№2-567/10
15 лютого 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі :
головуючої судді Зайцевої С.А.
при секретарі Солодовник О.В.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю представника позивачки ОСОБА_2
за участю відповідача ОСОБА_3
за участю представника 3-ї особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,3-я особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Пролетарської районної у м.Донецьку ради “ про позбавлення батьківських прав “ ,-
04.12.2006 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ,вказавши,що з 27.02.1993 року з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі.Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 19.02.2003 року шлюб з відповідачем розірвано.Від спільного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2 з відповідача були стягнуті аліменти,але ж протягом 10 місяців відповідач їх не сплачував та загальна сума заборгованості становила 1500 грн.У 1997 році відповідача було засуджено за ст.ст.142 ч.2,86 ч.1.,42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та у 2001 році звільнено, згідно з Законом України”Про амністію”.Від моменту затримання та до теперішнього часу відповідач з дітьми спільно не мешкає та не спілкується,своїх обов*язків з виховання та утримання дітей уникає.Вихованням та утриманням,а також питаннями,що стосуються освіти,інтелектуального розвитку,відпочинку,лікування дітей, позивачка займається особисто.Самоусунення батька дітей від виконання своїх батьківських обов*язків,його відверту незацікавленість у подальшій долі дітей,відсутність будь-якої фінансової або, принаймні, моральної допомоги з боку відповідача,а також його кримінальне минуле,пов*язане зі скоєнням тяжкого злочину,та на протязі багатьох років ведення асоціального способу життя,позивачка вважає небажаним і, навіть, небезпечним для майбутнього дітей,тому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1500 грн.
У судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, просила позбавити відповідача батьківських прав. Підтримала доводи, викладені у позовній заяві ,пояснюючи,що як з 2001 року ,так і з дня винесення ухвали Апеляційним судом Донецької області від 08.08.2007 року,про залишення рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 17.05.2007 року без змін, так і по теперішній час ,відповідач практично не цікавився життям та долею дітей: не вітав з днями народження,не дарував, до цього свята та взагалі, подарунки,не возив нікуди відпочивати,не ходив до школи,не цікавився навчанням та успіхами дітей,не купував одяг,взуття,необхідні предмети до школи,не цікавився здоров*ям дітей,не приймав участі у їх лікуванні,не приїздив хоча б епізодично до дітей у гості тощо. Влітку 2005 року дітей до себе у гості на один місяць забрав дідусь - батько відповідача - але ж особистого бажання поспілкуватися з дітьми,вивезти їх кудись на відпочинок, відповідач ніколи не виказував. Дійсно, дідусь дітей-батько відповідача - цікавиться життям дітей .Влітку 2009 року діти їздили до дідуся,оскільки він захворів,та там мала місце зустріч дітей з відповідачем. Протягом усього часу дідусь дітей,який мешкає у Луганський області надсилав дітям аліменти електронним переказом .Після постановлення попереднього рішення суду про позбавлення батьківських прав відповідача виплата була припинена та протягом 2,5 років ніяких переказів на утримання дітей не надходило. Восени 2009 року на прохання батька відповідача,який посилався на те,що є заборгованість по аліментах та держвиконавці за місцем реєстрації відповідача проводять певні примусові дії ,турбують саме його - особу похилого віку , вона відмовилася від аліментів,та державні виконавці повернули їй виконавчий лист. Сума аліментів , які надходили саме від дідуся дітей,а не від відповідача, у розмірі 100-150 грн. не була значною , та питання щодо її відмови від отримання цих коштів було вирішено також і з дітьми. Перешкод у спілкуванні з дітьми вона відповідачеві не чинила,вважає,що він сам ухиляється від виконання батьківських прав та обов*язків , та не має ніякого бажання спілкуватися з дітьми.З моменту 2001 року по теперішній час поведінка відповідача щодо дітей не змінилася.
