ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/49829.01.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкоінвестБуд"
до
про 1) Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2) Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації
визнання недійсним договору № 490 від 06.06.2007
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача
від відповідачів Кушніренко П.Б. -представник
1) Стецина І.В. -представник
2) Крученко П.Ф. - представник
Рішення прийнято 29.01.2010, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.12.2009 оголошувалася перерва.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору від 06.06.2007 № 490, укладеного між позивачем та відповідачами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відносини за договором є адміністративно-правовими; передбачений договором пайовий внесок є видом обов'язкового місцевого збору; договір укладено за відсутністю вільного волевиявлення позивача.
Відповідачі проти задоволення позову заперечують з огляду на те, що укладення договору на пайову участь інвесторів (забудовників) -суб'єктів господарювання у створенні соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури м. Києва відповідає приписам статті 179 Господарського кодексу України. Крім того, зазначають, що пайовий внесок у створенні соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури м. Києва не є місцевим податком або обов'язковим платежем в розумінні Закону України "Про систему оподаткування".
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Київської міської ради "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" від 27.02.2003 № 271/431 (із змінами та доповненнями) між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд" (інвестор) 06.06.2007 укладений договір № 490.
Предметом договору, відповідно до п.1.1., є сплата інвестором (яким є позивач у справі) пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом двох житлових будинків (загальна площа квартир -33823,17 кв.м.) з вбудованими приміщеннями загальною площею 1788,83 кв.м. (в т.ч. офісів -1377,97 кв.м., тренажерних залів -410,86 кв.м.) та підземним паркінгом загальною площею 2123,78 кв.м. в складі проекту будівництва житлових будинків з комплексом соціально -побутового обслуговування в кварталі вулиць Олевської, Клавдіїївської та Бахмацької у Святошинському районі міста Києва.
Відповідно до п. 1.2 договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3 становить 5 502,36 тис. грн..
Розділом 2 договору визначено, що інвестор зобов'язаний, зокрема: перерахувати пайовий внесок у сумі 5502, 36 тис. грн. (без ПДВ) в термін з червня 2007р. по серпень 2007р. включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету; надати Головному управлінню економіки та інвестицій документи, що підтверджують суму сплаченого пайового внеску, а Головне управління економіки та інвестицій зобов'язане: після подання інвестором документів, щодо сплати пайового внеску в повному обсязі, з урахуванням положень розділу 3 та п. 4.1 надати йому довідку оформлену відповідно до діючого порядку.
Розділом 3 договору визначено, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків: інвестор сплачує пеню у розмірі 0,1% від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.1 цього договору; розмір несплаченої частки пайового внеску сплачується інвестором у сумі, скоригованій Головним управлінням економіки та інвестицій на індекс інфляції від дати його розрахунку.
Відповідно до п. 1 Нормативів для визначення розмірів пайових внесків інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (Додаток № 1 до рішення № 271/431) (надалі -Нормативи) (в редакції чинній у момент укладання спірного договору), пайовий внесок інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва. Сплата даних внесків покладається на інвесторів (забудовників), що здійснюють на території міста Києва будівництво або реконструкцію будь-яких об'єктів.
Відповідно до Розділу "Порядок і терміни сплати" пункту 4.6 Нормативів, пайовий внесок сплачується на підставі договору між Головним управлінням економіки та інвестицій та інвестором (забудовником).
Таким чином, сплата пайових внесків є необхідною умовою здійснення інвестиційної діяльності щодо будівництва об'єктів нерухомості у м. Києві, якою займається позивач.
В свою чергу, договір про сплату пайового внеску між позивачем та відповідачами є угодою, яка встановлює розмір пайового внеску, терміни (графіки) сплати, умови індексації, майнові та інші права сторін, відповідальність, тощо.
Положеннями ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається певною категорією суб'єктів господарювання з органом місцевого самоврядування, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами для окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", який був чинним на момент укладення договору, у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право, залучати кошти замовників будівництва в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, але не вище граничного розміру, встановленого законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про планування та забудову територій" в редакції, яка була чинною на момент укладення договору, вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, зазначені закони є спеціальними щодо регулювання відносин сторін відносно сплати пайових внесків.
На виконання вимог Законів України "Про столицю України - місто-герой Київ" та "Про планування та забудову територій", Постанов Кабінету Міністрів України "Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу", "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", Київською міською радою було прийнято рішення "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної або інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" від 27.02.2003 №271/431, яким затверджено Нормативи для визначення розмірів пайових внесків інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.
Рішенням Київської міської ради від 27 лютого 2003 року № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" встановлено, що пайовий внесок сплачує юридична (фізична) особа або уповноважена нею особа, яка оформляє: дозвільні документи на будівництво (реконструкцію); документи на землекористування для експлуатації та обслуговування об'єктів, при будівництві (реконструкції) яких документація не була оформлена належним чином (земельні питання не вирішені у встановленому порядку); документи щодо зміни функціонального призначення об'єктів виробничого та невиробничого призначення; свідоцтво про право власності на проінвестовані нежитлові приміщення; документи щодо зміни функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові згідно з порядком переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі у м. Києві, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.10.2002 № 1825.
Таким чином, вказаний пайовий внесок сплачують, в тому числі і суб'єкти господарювання, які здійснюють забудову на території м. Києва.
Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору ( п. 4.7 Рішення).
Викладене свідчить про те, що укладення договору на пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) -суб'єктів господарювання у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва узгоджується із нормами статті 179 Господарського кодексу України щодо укладення господарських договорів.
Крім того, твердження позивача про те, що згаданий пайовий внесок підпадає під визначення "податки та збори" спростовується приписами Закону України "Про систему оподаткування" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори", які містять вичерпний перелік місцевих податків та зборів, серед яких відсутній пайовий внесок у створенні соціальної та інженерно -транспортної інфраструктури міста.
За таких обставин, договір № 490 відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова