№2-152/10
25 лютого 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі :
головуючої судді Зайцевої С.А.
при секретарі Язикової А.М.,Солодовник О.В.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю представника позивачки ОСОБА_2
за участю відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5
за участю 3-ї осіб ОСОБА_6,ОСОБА_7В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_8,ОСОБА_5,ОСОБА_9,ОСОБА_10, 3- і особи ОСОБА_6,ОСОБА_7,приватні нотаріуси Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11,ОСОБА_12, КП БТІ м.Донецька,Управління Комунального господарства Донецької міської ради « про визнання факту проживання як члена сім*ї, про визнання недійсним 1\2 частини свідоцтва про право власності на квартиру № 548 від 20.01.2000 року та визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, про визнання недійсним ? частини договору міни від 25.07.2000 року реєстровий № 1778 та визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2,про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2009 року реєстровий № 2982 « , -
ОСОБА_13 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів,в якій вказала,що з 20.02.1999 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та мешкала з ним однією сім*єю разом з її неповнолітніми дітьми від першого шлюбу у однокімнатній квартирі АДРЕСА_1. 20.01.2000 року відповідач ОСОБА_3 приватизував вказану квартиру на себе одноособово,не звертаючи увагу на те,що вони мешкали з ним однією сім*єю ,а також вона мала право,як член сім*ї наймача, на участь у приватизації займаної квартири шляхом передачі її у спільну сумісну власність.Однак відповідач ОСОБА_3 запевнив її,що її майнові інтереси не будуть порушені,так як вони на сімейній нараді прийняли рішення про поліпшення житлових умов сім*ї шляхом обміну однокімнатної квартири на квартиру більшої площі,яка буде вважатися спільною сумісною власністю подружжя у рівних частках.
25.07.2000 року вони з відповідачем ОСОБА_3 обміняли з доплатою вищезазначену однокімнатну квартиру на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3. Стороною за договором міни виступав ОСОБА_14,який потім помер та після його смерті вказана квартира перейшла у власність на підставі договору про право власності за законом від 31.08.2004 року відповідачу ОСОБА_8.
03.09.2004 року відповідач ОСОБА_8 продав однокімнатну квартиру відповідачам ОСОБА_5 ,ОСОБА_9,ОСОБА_10 та вказана квартира на теперішній час на підставі договору купівлі-продажу належить кожному з вказаних відповідачів у рівних частка по 1/3 частині .
Відповідач по справі ОСОБА_3 неодноразово говорив їй про те,що придбана у результаті обміну двокімнатна квартира АДРЕСА_3 є їх спільною сумісною власністю у рівних частках,так як була придбана ними у період спільного шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.
У двокімнатній квартирі позивачка мешкає з дітьми з 2000 року по теперішній час,проводить сплату комунальних послуг,та здійснює ремонтні роботи.
17.09.2007 року шлюб з відповідачем ОСОБА_3 був розірваний. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_3 приймав спроби виселити її із займаної двокімнатної квартири з дітьми ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2 .Почалися судові тяжби та відповідач ОСОБА_3 програвши судові справи разом з представником ОСОБА_4 вирішили позбавити її права на квартиру та виселити її з неї.
22.06.2009 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заключили між собою фіктивний договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_4 ,де вона зареєстрована та мешкає з дітьми. 23.06.2009 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про виселення її з вказаної квартири.Ввважає,що у результаті проведених угод по приватизації,обміну,продажу квартир були порушені її майнові права,гарантовані Конституцією та законами України,так як з 20.02.1999 року з моменту реєстрації шлюбу, до 25.07.2000 року -дати укладання договору міни квартири, перебувала у зареєстрованому шлюбі та постійно мешкала з відповідачем ОСОБА_3 в однокімнатній квартирі АДРЕСА_5 ,була членом сім*ї наймача-відповідача ОСОБА_3 - та вела з ним спільне господарство,несла спільні витрати по оплаті комунальних послуг. Вважає,що у момент реалізації відповідачем ОСОБА_3 права на приватизацію однокімнатної квартири ,вона також мала право на приватизацію та передачу у власність ? частини вказаної квартири. Приватизація однокімнатної квартири була проведена без її участі та без її письмової згоди.Таким чином, вважає, що свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру № 548 видане 20.01.2000 року Представництвом фонду державного майна України у м.Донецьку було оформлено та видане відповідачу ОСОБА_3 з порушенням норм Закона та не дотриманням її майнових прав.
Вважаючи право позивачки на ? частину однокімнатної квартири,вважає,що також має право власності на ? частину двокімнатної квартири,яка була придбана ОСОБА_3 на його ім*я за договором міни від 25.07.2000 року,яка розташована у АДРЕСА_6,як майно придбане за угодою.
До подачі відповідачем ОСОБА_3 позову про її виселення з квартири 18.11.2008 року,вона вважала себе співвласником ? частини квартири та вважала,що право власності може бути оформлено у будь-який час,однак відповідач ОСОБА_3 своїми діями спростував її думку, у зв*язку з чим про порушення свого законного права вона узнала у листопаді 2008 року. Просила визнати факт свого мешкання ,як члена сім*ї відповідача ОСОБА_3, у однокімнатній квартирі АДРЕСА_5 у період з 20.02.1999 року з моменту реєстрації шлюбу по 25.07.2000 року з дати укладання договору міни квартири. ; визнати недійсними в ? частині свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру № 548 ,яке видано 20.01.2000 р. Представництвом фонду державного майна України у м.Донецьку та визнати за нею право власності на ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_5 ; визнати недійсними в ? частині договору міни від 25.07.2000 р.,укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_14,як укладеного з порушенням норм законодавства України та її майнових прав та визнати за нею право власності на ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 22.06.2009 року,укладений між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4
У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 у повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги, доводи викладені у позові та просили їх задовольнити.
Представник позивачки у порядку ст.45 ЦПК України прокуратури Пролетарського району м.Донецька ОСОБА_15 повністю підтримала заявлені позовні вимоги позивачки та просила їх задовольнити,справу розглянути у відсутності представника (арк.с.161,188,203).
У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3,ОСОБА_4,який діє і в інтересах ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали,просили у задоволенні позову відмовити,оскільки позивачка не проживала за адресою однокімнатної квартири,а відвідувала її і не мала законного права на приватизацію , зберігаючи за собою право користування іншим жилим приміщенням. Сплата комунальних послуг та роботи поточного ремонту у спірній двокімнатній квартирі це обов*язок позивачки,яка там проживає. ОСОБА_13 самостійно у 2000 році відстояла своє право користування у квартирі по вулиці Петровського у м.Донецьку, відповідачі є добросовісними набувачами та не можуть бути позбавлені свого права власності згідно норм цивільного законодавства (арк..с.77-78).
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5,яка діє від свого імені та в інтересах відповідачів її батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (арк..с.117-118) позовні вимоги не визнала ,просила у задоволенні позову відмовити,оскільки вважає себе належним набувачем однокімнатної квартири АДРЕСА_5 .
У судове засідання відповідач ОСОБА_8 не з*явився,належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи,надав суду заяву про можливість розгляду справи у його відсутність,так як за станом здоров*я не може з*явитися до суду,позовні вимоги повністю не визнав (арк..с.140,157).
У судовому засіданні 3-і особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги своєї матері ОСОБА_1 та просили їх задовольнити.
3-і особи приватні нотаріуси Донецького міського нотаріального округу у судове засідання не з*явилися,належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи,надали суду заяву про можливість розгляду справи у їхню відсутність.(арк..с. 104, 201).
Представник 3-ї особи КП БТІ м.Донецька у судове засідання не з*явився,належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи,надали суду заяву про можливість розгляду справи у відсутності представника. (арк..с.102).
Представник 3-ї особи Управління комунального господарства Донецької міської ради у судове засідання не з*явився,належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи,надали суду заяву про можливість розгляду справи у відсутності представника з поясненням про те,що приватизація квартири АДРЕСА_1 була проведена у відповідності з вимогами Закону України “ Про приватизацію державного жилого фонду “ (арк..с.143-144).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду показав,що мешкаючи по сусідству у квартирі АДРЕСА_7 йому відомо,що відповідач ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з дружиною залишився мешкати один,а потім він бачив,що до нього переїхала позивачка та вони ходили разом , але ж які склалися відношення між позивачкою та відповідачем, його сусідом, він не знає. Він не бачив,щоб позивачка перевозила будь-які речі ,але вважав,що позивачка - дружина ОСОБА_3
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показала,що позивачку знає,оскільки вони працювали разом з 1998 року .Їй відомо,що позивачка пішла від свого чоловіка та переїхала до ОСОБА_3 приблизно у восени 1998 року,позивачка збирала гроші на квартиру,а потім позивачка десь у 1999 році займалася обміном однокімнатної квартири .Вона бувала в однокімнатній квартирі та бачила,що позивачка перевезла до ОСОБА_3 свої речі,бачила полиці, шифоньєр, діван-малютку. Потім відвідувала двокімнатну квартиру, куди вже подружжя ОСОБА_3 переїхало після обміну,та вважає це заслугою позивачки. Зі слів позивачки їй відомо тільки те,що позивачка їй розказувала. Також їй відомо,що відповідач ОСОБА_3 просив позивачку відмовитися від квартири, у якій була зареєстрована позивачка у попередньому шлюбі.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_18 суду показала,що позивачка по справі - її сестра. Відповідача ОСОБА_3 вона знає як чоловіка сестри. ОСОБА_13 їй повідомляла,що ОСОБА_3 запропонував їй переїхати до нього, та вона переїхала від колишнього чоловіка з квартири по вулиці Петровського, перевезла до ОСОБА_3 в однокімнатну квартиру полиці, килим, диван-малютку, телевізор, відеомагнітофон. В однокімнатній квартирі вони мешкали з дітьми позивачки та у відповідача ОСОБА_3 були добрі з ними стосунки. Потім позивачка їй повідомила,що вони мають намір провести обмін квартири на двокімнатну та при варіанті обміну сім*я переїхала мешкати у двокімнатну квартиру. Приблизно у листопаді 1998 року на Текстильщик вони їздили до колишнього чоловіка позивачки та привозили речі до однокімнатної квартири. Обміном квартири займалися позивачка з відповідачем ОСОБА_3
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду показав,що у листопаді 1998 року він на прохання позивачки ОСОБА_13 та її сестри перевозив речі з Текстильщика до однокімнатної квартири ОСОБА_3,де його і зустрів, бачив,що бігали діти.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду показала про те,що позивачка поселилася до відповідача ОСОБА_3, потім у лютому було весілля, речі позивачка перевезла до однокімнатної квартири та жили у відповідача однією сім*єю, їздили разом відпочивати, відвідували матір ОСОБА_3 у Донецькій області. Діти позивачки називали відповідача татом. У 2000 році відбувся обмін однокімнатної квартири на двокімнатну, обміном квартир займалася позивачка. У двокімнатній квартирі вона була у сторін один раз,а потім у зв*язку з її переїздом вони перестали зустрічатися. Спілкувалася зі ОСОБА_20 коли заходила до неї на роботу,їй відомо,що ОСОБА_3 казав ОСОБА_20,щоб вона не ходила до квартири колишнього чоловіка,так як є житло. З 1995 року ОСОБА_20 мешкала у батьків по вулиці Роздольна,та їх діти з 1995 року ходили разом до школи .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду показав,що позивачку по справі не знає,ОСОБА_3 знає як колегу по роботі. У період з 1999 року по 2000 рік,коли ОСОБА_3 розірвав шлюб з першою дружиною та залишився один , у його однокімнатній квартирі по вулиці Роздольна фактично була майстерня. Він часто бував там і ніякої сім*ї не бачив,було багато заказів на витвори мистецтва,оформлювали дитячі установи ,купляли дитячі книжки та потім малювали,в однокімнатній квартирі було багато розчинювачів, красок. Було таке,що він і ночував у ОСОБА_3 та сім*ї там не бачив,потім ОСОБА_3 обміняв житло , та він змінив місце праці.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду показала,що знає відповідача ОСОБА_3 з 1987 року,з однокімнатної квартири поїхала перша дружина відповідача з дитиною та він залишився у квартирі по вулиці Роздольна один , та жив як холостяк. У квартирі був безлад та малюнки .Вона часто відвідувала однокімнатну квартиру ,так як вони творчі люди, та не бачила,щоб ОСОБА_1 у ній мешкала,бо мешкати там сім*єю неможливо. ОСОБА_13 вона знає,як дружину ОСОБА_3,та коли вони зустрічались часто заходили до неї у гості .Їй відомо,що ОСОБА_3 обміняв однокімнатну квартиру на двокімнатну,та вона була в гостях у двокімнатній квартирі по вулиці Щетиніна, де вже і познайомилася з доньками позивачки.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду показав,що як сусід ОСОБА_3 по однокімнатній квартирі ,знає про те,що з 1997 року ОСОБА_3 мешкав один.Його батьки дружили з ОСОБА_3 ,ходили один до одного у гості та він не бачив, щоб ОСОБА_3 жив зі сім*єю позивачки .До ОСОБА_3 завжди приходили творчі люди.
Суд,заслухавши пояснення сторін,допитавши свідків,дослідивши матеріали справи приходить до висновку про те,що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_8,ОСОБА_5,ОСОБА_9,ОСОБА_10 “ про визнання факту проживання,як члена сім*ї, про визнання недійсним 1/2 частини свідоцтва про право власності на квартиру та визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1,про визнання недійсним ? частини договору міни від 25.07.2000 року та визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_4,про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2009 року “ необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав .
Відповідно вимог ст.ст. 10,11,ч.2 ст.59, ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі. Обставини,які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов*язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін ті інших осіб,які беруть участь у справі,виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч.3.ст.61 ЦПК України обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини.
У судовому засіданні встановлено,що спір між сторонами склався через майнові правовідношення, підставою набуття яких стали приватизація ,обмін,продаж квартир та відповідні договори .
Так , з наданих та досліджених у судовому засіданні матеріалів убачається,що :
- відповідно ксерокопії свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_24 одружилися 20.02.1999 року,про що в книзі реєстрації актів про одруження 20.02.1999 року,зроблено актовий запис за № 48 .(арк..с.14);
- згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру № 548 від 20.01.2000 року,виданого представництвом фонду Державного майна України в м.Донецьку ,реєстровий № 548, реєстрація КП БТІ м.Донецька в реєстровій книзі № 9/12 дк-176 за реєстровим № 77 від 16.03.2000 року убачається,що однокімнатна квартира АДРЕСА_5 ,жилою площею 17,60 кв.м.,загальною площею 30,30 кв.м. належала на праві приватної власності ОСОБА_3 (арк..с. 110-111).
- відповідно договору міни від 25.07.2000 року ,посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_12,реєстровий № 1778 убачається,що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 уклали договір обміну належних їм квартир,відповідно якого квартира 45 в жилому будинку 21 по вулиці Роздольна у м.Донецьку переходить у власність ОСОБА_14 та квартира АДРЕСА_8 переходить у власність ОСОБА_3 Петровича.Згідно п.5 договору міна відбувається без доплати . (арк..с.16-17, 107-108 ).
Після смерті ОСОБА_14,на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом,виданого Третьою Донецькою державною нотаріальною конторою 31.08.2004 року за реєстровим № 3-1612,зареєстрованого в БТІ м. Донецька 01.09.2004 року,реєстраційний № 7217461,запис № 77 в книзі № 9/24 дк -6 , ОСОБА_8 набув право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 та відповідно договору купівлі-продажу від 03.09.2004 року ,посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_25,реєстровий № д-612 ОСОБА_8 продав ОСОБА_26,ОСОБА_9,ОСОБА_10, останні купили в рівних частках по 1/3 кожен вказану однокімнатну квартиру та по теперішній час є її співвласниками (арк..с.60,102 ).
З копії виписки з лицевого рахунку,виданої КП ЖЕК № 2 Пролетарського району м.Донецька убачається,що у квартирі АДРЕСА_4 реєстрація ОСОБА_3 відбулася 06.09.2000 року, ОСОБА_1 10.09.2003 року ,ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, 08.06.2005 року, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, 03.12.2008 року (арк.с. 18,21,207) .
17.09.2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1,відповідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, розірвали шлюб,актовий запис № 287.(арк..с.15).
Відповідно договору купівлі-продажу від 22.06.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Донецкього міського нотаріального округу ОСОБА_11,реєстровий № 2982 (арк.с.19-20) убачається,що ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_9 ,а ОСОБА_4 приймає цю квартиру і сплачує її ціну у розмірі та на умовах,передбачених договором,продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 21 155 грн.,які отримані готівкою продавцем від покупця ОСОБА_4 до підписання цього договору. Підписання договору свідчить про те,що його умови повністю відповідають волевиявленню сторін та про здійснення повного розрахунку за продану квартиру і відсутності матеріальних претензій до покупця.03.07.2009 року відповідач ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності в КП БТІ м.Донецька. 05.08.2009 року відповідач ОСОБА_3 був знятий з реєстраційного обліку,що підтверджується відміткою в його паспорті (арк..с.19-20,176).
Згідно ст.16 ЦК України кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У статті 16 ЦК України міститься досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом,зокрема однім із них є визнання правочину недійсним.
Згідно ст.ст. 5,8 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами,створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування,державними підприємствами,організаціями,установами,у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну власність або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім*ї , які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло,з обов*язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку) . До членів сім*ї наймача включаються лише громадяни,які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Згідно ч.2 ст.65 ЖК України особи,що вселилися в жиле приміщення як члени сім*ї наймача,набувають рівного з іншими членами сім*ї права користування жилим приміщенням,якщо при вселенні між цими особами,наймачем та членами його сім*ї,які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
З рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 23.10.2000 року за позовом ОСОБА_27 до ОСОБА_1 « про визнання такою,що втратила право користування жилим приміщенням « убачається,що відповідачка на той час ОСОБА_1 , у судовому засіданні позовні вимоги щодо визнання її такою ,що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі 68 будинку 126 “ г” по вулиці Петровського у м.Донецьку не визнала, пояснюючи,що спірна квартира була придбана у 1991 році на сім*ю 4 чоловік .У спірній квартирі вона з доньками проживала до початку 1999 року ,потім вона з дітьми була змушена піти зі спірної квартири ,так як позивач (на той час її чоловік) через неприязні відносини між ними створював їй з дітьми не можливі умови для мешкання в квартирі. У період спільного життя між ними часто бували сварки та скандали через зловживання позивачем спиртними напоями, вона періодично йшла з дітьми до батьків, але потім через два - три тижні поверталася до спірної квартири , оскільки мала намір зберегти сім*ю, крім того іншого житла крім спірної квартири вона не мала. За місцем мешкання батьків останні за нею право на житло не визнають. Також у вказаному рішенні зазначено про те, що позивач чинив перешкоди в користуванні квартирою: був замінений замок на дверях у перегородці, квартирі, через що вона була позбавлена можливості мешкати в квартирі. Взимку 1999 року вона разом з матір*ю приїхала до спірної квартири за дитячими речами, але сусідка по перегородці відмовилася пускати до квартири мотивуючи тим, що позивач заборонив її пускати до перегородки та квартири. Після припинення шлюбних відносин колишньому чоловікові вона пропонувала варіанти обміну, а позивач ОСОБА_27 пропонував виплатити йому 1 000 доларів США з умовою виписки його з квартири. Вона не мала такої суми. У спірній квартирі знаходяться її речі та речі дітей. Майно придбане у період спільного життя залишилося у квартирі,у зв*язку з чим не втратила право та просила у задоволенні позову відмовити. Вказане рішення Кіровського районного суду м. Донецька набрало законної сили 03.11.2000 року. (арк.с.84-89).
З копії рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 25.02.2003 року убачається,що вдруге у судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 визнала заявлені позовні вимоги ОСОБА_27 щодо визнання її такою ,що втратила право користування квартирою 68 у будинку 126»г» по вулиці Петровского у м.Донецьку та рішенням вказаного суду її та неповнолітніх дітей : ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, було визнано такими,що втратили право користування (арк..с.90-91).
Тобто,у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що приватизація спірної однокімнатної квартири АДРЕСА_5 відбулася 20.01.2000 року, та позивачка з дітьми зберігала за собою право користування на жиле приміщення у квартирі 68 будинку 126»г» по вулиці Петровського у м.Донецьку з 1991 року по день набрання рішення Кіровського районного суду м.Донецька законної сили по 2003 рік.
Аналізуючи докази у їх сукупності,суд приходить до висновку про те,що у судовому засіданні позивачкою по справі ОСОБА_1 не доведено набуття права на житлову площу у однокімнатній квартирі АДРЕСА_10 за період з 20.02.1999 року ,тобто з момент реєстрації шлюбу по 25.07.2000 року ,дати укладання договору міни вказаної квартири ,як зазначено у позовних вимогах та не надано суду доказів незаконності приватизації квартири ОСОБА_3
Так,зберігаючи за собою право на житлову площу у квартирі по вулиці Петровського,оскільки позивачка свідомо бажала утримання вказаного житла, про що свідчать обставини викладені у рішеннях Кіровського районного суду м.Донецька, і будь-які пояснення позивачки щодо введення її в оману з боку відповідача ОСОБА_3 спростовуються письмовими доказами,факти яких доведені вказаними судовими рішеннями.
Відповідно до змісту ст.65 ЖК України за особою,яка проживає у наймача жилого приміщення ,як член його сім*ї,не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає право користування жилою площею в іншому житловому приміщенні.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. Передача квартир (будинків) у власність громадян оформлюються свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок),яка реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (п.п.3.5. ст.8 Закону України
“ Про приватизацію державного житлового фонду” .
Представництво Фонду державного майна України в м. Донецьку на підставі розпорядження № 548 від 20.01.2000 року видало свідоцтво на спірну квартиру АДРЕСА_1 на ім*я ОСОБА_3 , реєстрація КП БТІ м.Донецька в реєстровій книзі № 9/12 дк-176 за реєстровим № 77 від 16.03.2000 року (арк.110-11)
Таким чином, з моменту відповідного оформлення приватизації у ОСОБА_3 виникло право власності на приватизоване жиле приміщення державного житлового фонду.
На підставі вищезазначеного,суд,приходить до висновку про те,що оскільки позивачка ОСОБА_1 не набула права користування на житлову площу у квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої був ОСОБА_3,тому її права на приватизацію зазначеної квартири порушені не були.
Оскільки відповідно до вимог закону передача займаних квартир здійснюється у власність лише за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім*ї,які постійно мешкають в даній квартирі,відповідач належним чином подав письмову заяву,та тому приватизацію спірної квартири слід вважати законною та підстав для визнання свідоцтва про право власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_5 не вбачається.
Крім того,відповідно за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи,які за своїм змістом не є правочинами,тобто до таких документів слід відносити і свідоцтва про право власності на житло,про право на спадщину,ордер тощо .
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,іншим актам цивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,які встановлені частинами першою-третьою,п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин,якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках,встановлених цим Кодексом,нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Що стосується визнання недійсними ? частини договору міни від 25.07.2000 року та договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2009 року ,то суд приходить до висновку про те,що власник приватизованого житла ОСОБА_3,відповідно ст. 12 Закону України “ Про приватизацію державного житлового фонду” має право розпорядитися квартирою на свій розсуд : продати,подарувати,заповісти,здати в оренду,обміняти,закласти,укладати інші угоди,не заборонені законом та порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством , тобто він як власник на законних підставах має право розпоряджатися квартирою на свій розсуд,як однокімнатною 45 у будинку 21 по вулиці Роздольна у м.Донецьку ,так і квартирою 47 будинку 20 по вулиці Щетиніна у м.Донецьку .
На правовідносини по відчуженню квартири,яка безоплатно була передана ОСОБА_3 у порядку приватизації,правила ст.22 КпШС,які діяли на час виникнення правовідносин не поширюються.
ОСОБА_13 ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з позовами про визнання за нею права власності на спільне майно подружжя та поділ майна.
Так з матеріалів справи убачається,що у травні 2007 року позивачка ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_3 з позовом про розподіл майна,що є спільною сумісною власністю , а саме квартири АДРЕСА_4. Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 06.07.2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено,та за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було визнано право власності по 1\2 частини квартири АДРЕСА_4. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25.09.2007 року рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 06.07.2007 року скасовано та ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 відмовлено. Відповідно ухвали Верховного суду України від 29.02.2008 року рішення Апеляційного суду Донецької області від 25.09.2007 року залишено без змін .
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25.09.2007 року при розгляді вказаної цивільної справи встановлено,що спірну двокімнатну квартиру відповідач ОСОБА_3 придбав за рахунок належної йому особисто однокімнатної квартири. Крім того,Апеляційним судом в рішенні зазначено,що позивачка з дітьми проживали спочатку у однокімнатній квартирі,що належала відповідачеві,а потім у спірній двокімнатній квартирі,але зберігала за собою право на житло у квартирі АДРЕСА_11 «г» ,та у вказаній квартирі ОСОБА_1 з доньками були за згодою ОСОБА_1 визнані такими,що втратили право на житло ,згідно рішення Кіровського райсуду м. Донецька від 25.02.2003 року (арк..с.79-80,81-82,83,127-129 ).
У зв*язку з вищевикладеним суд критично відноситься до пояснень у судовому засіданні допитаних свідків,оскільки вони спростовуються встановленими у судових рішеннях фактах. Свідкам не було з достовірністю відомо про життя сім*ї ОСОБА_1,а з досліджених матеріалів,наданих фотографій , пояснень свідків та позивачки у судових засіданнях підтверджується фактично відвідування свого чоловіка ОСОБА_3,святкування урочистих подій , та будь-яким чином збереження права на користування квартири по вулиці Петровського у м.Донецьку (арк..с. 165-174).
Рішенням Пролетарського районного суду м.Донецька від 02.03.2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спільне майно подружжя квартири АДРЕСА_4 відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1,ОСОБА_7,ОСОБА_28 про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30.04.2009 року рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 02.03.2009 року залишено без змін(арк..с.8-13).
Крім того,рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25.01.2010 року рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 02.10.2009 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1,ОСОБА_7,ОСОБА_28 про виселення без надання іншого жилого приміщення,зняття з реєстраційного обліку задоволено. Виселено ОСОБА_1,ОСОБА_7,ОСОБА_29 з квартири АДРЕСА_12 без надання іншого жилого приміщення. В іншій частині рішення суду ,а саме в частині відмови в позові ОСОБА_1,ОСОБА_7,ОСОБА_28 про визнання договору купівлі-продажу недійсним у зв*язку з фіктивністю ,як законне та обґрунтоване залишено без змін. У вказаному рішення суду Апеляційний суд Донецької області зазначив,що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,що не може свідчити про фіктивність укладеної угоди те,що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вирішили їх виселити шляхом укладення угоди купівлі-продажу,оскільки останні вказаний факт не підтвердили,а ОСОБА_3 у добровільному порядку був знятий з реєстраційного обліку в спірній квартирі та інших доказів ,які б свідчили про фіктивність угоди не надано. (аркс.175-179).
Таким,чином,суд приходить до висновку про те,що позивачка не довела свій позов та розглядаючи спір по суті про визнання правочинів по приватизації,обміну,продажу квартири і застосування наслідків їх недійсності , з визнанням права власності на ? частину спірних квартир,суд приходить до висновку,про відсутність підстав,передбачених законодавством, вважати такі правочини нікчемними, оскільки правочини вчинені за волевиявленням учасників правочину в письмовій формі з додержанням вимог державної реєстрації та вважає відсутність умов доказанності обставин, які відповідно до закону тягнуть визнання недійсними,а тому з урахуванням вищевикладеного,з урахуванням фактів встановлених у попередніх рішеннях судів апеляційної інстанції, приходить до висновку про необхідність відмовлення у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
На підставі викладеного , керуючись ст.65 ЖК України,ст..ст.5,8,12 Закону України
« Про приватизацію державного житлового фонду « ,ст..ст.203,215 ЦК України, ст.ст.10,11,212,213,214,218 ЦПК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3- і особи ОСОБА_6,ОСОБА_7,приватні нотаріуси Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11,ОСОБА_12, КП БТІ м.Донецька,Управління Комунального господарства Донецької міської ради « про визнання факту проживання як члена сім*ї, про визнання недійсним 1\2 частини свідоцтва про право власності на квартиру № 548 від 20.01.2000 року та визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, про визнання недійсним ? частини договору міни від 25.07.2000 року реєстровий № 1778 та визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2,про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2009 року реєстровий № 2982 « відмовити .
Рішення може бути оскаржено сторонами повністю або частково в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м.Донецька.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення,апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,якщо скарга буде подана у строк,встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Зайцева С.А.