№2-68/10
02 березня 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі :
головуючої судді Зайцевої С.А.
при секретарі Язикової А.М.,Солодовник О.В.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_4
за участю представника відповідачів ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_6,3-ї особи КП ЖЕК № 7 Пролетарського району м.Донецька,орган опіки та піклування виконавчого комітету Пролетарської районної у м.Донецьку ради “ про визнання осіб такими,що втратили право користування жилим приміщенням ”,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання їх такими,що втратили право на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування свого позову позивач вказав,що відповідачі до 1999 року мешкали у спірній квартирі та після розірвання шлюбу позивача з відповідачкою ОСОБА_3, відповідачка разом з дітьми переїхала мешкати на постійне місце проживання до своєї матері - у будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку,де і мешкають по теперішній час. Будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку належить відповідачці ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування від 21.06.2003 року. З 1999 року відповідачі жодного разу не приходили до спірної квартири,їхні речі у квартирі відсутні,оплату за комунальні послуги не проводять. Тому просив визнати відповідачів такими,що втратили право користування жилим приміщенням квартирою 7 у будинку 2 по вулиці Шахтна у м.Донецьку ,як таких,що відсутні у ній понад шість місяців без поважних причин .
У судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги щодо визнання відповідачів такими,що втратили право користування жилим приміщенням та просив їх визнати такими ,що втратили право на житло у квартирі АДРЕСА_2 ,у зв*язку з відсутністю останніх понад шість місяців. Приблизно восени 1999 року відповідачка, забравши дітей, пішла мешкати за іншою адресою - до своєї матері у будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку, та через місяць він змінив замки на вхідних дверях. Відповідачка забрала тільки свої речі та протягом усього часу не вселялася до спірної квартири, на неї не претендувала,до правоохоронних органів або до суду з позовами не зверталася. Під час звернення ним до суду 29 травня 2009 року відповідачка ОСОБА_3 користуючись його відсутністю та тим,що у спірній квартирі нікого не було, разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 зламала замки на вхідних дверях у спірну квартиру та самовільно вселилася у неї. У той же день змінила замки на вхідних дверях,через що він з теперішньою дружиною не може користуватися спірним житлом.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі підтримав позовні вимоги щодо визнання відповідачів такими,що втратили право користування спірним жилим приміщенням,просив задовольнити позовні вимоги,оскільки з 1999 року по травень 2009 року відповідачі не мешкали у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців .Протягом тривалого часу вони не заявляли вимог щодо свого вселення у спірну квартиру, речі відповідачів відсутні,поділу майна після розірвання шлюбу не відбувалося,та відповідачі добровільно покинули спірне житло та мешкали за іншою адресою.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала,пояснюючи,що шлюб з відповідачем був розірваний через зловживання відповідачем спиртними напоями ,та відповідач влаштовував у сім*ї сварки та скандали. Через неможливість спільного проживання вона пішла мешкати до своєї матері з дітьми у будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку та, приблизно, у квітні 2000 року позивач зміняв замки на вхідних дверях та ключів від спірної квартири не надавав. Через поведінку позивача, його численні бійки, вона не турбувала його. Донька постійно просила у позивача ключі від спірної квартири,але ж він відмовляв їй. Коли пішла до своєї матері, забрала тільки речі свої та дітей. Усе спільно нажите майно залишилося у спірній квартирі,у позивача залишилася у користуванні спільно придбана машина. Питання щодо поділу майна не ставилося,так як сподівалася на примирення з позивачем. З неповнолітніми дітьми у позивача відношення не склалися. У період з 2003 року по 2005 рік син ОСОБА_6 перебував у армії, та у 2008 році сина було засуджено за ст. 286 ч.2 КК України, та на теперішній час він відбуває покарання в КВК-29. Тільки неповнолітня донька ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 мала можливість інколи спілкуватися з батьком - позивачем по справі - та приходила до нього в гості,але ж позивач ніколи не пропонував їй вселитися та мешкати у спірній квартирі та не надавав ключів,так як увесь час влаштовував своє особисте життя. Оскільки з сином ОСОБА_7 у позивача були конфлікти, позивач з сином не спілкувався, навіть тоді,коли трапилася біда, та син у серпні 2007 році потрапив у ДТП .Позивач постійно провокував сина на бійки. Будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку за договором дарування від її матері був оформлений на неї, та, оскільки після скоєння сином ДТП виникли великі матеріальні затрати , вона була змушена за згодою своїх близьких оформити кредитний та іпотечний договір № 38-07/29від 22.11.2007 року з ЗАТ ”Донгорбанк”, а потім продати будинок,та фактично залишитися без даху з дітьми. Протягом тривалого часу з позивачем вели розмову щодо приватизації спірної квартири та вселення в неї , але ж чули завжди відмову. 29 травня 2009 року вона з неповнолітньою донькою вселилися у спірну квартиру,зламавши замінені замки позивачем, та ключі від квартири намагалися передати позивачу,але ж він відмовлявся їх отримати,так як тривалий час у спірній квартирі не мешкав сам та мешкав за місцем мешкання своєї нової дружини по вулиці Октября у м.Донецьку. З донькою вселилися у спірну квартиру,яка була запущена та знаходилася у нежилому стані. Вона провела ремонтні роботи,замінила водопровід, труби, унітаз. Вона сплачувала увесь цей час комунальні послуги. Позивач до спірної квартири з цього часу не входив , приходив тільки погодувати собаку та пояснював,що він прийде тільки з рішенням суду, щоб їх виселити. У січні 2008 року вона зверталася до суду з позовом про вселення та зміну договору найму жилого приміщення. У 2003 році, коли син перебував в армії, позивач також намагався визнати їх такими,що втратили право користування спірним жилим приміщенням. Протягом усього часу були спроби з боку позивача якось позбавити її та дітей права на житло у спірній квартирі,але ж проходив час,позивач знову влаштовував своє життя та заспокоювався.
У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні позову у зв*язку з тим,що протягом усього часу позивачем чинилися перешкоди у користуванні спірною квартирою, у 2000 році відповідачка ОСОБА_3 через поведінку позивача,через бійки та скандали пішла зі спірної квартири з двома неповнолітніми дітьми,та через місяць позивач змінив замки на вхідних дверях спірної квартири та ключів не надавав. Усе спільно нажите майно залишилося у спірній квартирі, відповідачка взяла тільки особисті речі свої та дітей. У 2003 році, коли сина сторін забрали служити у армію, позивач намагався визнати їх такими,що втратили право житло,так як протягом усього часу доля дітей його не цікавила,бо і сам позивач у спірній квартирі не мешкав. Відповідачка сплачувала комунальні послуги за спірну квартиру та, коли трапилася біда з сином, за згодою родини продала будинок , який отримала від своєї матері , та на теперішній час відповідачка з дітьми іншого житла не має.
У судовому засіданні неповнолітня відповідачка ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, позов не визнала , повністю підтримала пояснення своєї матері ОСОБА_3,пояснюючи,що дійсно у позивача її батька були конфлікти з сином - її братом - ОСОБА_5. Позивач бив ОСОБА_5. Протягом тривалого часу вони вели переговори з батьком щодо спірної квартири. У неї були наміри мешкати у спірній квартирі,але ж через велику кількість жінок у житті батька , вона не змогла перебувати у спірній квартирі. Приходила до батька у гості,та очікувала його,коли просила батька - позивача по справі - надати ключі від спірної квартири,він відмовляв та казав,що їй ключі не потрібні , у зв*язку з тим,що вона мешкає з мамою. У травні 2009 року вони з мамою вселилися у спірну квартиру, намагалися батькові віддати ключі,але ж він залякував їх судами. Коли вселилися з мамою у спірну квартиру,то вона була нежила,бо позивач мешкав зі своєю новою дружиною за іншою адресою. Просила відмовити у задоволенні позову,оскільки з мамою та братом іншого житла не мають та залишаються без даху .
У судове засідання відповідач ОСОБА_6 не з*явився,належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, на теперішній час перебуває у КВК-29 Полтавської області,просив справу розглянути у його відсутності. Надіслав суду пояснення,відповідно яких позовні вимоги не визнав, та пояснив,що у спірній квартирі АДРЕСА_3 вони мешкали сім*єю до 1999 року. Після розірвання шлюбу батьків вони переїхали мешкати у будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку,який на той час належав бабусі, у зв*язку з тим,що з батьком -позивачем по справі - неможливо було проживати,який також застосовував до них фізичну силу. При переїзді до будинку бабусі забрали тільки особистий одяг, взуття. Усе спільне нажите батьками майно залишилося у спірній квартирі. Позивач не пускав їх у спірну квартиру, змінив замки на вхідних дверях. З червня 2009 року мати втратила право власності на будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку та на теперішній час вони іншого житла не мають. (арк..с.50-51,160).
У судове засіданні представник 3-ї особи органу опіки та піклування Пролетарської районної у м.Донецьку ради не з*явився, належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, надали суду заяву про можливість розгляду справи у відсутності представника (арк..с.73)
У судове засідання представник КП ЖЕК № 7 Пролетарського району м. Донецька не з*явився,належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи,надали суду заяву про можливість розгляду справи у відсутності представника (арк..с.27,33).
Суд,заслухавши пояснення учасників судового розгляду,свідків,дослідивши матеріали справи,вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_6 “ про визнання осіб такими,що втратили право користування жилим приміщенням “ не обґрунтованим та таким,що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу ,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.
Відповідно вимог ч.2.ст.59 ,ст.60 ЦПК України обставини справи,які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов*язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі,виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім*ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.Якщо наймач або член його сім*ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців,цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем,а в разі спору-судом.
Відповідно ст.72 ЖК України визнання особи такою,що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки,провадиться у судовому порядку.
У судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.09.1983 року. Від шлюбу мають двох дітей : сина ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_4 Павліну,ІНФОРМАЦІЯ_1 .Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 17.03.2000 року ОСОБА_4 розірвали шлюб,про що відповідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу Пролетарським відділом РАЦС м.Донецька 23.08.2000 року,зроблено актовий запис № 308 (арк.с.9-10).
З копій виписки лицевого рахунку, рішення виконавчого комітету Пролетарської районної у м.Донецьку ради від 30.09.2009 року № 450/6 вбачається,що ОСОБА_1 було визнано наймачем за договором найму жилого приміщення на квартиру АДРЕСА_4 його матері ОСОБА_8,яка померла,актовий запис № 374 від 21.03.2005 року, та у квартирі залишився мешкати син ОСОБА_1 складом сім*ї 4 чоловіка та позивачу надано згоду на переоформлення лицевого рахунку. ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований у спірній квартирі з 05.07.1983 року, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4 з 11.01.1985 року,ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5 з 06.02.2001 року та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_6 з 14.10.2008 року (арк.с.7,81,108,109 ).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надані наступні докази:
- копія відповіді від 10.04.2009 року № 1-532 КП БТІ м.Донецька про належність на праві власності домоволодіння 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку Кутарській ОСОБА_9 ,на підставі договору дарування від 21.06.2003 року.(арк..с.6);
- ксерокопія акту обстеження житлово-побутових умов від 20.11.2008 року ,відповідно якого убачається,що у спірній квартирі АДРЕСА_2 при обстеженні встановлено,що на той час у спірній квартирі мешкає позивач ОСОБА_1 та його дружина,яка перебуває з ним у цивільному шлюбі ОСОБА_10,відповідачі у спірній квартирі зареєстровані,але ж не мешкають з 1999 року по теперішній час,їх особистих речей в квартирі немає (арк..с.8);
- ксерокопії актів про немешкання без дати,складені головою комітету мікрорайону шахти” №6 Красная Звезда” ,відповідно яких зазначено про немешкання відповідачів у спірній квартирі з 1999 року та відсутність речей ОСОБА_3 та дітей (арк..с.11-12);
- відповідь від 15.12.2009 року № 791 КЛПЗ міської лікарні № 11 м.Донецька, відповідно якої ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5 за переписом міської лікарні № 11 значаться за адресою: 83041 м.Донецьк, вулиця Савіної будинок 5 (арк..с.75);
- відповідь Донецької загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 133 від 25.11.2009 року, відповідно якої убачається,що ОСОБА_4 Павліна,ІНФОРМАЦІЯ_6 ,дійсно навчалася у зазначеній школі у період з 01.09.1999 року по 24.06.2009 року та за період навчання у школі ОСОБА_4 мешкала з 1999 року по 2002 рік у квартирі АДРЕСА_5 та з травня 2002 року по 2009 рік по вулиці Савіної у будинку 5 (арк..с.76);
- копія договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 11.09.2008 року , укладеного ОСОБА_1 про розстрочку погашення заборгованості з квартирної плати ,що утворилася станом на 01.09.2008 року у розмірі 1551 грн.17коп.(арк..с.82) та ксерокопії квитанції про сплату комунальних послуг за період 2007 р. по 2009 р.(акр.с.83-97);
- ксерокопія довідки від 10.12.2009 р. № 1895 відокремленого підрозділу шахти “ Бутівська” Державного підприємства “Макіїввугілля” ,відповідно якої убачається,що із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно утримуються аліменти у розмірі 25% на користь ОСОБА_3 та перераховуються за адресою будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку (арк..с.98);
- копію вироку Пролетарського районного суду м.Донецька від 08.09.2008 року про засудження ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_2, за ст.286ч.2 КК України,відповідно якого убачається,що ОСОБА_6 мешкав за адресою : м.Донецьк,вул.Савіна буд..5,зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_7 буд.2.кв.7.(арк..с.99).
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_11 суду показав,що є сусідом ОСОБА_6 ,з травня 2008 року пішов на пенсії,знає про те,що у 1999 році ОСОБА_3 з дітьми після розлучення з ОСОБА_1 пішла мешкати до своєї матері,і з цього часу до спірної квартири не навідувалася. Дійсні причини йому невідомі, бачив тільки, як приходила до спірної квартири до позивача донька ОСОБА_4,але ж скільки часу проводила у квартирі ,чи відкривала дитина двері своїми ключами, він не знає. Про зміну замків йому нічого невідомо. До квартири доступу він не мав та не знає, чи є у квартирі спільне майно сторін . Взимку 2008-2009 р. ОСОБА_1 пішов мешкати до нової дружини, оскільки там кращі умови для життя та тепло . У травні 2009 року відповідачка з донькою заселилися у спірну квартиру.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала,що вона не знає причин,чому відповідачка з дітьми не живе у спірній квартирі . Про відношення позивача з дітьми їй також нічого невідомо,з якої причини позивач не спілкувався з дітьми, їй також невідомо.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показала,що часто приходила до спірної квартири ще до розлучення подружжя ОСОБА_1. ОСОБА_1 бив сина,у сім*ї постійно були сварки та бійки,та вона вже бачила наслідки цього - синці . Відповідачка через поведінку позивача була змушена піти до матері,взявши тільки особисті речі свої та дітей,але ж протягом усього часу відповідачка ОСОБА_3 сподівалася ,що відношення позивача зміниться, та намагалися вирішити усі питання мирним шляхом. Усі речі спільно нажиті -
предмети меблів, обіходу залишилися у спірній квартирі. У подружжя був автомобіль,який після розлучення залишився у позивача. Позивач змінив замки на вхідних дверях квартири та ключів не надавав ані дітям,ані відповідачці. Можливості мешкати у спірній квартирі позивач відповідачам не дав. Син сторін прийшов з армії та позивач не бажав спілкуватися з сином та донькою, і не намагався змінити своєї поведінки ,сплачував тільки аліменти та влаштовував своє особисте життя .У травні 2009 року відповідачка з донькою вселилася разом з міліцією ,та спірна квартира була у запущеному ,нежилому стані. Відповідачка намагалася надати позивачу ключі від спірної квартири,але ж він їх викинув та відмовився отримати,та пішов з квартири.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14,свідок ОСОБА_15, дали суду аналогічні показання,показанням свідка ОСОБА_13
Згідно досліджених у судовому засіданні доказів убачається,що у травні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зверталися до Пролетарського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області з заявами про прийняття мір щодо перешкод у користуванні квартирою 7 у будинку 2 по вулиці Шахтна у м.Донецьку відповідачам ОСОБА_3 та прийняття мір до ОСОБА_3,ОСОБА_6,ОСОБА_4,які намагаються вселитися у спірну квартиру ,про що свідчать постанови про відмову у збудженні кримінальної справи по заявам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 17.05.2009 року та від 19.11.2008 року (арк..с.77-80).
Згідно копії ухвали Пролетарського районного суду м. Донецька від 12.02.2009 року вбачається,що ОСОБА_3 зверталася до ОСОБА_1 з позовною заявою “ про вселення та зміну умов договору найму житлового приміщення ”,вказана позовна заява повернута ОСОБА_3 та вважається неподаною (арк..с.110-111).
Згідно копії договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 07.11.2008 року вбачається, що ОСОБА_3 уклала договір про реструктуризацію заборгованості по сплаті за вивезення сміття,яка виникла станом на 01.11.2008 року у розмірі 269грн. та погашення заборгованості з квартирної плати станом на 01.11.08 р. у розмірі 1122 грн.55коп, по спірній квартирі (арк..с.115-116) .Згідно ксерокопій квитанцій по сплату комунальних послуг убачається,що відповідачка ОСОБА_3 проводить оплату за квартплату та вивіз ТПС у розмірі 500грн. та 120 грн. 10.11.2008 року (арк..с.113-114) та з 25.05.2009 року оплату за листопад 2008 р. грудень-травень 2008 року 11.07.2009 року сплачує борг за водопостачання у розмірі 610грн.31 коп.,з червня 2009 року проводить оплату за користування електроенергією (арк..с.126,127-138).
Згідно відповіді КП БТІ м. Донецька від 17.02.2010 року вбачається,що будинок 5 по вулиці Савіної у м.Донецьку за договором купівлі-продажу від 02.06.2009 року за реєстровим № 2-1032 зареєстрований за ОСОБА_16 та право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у КП БТІ не зареєстровано (арк..с.152).
Згідно вироку Пролетарського районного суду від 08.09.2008 року,який набрав законної сили ,відповідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 02.12.2008 року ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2 засуджений за ст.286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки (арк..с.42,99-107) та прибув для відбування міри покарання в Крюковську виправну колонію Полтавської області (№ 29) 18.02.2009 року.
У пункті 10 та 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року (із змінами,внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.19898 року,№ 13 від 25.12.1992 року,№ 15 від 25.05.1998 року) “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” зазначено,що у справах про визнання наймача або члена його сім*ї таким,що втратив право користування жилим приміщенням(ст71 ЖК),необхідно з*ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні,у осіб,які потребують догляду,внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім*ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.06.2009 року “ Про застосування норм цивільного процесуального законодавства,що регулюють провадження у справі до судового розгляду» , зокрема у позивача суд повинен з*ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач),підставу позову(чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги(який спосіб захисту права він обрав).
З*ясовуючи вимоги позивача та фактичні обставини справи,що наведені у заяві,та зазначені і обґрунтовані позивачем,суд приходить до висновку про те,що позивачем не доведено фактичних обставин справи,а саме того,що відповідачі без поважних причин не мешкають у спірній квартирі.
Так, позивач ОСОБА_1 і сам у судовому засіданні пояснив, що після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_3,яка з дітьми пішла мешкати до своєї матері по вулиці Савіної у будинок 5 у м.Донецьку ,десь у восени 1999 року він через місяць змінив замки на вхідних дверях квартири ,та ключів від спірної квартири відповідачам не надав. Цей факт у судовому засіданні підтвердили відповідачі та допитані свідки ОСОБА_13,ОСОБА_14,ОСОБА_15
Суд критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_11,ОСОБА_12 , оскільки їм з достовірністю невідомо, про стосунки ОСОБА_3 та про вчинення перешкод з боку позивача щодо користування спірною квартирою.
Крім того,свідок ОСОБА_11 і сам пояснив,що відповідачка неповнолітня дитина ОСОБА_4 приходила до спірної квартири до батька - позивача по справі -, але ж чи мала вона доступ до спірної квартири йому не відомо. Відповідач і сам у судовому засіданні не оспорював того факту,що дійсно не знаходив спільної мови з дітьми,та навіть дочці ОСОБА_17,яка приходила до спірної квартири та очікувала під дверима, батько ключів не надавав.
Ствердження позивача про те,що відповідачі усунулися від оплати комунальних послуг ,спростовуються наданими та оглянутими у судовому засіданні квитанціями про оплату комунальних послуг відповідачкою ОСОБА_3
Крім того ,позивач у судовому засіданні і сам не заперечував факту проведення реєстрації у спірній квартирі АДРЕСА_5 доньки ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 14.10.2008 року та сина ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5 саме у той час,як стверджує позивач вони покинули спірне жиле приміщення .
Суд не приймає до уваги надані та досліджені акти про немешкання відповідачів у спірній квартирі ,так як вони стосуються тільки відсутності особистих речей відповідачів,які і самі пояснювали,що брали з собою тільки особисті речі , та ще раз підтверджують неможливість немешкання відповідачів у спірній квартирі через те,що у спірній квартирі ,згідно акту від 20.11.2008 року ,мешкає позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_10 (арк..с.8).
Зміни підстави позову у судовому засіданні не було,тому суд, у повному обсязі дослідивши обставини справи ,приходить до висновку про те,що позивачем не доведено факту немешкання відповідачів без поважних причин.
Насамперед, відсутність відповідачів у спірній квартирі підтверджується вчиненням перешкоди з боку позивача у користуванні спірною квартирою , крім того намагаючись тривалі часи вирішити питання щодо спірної квартири ,відвідування спірної квартири донькою позивача ОСОБА_4, яка намагалася від батька отримати ключі ,свідчить про те,що не було втрати зв*язку у відповідачів зі спірною квартирою, та усі з*ясовані у судовому засіданні дії відповідачів підтверджують їх відношення до спірної квартири як до свого постійного місця мешкання, тому вважає причини відсутності відповідачів поважними та приходить до висновку про необхідність відмовлення ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного , керуючись ст.ст.71,72 ЖК України, ст.ст.10,11,212,213,214,218 ЦПК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, 3-ї особи КП ЖЕК № 7 Пролетарського району м.Донецька,орган опіки та піклування виконавчого комітету Пролетарської районної у м.Донецьку ради “ про визнання осіб такими,що втратили право користування жилим приміщенням - квартири АДРЕСА_2 “ відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами повністю або частково в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м.Донецька.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення,апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,якщо скарга буде подана у строк,встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) Зайцева С.А.
КОПІЯ ВІРНО : РІШЕННЯ СУДУ НЕ НАБРАЛО ЗАКОННОЇ СИЛИ.
СУДДЯ : СЕКРЕТАР :