Номер провадження 2/754/5209/19 Справа №754/16812/18
Іменем України
15 серпня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Таран Н.Г.
секретаря судового засідання: Ковтуненка В.В.
за участю представника позивача адвоката Сібірцевої О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини,
Позивач звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини. У поданому до суду позові вказувала на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.03.2017 року розірвано. Із вказаного часу, позивач самостійно здійснює утримання сина, всебічно забезпечує його потреби, бере безпосередню участь у його вихованні та догляді. З моменту припинення фактичних шлюбних відносин відповідач відвідував дитину, позивач жодних перешкод у спілкуванні сина з батьком не чинила. В свою чергу відповідач постійно вчиняє протиправні дії відносно позивача, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталась до органів Національної поліції України. Розпорядженням Дарницької РДА № 491 від 27.07.2018 року визначено участь батька, у вихованні його дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши йому спілкування із сином за графіком. У зв'язку з періодичними спробами відповідача самовільно змінити постійне місце проживання дитини, позивач вважає за необхідне здійснити захист своїх прав та інтересів дитини, шляхом визначення місця проживання останньої разом із матір'ю. Позивач має можливість забезпечити повноцінну участь у вихованні дитини, забезпечити сину належні умови проживання та догляд, розвиток здібностей, захист здоров'я, навчання, тощо. На противагу вищенаведеному, антисоціальна поведінка відповідача, агресія у присутності дитини, відсутність участі батька в утриманні, забезпеченні культурного, освітнього, оздоровчого та матеріального благополуччя сина позивач вважає неналежними та такими, що суперечать інтересам дитини.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Сібірцева О.С. позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позові та просила його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Крім того, відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, також в судове засідання не з'явився, направивши до суду висновок про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та акт обстеження умов проживання.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Письмовими доказами підтверджується, що сторони по справі перебували в шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.03.2017 року було розірвано.
Від вказаного шлюбу сторони по справі мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується копією свідоцта про народження дитини.
Актом про підтвердження фактичного проживання, який складений комісією у складі працівників ТОВ «Управляюча компанія «Юкрейніан Сіті Сервіс» підтверджена та обставина, що позивач та її малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають в квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 20.06.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р.П.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Суд враховує, що з Висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, №101/2643/03 від 28.03.2019 року про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився від зареєстрованого шлюбу батьків. Шлюб між батьками розірвано Деснянським районним судом міста Києва від 10.03.2017 року. Після розлучення батьки проживають окремо. Дитина після роз'їзду батьків залишилася проживати з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене житло з усіма комунальними зручностями, чисте та охайне, повноцінно оснащене меблями та побутовою технікою. У двокімнатній квартирі у дитини є окрема кімната, облаштована необхідними меблями та технікою, створено всі необхідні умови для всебічного та гармонійного розвитку. Працівниками служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації відвідано помешкання 05.03.2019, про що складено відповідний акт.
ОСОБА_1 , матір дитини, виконує свої батьківські обов'язки на належному рівні, за місцем проживання та реєстрації місця проживання дитини створила всі належні умови для сина, має стабільний дохід для утримання ОСОБА_3 . Батько дитини, ОСОБА_2 , мешкає окремо від матері та дитини за адресою: АДРЕСА_3 . Спеціалістами служби у ході розгляду справи проведено бесіду з дитиною ОСОБА_3 , який повідомив, проживати бажає тільки з мамою. Питання визначення місця проживання ОСОБА_3 було внесено у порядок денний комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 14.03.2019 року. На засіданні мати та батько були присутні. Батько, ОСОБА_2 , зазначив, що заперечує щодо проживання сина з матір'ю ОСОБА_1 , оскільки на його думку, мати недостатньо приділяє увагу здоров'ю дитини. Рішення комісії проголошувалось у присутності обох батьків. Вивчивши детально матеріали справи, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 14.03.2019 № 5), з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю, ОСОБА_1 .
Також, як вбачається із матеріалів справи позивач звернулась до Центру психологічної експертизи ІАДСО з метою проведення психологічного дослідження її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Висновку експертного дослідження № 15/10-18 від 2.11.2018 року підготовленого психологом Центру психологічної експертизи ІАДСО у позивача та дитини є стійкий взаємозв'язок та порозуміння, що підтверджується Висновком, а саме: «Аналіз результатів дослідження ставлення ОСОБА_3 до кожного з батьків, а також до інших членів сім'ї за допомогою вищезазначених методів та методик показав, що соціально-підтримуюче оточення для нього утворюють його матір - ОСОБА_1 та її батьки…. У ставленні ОСОБА_3 до батька - ОСОБА_2 , є ознаки втрати із батьком емоційного зв'язку. При цьому, зі змісту Висновку вбачається, що: ознак, що дозволяють стверджувати, про наявність впливу матері ( ОСОБА_1 ) на формування негативної думки про батька ( ОСОБА_2 ), у ОСОБА_3 , не виявлено. На момент проведення психологічного обстеження жодної з восьми ознак емоційного відчуження дитини, наявність яких дозволяє стверджувати, що один із батьків психологічно впливає на дитину, формуючи у неї негативну думку про іншого батька, у ОСОБА_3 , не виявлено.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.
Із змісту інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.08.2017 року № 9-1580/0/4-17, а також із змісту інформації, викладеної на офіційному веб-сайті Європейського суду з прав людини за посиланням ttps://hudoc.echr.coe.int/eng#{«languageisocode»:[«ENG»],«respondent»:[«UKR»],«documentcollectionid2»:[«GRANDCHAMBER»,«CHAMBER»],«itemid»:[«001-175140»]} вбачається, що 01 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «М.С. проти України», яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2017 року.
ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам малолітньої дитини відповідатиме постійне проживання разом із матір'ю за місцем проживання якої створено всі умови для гармонійного розвитку дитини.
Суд також враховує, що доказів того, що мати якимось чином перешкоджає батьку спілкуватись з дитиною та вчиняє якісь перешкоди для зустрічі батька з ним в процесі розгляду справи не здобуто та відповідачем суду не надано.
Зважаючи на те, що дитина проживає разом з матір'ю, остання має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини, тому в інтересах дитини, суд, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітнього: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Відповідно до наданих пояснень представника позивача - адвоката Сібірцевої О.С. в судовому засіданні, вбачається, що позивач сплатила адвокату грошові кошти в сумі 27675,01 грн. за надання правничої допомоги та 227,00 грн. на проїзд та відправку поштової кореспонденції, що також підтверджено дослідженим в судовому засіданні актом прийому-передачі №620 від 14.08.2018 року. Також 7400,00 грн. було сплачено позивачем за проведення експертного дослідження.
Суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати по справі: зі сплати судового збору 704,80 грн., витрати на правову допомогу - 27765,01 грн., за проведення експертного дослідження 7400,00 грн., витрати на проїзд та відправку поштової кореспонденції - 227,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 265, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по справі: зі сплати судового збору 704,80 грн., витрати на правову допомогу - 27765,01 грн., за проведення експертного дослідження 7400,00 грн., витрати на проїзд та відправку поштової кореспонденції - 227,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 16.08.2019 року.
Суддя: Н.Г. Таран