У судовому засіданні представник позивачки,що діє за довіреністю ОСОБА_2 ,підтримав позовні вимоги позивачки щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей.Тривалий час з 2001 року ,так і після постановлення ухвали Апеляційним судом Донецької області 08.08.2007 року,про залишення без змін рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 17.05.2007 року, відповідач не намагався змінити свою поведінку відносно дітей,жодних спроб щодо спілкування та виховання дітей за весь час з боку відповідача не було.Участі у вихованні дітей він не приймав , та не приймає по теперішній час. Життям,здоров*ям, навчанням дітей не цікавився та не цікавиться.За останні роки,навіть коли справу було скеровано на новий розгляд , спроб з боку відповідача відносно виховання,оздоровлення, утримання дітей не було.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав,поясняючи,що спілкуватися з дітьми йому ніщо не заважало, але у 2006 році від одружився, від шлюбу народилася дитина,дружина була у відпустці по догляду за дитиною,були проблеми з роботою,а потім часті відрядження, тому він не мав достатньо часу на спілкування з дітьми. Доказів того,що позивачка перешкоджала йому у спілкуванні з дітьми ,як з часу звільнення з місць позбавлення волі з 2001 року, так і по теперішній час у нього немає. За весь час до органу опіки та піклування або до суду він не звертався з приводу вирішення питання щодо участі у вихованні дітей. Дітей він бачив у 2009 році двічі: перший раз у його батька,та другий - у свого брата. Ініціативи для зустрічі з дітьми він не проявляв,дітям не дзвонив,так як просив дітей звертатися до нього, коли буде необхідність. З днями народження не вітав,подарунки взагалі не дарував,відпочивати не вивозив,до шкоди не ходив,успіхами дітей та їх навчанням не цікавився. Уваги дітям не приділяв,так як не став псувати життя дітям та позивачці,бо бачив, як вони живуть. Він вважає себе винуватим перед дітьми, але ж відмовитися від батьківства не може . Вдячний позивачці що вона виховує таких добрих синів. Після попереднього рішення суду про позбавлення батьківських прав він не змінив свого ставлення до дітей,бачив,що у позивачки є фінансова можливість займатися вихованням та утриманням дітей ,перешкод у спілкуванні йому ніхто не чинив, дітям він не дзвонив, їх життям взагалі не цікавився: як навчаються,чим хворіють він не знає.
У судовому засіданні представник 3-ї особи органу опіки та піклування Пролетарської районної у м.Донецьку ради,що діє за довіреністю ОСОБА_4,підтримала позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей та висловилася про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Орган опіки та піклування виходив з того,що батько дітей не приділяє належної уваги утриманню та вихованню дітей,протягом довгого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов*язків,хоча має матеріальну та фізичну можливість для цього.Навіть після постановлення попереднього рішення суду до теперішнього часу поведінка відповідача відносно дітей не змінилася.Будь яких спроб щодо щиросердечного виконання своїх батьківських обов*язків з боку відповідача не було та немає і по теперішній час. Відповідач за увесь час до органу опіки та піклування з приводу вирішення питання щодо його участі у вихованні дітей не звертався.
Допитаний ,за правилами ст.182 ЦПК України, у судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_3,суду показав,що батько-відповідач по справі - не турбується про них з братом,не приділяє їм уваги,не цікавиться їх навчанням,успіхами,здоров*ям, не купує ані речей,ані іграшок,не дзвонить їм,тому він згодний з тим,щоб позбавити батька батьківських прав.Ніяких спроб щодо зустрічі з ним та братом відповідач не приймав,перешкод батькові у зустрічах з ними ніхто не чинив. З 2007 року батько зовсім уникає від будь-якого спілкування,навіть не дзвонить. У 2009 році вони з батьком зустрічалися двічі.Перший раз літом, коли вони з братом поїхали до хворого дідуся у Луганську область, а потім туди приїхав відповідач , та в другий раз, коли вони з братом відвідували свого дядька-брата батька, який мешкає у м.Донецьку, та запрошує їх у гості. За останні три роки зустрічі з батьком були випадковими. Вважає,що не потрібний такий батько,який є тільки на папері .
Допитаний у судовому засіданні ,за правилами ст.182 ЦПК України, неповнолітній свідок ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_4,суду показав,що відповідач як не цікавився,так і не цікавиться їх з братом життям. Участі у їх вихованні як не приймав,так і не приймає. За останні три роки відповідача бачив двічі,як і його брат,випадково. Особливого бажання з боку батька- відповідача щодо участі у вихованні,утриманні він не бачить.Відповідач ніяких мір та дій з свого боку,щоб допомогти,або побачитися, не приймав, матеріальної допомоги ,як не надавав, так і не надає.За увесь час нічого не змінилося , відповідач не дзвонить,не турбується про них з братом,ніякої уваги до них не приділяє,та нічого з роками не міняється. З дідусем та дядьком вони спілкуються,та завжди із задоволенням,але ж з боку відповідача нічого не змінилося.Вони з братом ніколи не розраховували на допомогу та захист батька. Згоден з тим,щоб позбавити батька батьківських прав.
Суд,заслухавши пояснення учасників судового процесу , свідків, дослідивши матеріали справи,вважає,що позов про позбавлення батьківських прав є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до ст.141 СК України батько і мати мають рівні права й обов*язки у відношенні своїх дітей.Так,згідно ст.154 СК України захист прав і інтересів неповнолітніх дітей належить їхнім батькам.
Відповідно ст.ст.150,151 СК України батьки мають право і зобов*язані виховувати своїх дітей,піклуватися про їхнє здоров*я,фізичний,духовний,моральний розвиток,навчання,готувати їх до самостійного життя.
Згідно до ст.164 СК України батько може бути позбавлений батьківських прав,якщо він ухиляється від виконання своїх обов*язків щодо виховання дітей.
Пленум Верховного Суду України в п.п.15,16 постанови від 30.03.2007 року № 3 “ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав “ роз*яснив,що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини,захист її інтересів,на відібрання дитини в інших осіб,які незаконно їх утримують та інше),що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб,які не виконують батьківських обов*язків,а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного,об*єктивного з*ясування обставин справи,зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини,яка не досягла вісімнадцяти років,і тільки з підстав,передбачених ст.164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов*язків має місце,коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини,її навчання,підготовку до самостійного життя,зокрема:не забезпечують необхідного харчування,медичного догляду,лікування дитини,що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання ; не спілкуються з дитиною в обсязі,необхідному для її нормального самоусвідомлення,не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу ; не створюють умов для отримання нею освіти.Зазначені фактори,як кожен окремо,так і в сукупності,можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків,свідомого нехтування своїми обов*язками.
З копії свідоцтва про розірвання шлюбу убачається,що між сторонами шлюб розірвано 26.03.2003 року,про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу ,відділом РАЦС Пролетарського районного управління юстиції м.Донецька,зроблено запис № 91 (арк.с.12).
З наданих копій свідоцтв про народження дітей убачається,що відповідач по справі ОСОБА_3 є батьком неповнолітніх дітей : ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_4,ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_3 .(арк.с.13).
Згідно довідки КП ЖЕК № 5 Пролетарського району м.Донецька від 13.07.2006 року неповнолітні діти : ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані та мешкають разом зі своєю матір*ю за адресою : АДРЕСА_1. (арк..с.17).Згідно характеристик дітей,вони зразково характеризуються за місцем навчання та мати приділяє багато уваги вихованню синів.(арк..с.14-16).
Згідно квитанцій про електронний переказ убачається,що дійсно дідусь дітей ОСОБА_9 надсилав грошові перекази до адреси позивачки у розмірі 150 грн. за період з вересня 2006 року по березень 2007 року (арк..с.74-77).
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов № 39 від 01.2007 року відповідач ОСОБА_3 фактично зареєстрований та періодично мешкає в батьківському будинку за адресою : АДРЕСА_2,має нормальні умови для проживання,матеріально забезпечений. (арк..с.78).
Згідно побутової характеристики від 26.01.2007 року відповідач за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони,однак фактично проживає у м.Дніпропетровську,приїздить в село до батька ОСОБА_9,допомагає по господарству. Вдруге одружений,мав, на той час, трьохмісячну доньку.Бабуся дітей-мати ОСОБА_3 та брат ОСОБА_7 мешкають у м.Донецьку. (арк..с.79). Згідно відповідей від 02.04.2007 року № 875 у Новопськовське районне територіально-медичне об*єднання за медичною допомогою з приводу алкогольної чи наркотичної залежності ОСОБА_3 не звертався,на обліку не перебуває. (арк..с.97).
Згідно висновку виконавчого комітету Пролетарської районної у м.Донецьку ради від 13.06.2007 року,який у судовому засіданні у повному обсязі підтримано представником органу опіки та піклування, доцільно позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей через ухилення від виконання своїх обов*язків по їх вихованню (арк..с.155).
Аналізуючи докази у їх сукупності,з урахуванням показань свідків ,а саме неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7, показань самого відповідача, суд приходить до висновку про те,що відповідач мав батьківські права,надані йому ст.151 СК України,мав можливість їх здійснювати,але за власним бажанням ухилився від цього,як і від виконання батьківських обов*язків,чим безперечно вже завдав непоправної шкоди психіці своїх дітей.
У судовому засіданні відповідач і сам погоджується з тим,що жодного дня не піклувався про своїх дітей,не забезпечував їм умови життя,необхідних для їхнього розвитку,не виховував дітей,не піклувався про їхнє здоров*я,не забезпечував здобуття дітьми середньої освіти,не водив та не водить їх до школи,не займається та не займався з ними домашньою роботою,не цікавився та не цікавиться успіхами у школі тощо),не готував та не готує до самостійного життя,взагалі не користувався наданими йому законодавством України правами щодо дітей.
У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що при позитивній характеристиці відповідача,відповідач повністю ігнорував дітьми. Його відношення до дітей не змінилося ні як до часу звернення позивачкою до суду ,ані після постановлення ухвали Апеляційного суду Донецької області від 08.08.2007 року за попереднім рішенням ,так і по теперішній час. За весь час розгляду справи відповідач жодного разу не поцікавився їхнім здоров*ям,не поговорив,не проявив своєї прихильності та поваги,а з 2007 року і зовсім усунувся від дітей,що і сам підтвердив у судовому засіданні.
Важливе значення суд приділяє показанням допитаних свідків у судовому засіданні дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8,які підтвердили,що відповідач їх не відвідував та не відвідує і участі в їхньому вихованні не брав і не бере,не дзвонить і не цікавиться їхнім життям,а раптові зустрічі у 2009 році не були саме тими зустрічами,які б свідчили про бажання самого відповідача побачити дітей. Саме таку показну з боку відповідача незацікавленість у своїх синах ,суд розцінює як обставину,яка може негативно вплинути на дитячу психіку.
У судовому засіданні свідки -діти відповідача погодилися з позбавлення відповідача батьківських прав.
У судовому засіданні відповідач не надав будь-яких доказів,що він не мав змоги увесь час бачитись з дітьми,що йому хтось або щось заважало піклуватися про них,підтримувати матеріально.Посилання на те,що він постійно працює,відповідач не підтвердив жодним доказом та документом.Ствердження відповідача про регулярну виплату аліментів спростовується його показаннями та показаннями позивачки,яка суду повідомила,що після постановлення ухвали Апеляційним судом Донецької області і дідусь хлопчиків перестав перераховувати гроші дітям,які раніше надсилав як аліменти,а потім на прохання дідуся дітей,у зв*язку з тим,що виникає заборгованість позивачка забрала з виконавчої служби виконавчий лист .
Відповідач у судовому засіданні не надав будь-яких доказів про те,що позивачка усіляко заважала йому у спілкуванні з дітьми,як з часу його звільнення з місць позбавлення волі з 2001 року ,по 2007 рік, з 2007 року по теперішній час,та з пояснень даних ним у судовому засіданні вбачається,що після 2007 року,він і зовсім усунувся від дітей.До суду не надав ніяких доказів,які б підтвердили його прагнення до участі у вихованні дітей,у спілкуванні з ними тощо,та суд вважає,що саме ігнорування власних дітей це та особлива форма та методи виховання, які обрав для себе відповідач.
Аналізуючи вищевикладене,суд приходить до однозначного висновку про те,що саме винна поведінка відповідача,що не оспорюється ним,а підтверджується не тільки його показаннями та й показаннями дітей ,свідчать про винну поведінку його як батька,який свідомо нехтував своїми обов*язками,та не бажав і не бажає їх виконувати.
Вирішуючи питання щодо вживання до відповідача заходів реагування ,суд приходить до висновку про те,що не можливо заставити відповідача змінити ставлення до дітей,який сам не бажає вчиняти таких дій, про що також свідчить відсутність будь-якого інтересу щодо життя і здоров*я дітей,та рівень його поваги до прав та особливо прав на спілкування,та людської гідності власних синів, протягом 2007 року по теперішній час , жодної дій спрямованої на спілкування з дітьми ,прийняття участі у вихованні дітей з боку відповідача не було,тому суд, з урахуванням свідомого нехтування відповідачем своїми обов*язками, та виходячи саме з інтересів неповнолітніх дітей , які неодноразово погоджуються на позбавлення їх батька батьківських прав , приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача ,який має матеріальну та фізичну можливість брати участь у вихованні дітей,допомагати їм матеріально,піклуватися про їхнє здоров*я,фізичний ,духовний ,моральний розвиток,навчання,готувати їх до самостійного життя,однак протягом тривалих років не виконував покладених на нього батьківських обов*язків, батьківських прав у відношенні неповнолітніх дітей ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_6.
Згідно ст..88 ЦПК України ,сплачені позивачкою судові витрати по сплаті суми судового збору у розмірі 8грн50коп. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7грн.50коп,(арк..с.6,7) підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного , керуючись ст.ст.141,150,151,154,164 СК України, ст.ст.10,11,88, 212,213,214,218 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3,3-я особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Пролетарської районної у м.Донецьку ради “ про позбавлення батьківських прав “ задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_7 ,який народився у Луганській області Старовільського району с.Проїждже,який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2, фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_3,батьківських прав у відношенні неповнолітньої дитини сина ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_3,який народився у м.Донецьку .
Позбавити ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_7 ,який народився у Луганській області Старовільського району с.Проїждже,який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2, фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_3,батьківських прав у відношенні неповнолітньої дитини сина ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_4,який народився у м.Донецьку .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені по сплаті суми судового збору у розмірі 8 грн.50коп. та 7 грн.50 коп. суми сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено сторонами повністю або частково в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м.Донецька.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення,апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,якщо скарга буде подана у строк,встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Зайцева С.А.