Номер провадження 2/754/3636/19 Справа №754/79/19
Іменем України
13 серпня 2019 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Козловець К.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду про стягнення коштів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.12.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого позивач передав останньому грошові кошти у розмірі 10500,00грн, а відповідач зобов'язався повернути їх позивачу в термін до 01.01.2017. ОСОБА_2 власноруч написав розписку про отримання вказаної суми позики від позивача. Відповідач не повернув кошти у визначений термін, і тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом про захист свого порушеного права та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.01.2019 відкрито провадження по зазначеній вище цивільній справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 12.03.2019 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. До суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідача повернулася до суду з відміткою - «за закінченням терміну зберігання», тому був повідомлений через офіційний сайт «Судова влада України». Відповідачем не подано заяви про розгляд справи за його відсутності та не подано відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.
01 грудня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики.
ОСОБА_2 власноруч написав розписку про отримання вказаної суми позики від позивача ОСОБА_1 , що підтверджується розпискою від 01.12.2016.
Відповідно до пункту 1 договору позики від 01.12.2016 позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 10500грн, а позичальник зобов'язується повернути позику у вказаний договором строк.
Відповідно до пункту 5 договору позики від 01.12.2016 сторони домовилися, що позичальник повинен повернути позикодавцю всю позику до 01.01.2017.
Відповідно до пункту 6 договору позики від 01.12.2016 в разі прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 50 % (п'ятдесяти відсотків) від неповерненої суми позики, а також позикодавець вправі нараховувати пеню в розмірі 1 % (одного відсотка) від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідач свої зобов'язання перед позивачем ОСОБА_1 не виконує, кошти не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Також, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм статей 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміні від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
При цьому, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні висновки.
Суд вважає встановлений факт, що між сторонами у справі укладений договір позики.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України визначає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а ст. 530 ЦК України вимагає: "Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк."
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Позичальник - відповідач у справі свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконував у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 15 750,00грн з яких: основний борг за договором позики - 10500,00грн та штраф - 5250,00грн.
Суду не надано доказів іншого розміру боргу відповідача перед позивачем.
Відповідач порушив вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статей 1049, 1950 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позику та якщо він своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 704,80грн.
Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 525-526, 530, 536, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 15750грн (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 .
Повний текст складено та підписано 13.08.2019.
Суддя В.В. Бабко