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305604144499 копія вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем була отримана 05.11.2018р.
15.11.2018р. ГУ УПФУ у м. Києві звернулось до відповідача з листом № 113212/07, у якому повідомлялось про неможливість виконання рішення Шевченківського районного суду у справі № 761/4200/16-а з огляду на подання апеляційної скарги, а також вважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року.
05.12.2018р. відповідачем винесено позивачу вимогу державного виконавця щодо виконання рішення суду у справі № 761/4200/16-а.
А 18.12.2018р. відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,000 грн. за не виконання рішення суду у справі № 761/4200/16-а, яку було отримано відповідачем 21.12.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0305610253143.
09.04.2019р. відповідачем винесено позивачу повторну вимогу державного виконавця щодо виконання рішення суду у справі № 761/4200/16-а, яку було отримано відповідачем 11.04.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0305610409178.
24.09.2019р. позивачем було надіслано відповідачу лист № 86688/07, в якому повідомлялось, що юридичним відділом ГУ УПФУ у м. Києві матеріали виконання рішення суду у справі № 761/4200/16-а передані до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій.
22.05.2019р. відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,000 грн. за не виконання рішення суду у справі № 761/4200/16-а.
Крім того, 22.05.2019р. відповідачем було винесено подання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ГУ УПФУ у м. Києві.
Вказана постанова прийнята на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки станом на 22.05.2019р. рішення суду у справі № 761/4200/16-а не виконано та будь-якої інформації щодо стану виконання даного рішення суду боржником не надано.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту також - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2, п. 22 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Згідно з п. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Згідно з ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» убачається, що державному виконавцю надано право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Такі випадки передбачені, зокрема, статтями 63, 75 вищезазначеного Закону, відповідно до яких державний виконавець накладає штраф на боржника у разі невиконання ним без поважних причин рішення суду, а у випадку повторного невиконання боржником такого рішення - штраф у подвійному розмірі.
Судом установлено, що державним виконавцем прийнято виконавчий лист № 761/42000/16-а від 30.10.2018 до виконання на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження № 16502 від 30.10.2018.
Надалі, державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, яку, в порядку, передбаченому ст. 28 Закону № 1404 направлено супровідним листом № 57560792/4 до стягувача та боржника. У постанові про відкриття виконавчого провадження, з огляду на немайновий характер рішення, яке підлягає виконанню, відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону № 1404, державним виконавцем встановлено строк боржнику на виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Ураховуючи те, що боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 05.11.2018 (не заперечується сторонами та вбачається з листів позивача), слід дійти висновку, що строк для самостійного виконання рішення суду боржником, встановленим державним виконавцем, розпочинається 05.11.2018, а останнім днем спливу цього строку є 16.11.2018 (ураховуючи, що відповідно до Закону № 1404 до десятиденного строку слід включати тільки робочі дні).
Отже, у встановлений законодавством строк Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надало державному виконавцю повідомлення та відповідні докази на підтвердження виконання судового рішення, з огляду на що, 18.12.2018 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення у розмірі 5100 грн.
Щодо посилання ГУ УПФУ у м. Києві у листі від 15.11.2018р. № 113212/07 на подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2018р. у справі № 761/4200о/16-а, у зв'язку з чим, на думку позивача, вказане рішення суду не набрало законної сили, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи виконавчого листа № 761/4200/16-а від 30.10.2018р., рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2018р. у справі № 761/42000/16-а набрало законної сили 28.09.2018р., а відтак підлягало обов'язковому виконанню.
Як уже зазначалось раніше, 25.04.2018 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 86688/07 (вх. № 6817), яким повідомлено про те, що з метою виконання рішення суду, матеріали передані на виконання до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким безпосередньо здійснюється виконання рішення суду. Крім того, наголошено про подальше інформування про виконання рішення суду.
Тобто, даним листом державного виконавця було повідомлено про хід виконання рішення суду, проте у ньому не містилось доказів здійснення перерахунку та виплати пенсії стягувача, та/або інших доказів на підтвердження повного виконання рішення суду.
Лише 30.05.2019, вже після винесення спірної постанови, до відповідача надійшов лист № 114668/07 від 28.05.2019 (вх. № 8982) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .. Сума доплати за період з 21.06.2006 по 31.12.2007 в сумі 34929,22 грн. буде здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» від 22.08.2018.
Проте, до даного листа не було додано жодного доказу на підтвердження повного виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28.08.2018р. у справі № 761/42000/16-а.
Зважаючи на відсутність у державного виконавця доказів повного виконання рішення суду у ВП № 57560792 станом на дату винесення спірної постанови, 22.05.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Маховою Д.А. прийнято постанову про накладання штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні ВП № 57560792 щодо примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду у справі № 761/42000/16-а, виданого 30.10.2018.
Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали (зокрема, матеріали виконавчого провадження) суд дійшов висновку про ненадання позивачем достатніх та належних документальних доказів на підтвердження обставин проведення перерахунку пенсії стягувачу у виконавчому провадженні. У надісланих до відповідача листах Головне управління загалом зазначило про проведення перерахунку пенсії стягувачу та те, що виплата різниці пенсії на виконання рішення суду за період за період з 21.06.2006 по 31.12.2007 в сумі 34929,22 грн. буде здійснена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.
Водночас, відомості про склад та конкретний розмір перерахованої пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві державному виконавцю не повідомило.
Таким чином, суд вважає, що на підставі наданих боржником (позивачем) документів, державний виконавець не мав змоги та обґрунтованих підстав зробити висновки про повне виконання боржником рішення суду.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Махова Д.А. при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі та в межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій