Справа № 420/4414/19
20 серпня 2019 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №2540/3203/18 у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741, адреса: вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091) про визнання протиправною та скасування постанови, -
23 липня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у якому позивачка просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню №56139000 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 595 886,90 гривень.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати недоплаченого судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 5190 (п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 46 коп..
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ, та призначено судове засідання на 20.08.2019 року.
16.08.2019 року за вх..№29382/19 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №2540/3203/18. В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду розглядається справа №2540/3203/18, предметом якої є визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні про стягнення виконавчого збору. Оскільки Верховним Судом у складі різних палат надавались різні тлумачення спірних правовідносин, саме позиція Великої Палати, на думку представника позивача, остаточно визначить нормативне регулювання спірних правовідносин, у зв'язку із чим провадження у даній справі підлягає зупиненню на пвдстві п.5 ч.2 ст.236 КАС України.
У судове засідання 20.08.2019 року сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно. Від представника позивача 20.08.2019 року надійшла заява про розгляд клопотання про зупинення провадження за її відсутності.
Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання представника позивача про зупинення провадження у порядку письмового провадження, а за результатом розгляду клопотання дійшов наступного.
Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення суми виконавчого збору з підстав невчинення державним виконавцем жодних дій щодо виконання рішення суду та фактичного добровільного виконання рішення самим боржником, що стало підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2019 року прийнято до розгляду справу № 2540/3203/18 за позовом ОСОБА_5 до Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Універсал банк», про визнання дій неправомірними та скасування постанови.
У даній ухвалі зазначено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 січня 2019 року відкрив касаційне провадження у справі №2450/3203/18, а ухвалою від 26 квітня 2019 року передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду послався на те, що при вивченні судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах було виявлено їх різне застосування й тлумачення судами касаційної інстанції різної юрисдикції.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі №808/3791/16 дійшов висновку, що частини перша та друга статті 27 Закону № 1404-VIII установлює загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Частина третя статті 40 Закону № 1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальніправила, встановлені частинами першою та другою статті 27 цього Закону, застосовуватися не можуть. До того ж суд касаційної інстанціїзауважив, що стягувач звернувся із заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, у зв'язку з чим настають наслідки, які передбачені частиною третьою статті 40 цього Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому норми статті 27 Закону України № 1404-VIII містять вичерпний перелік підстав та умов, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13 дійшов висновку, що відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII та розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802), виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 Закону № 1404-VIII, у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута боржнику. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум, а також визнав помилковими доводи скаржника про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції частин першої та другої статті 27, частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, дійшов до висновку, що законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми. При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц дійшов аналогічних висновків щодо застосування частини другої статті 27, частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII як і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13.
Тобто, в межах справи №2540/3203/18 відбувається розгляд правовідносин, які є подібними тим, що розглядаються у справі №420/4414/19. Більше того, розгляд даної справи направлений на узагальнення судової практики зі спірних правовідносин та має на меті формування єдиного висновку щодо застосування норм ст.27, 40 Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Таким чином, оскільки правовідносини є подібними, суд вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду матимуть значення для правильного вирішення справи №420/4414/19, у зв'язку із чим клопотання представника позивача про зупинення провадження підлягає задоволенню, а провадження у даній справі - зупиненню.
Згідно ч.4 ст.236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст.4, 236, 243, 248, 250, 256, 291 КАС України, суд, -
Клопотання представника позивача - задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 420/4414/19 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741, адреса: вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091) про визнання протиправною та скасування постанови до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідно до ч.1 ст. 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому положеннями ст.256 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян