Ухвала
19 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 759/17023/17
провадження № 61-12922ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», подану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білою Іриною Володимирівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у цивільній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Єврофінанс», публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У листопаді 2017 року закрите акціонерне товариство «Єврофінанс» (далі - ЗАТ «Єврофінанс») та публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», банку) звернулися до суду із позовом до
ОСОБА_1 про витребування автомобіля SKODA FABIA, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , який, за твердження позивачів, належав
ЗАТ «Єврофінанс» та був переданий ним в заставу банку за договором застави
№122-1/3-V/23/2006 від 14 липня 2008 року.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог ЗАТ «Єврофінанс» та ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року залишено без змін.
У липні 2019 року засобами поштового зв'язку ПАТ «КБ «Надра» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю такого майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у справі № 759/17023/17 становить 95 307,72 грн, тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого як на час подання касаційної скарги (1 921 грн х 100 = 192 100 грн, згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік») так і на час пред'явлення позову до суду (1 600 грн х 100 = 160 000 грн, згідно
статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»).
Таким чином справа № 759/17023/17 є малозначною в силу вимог закону
(пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції.
ПАТ «КБ «Надра» вважало, що наявні підстави передбачені підпунктом в)
пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки справа має виняткове значення для банку. При цьому банк просив врахувати, що загальна вартість майна (транспортних засобів) ЗАТ «Єврофінанс» переданого в заставу ПАТ «КБ «Надра» становить 125 287 372, 39 грн.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Винятковість для ПАТ «КБ «Надра» справи з ціною позову № 759/17023/17 95 307,72 грн, особою, яка подала касаційну скаргу не доведена. Суд відхиляє доводи банку, щодо необхідності при оцінці значення справи для позивача враховувати загальну вартість майна переданого в заставу, оскільки оскаржувані судові рішення у справі № 759/17023/17 стосуються автомобіля SKODA FABIA, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , відмова у задоволенні позову про витребування майна обґрунтована недоведеністю позовних вимог, а отже стосується виключно конкретного транспортного засобу.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
ПАТ «КБ «Надра» реалізувало своє право на апеляційний перегляд справи № 759/17023/17.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 7 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).
Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 9 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Судом не встановлено правових підстав передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі № 759/17023/17.
Сама по собі незгода банку із оскаржуваними судовими рішеннями, не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Отже касаційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; справа № 759/17023/17 розглянута судами першої та апеляційної інстанцій, які мали повну юрисдикцію при вирішенні позовних вимог, наявність обставин передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389
ЦПК України, особою, яка подає касаційну скаргу не доведена, а судом не встановлена, тому відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Питання про повернення сплаченого судового збору може бути вирішено судом за клопотанням особи, яка його сплатила (частина перша статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», подану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білою Іриною Володимирівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у цивільній справі № 759/17023/17.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович